Педагогічна спадщина видатного українського педагога В.О.Сухомлинського

Народився В.О.Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка на Херсоні (зараз Кіровоградська область). Педагогічну освіту отримав на заочному відділенні Полтавського педагогічного інституту. Після закінчення інституту працював учителем української мови і літератури в рідних місцях, в Онуфріївській середній школі. У 1941 році йде на фронт, але вже в січні 1942 року молодший політрук В.О.Сухомлинський був тяжко поранений. Після довгого лікування в госпіталі на Уралі повертається у рідні місця. В 30-их роках він стає директором сільської Павлиської середньої школи Онуфріївського району Кіровоградської області, де працював 22 роки. В.О.Сухомлинський - Герой Соціалістичної Праці, Заслужений вчитель, доктор педагогічних наук. Ним написано багато педагогічних праць: “Павлиська середня школа”, “Серце віддаю дітям”, “Сто порад вчителеві”, “Мудра влада колективу”, “Народження громадянина”.

В.О.Сухомлинський головне завдання школи і вчителя вбачав у вихованні справжньої людини За цю мету його довгий час критикували, звинувачуючи в абстрактному, безкласовому гуманізмі (“Не має значення, ким стане ваш учень. Головне, якою людиною він буде”, або “Не може бути комуністичної моралі без елементарної людяності”). Він вважав, що дитинство повинно стати школою доброти, людяності і чуйності.

Основні педагогічні ідеї:

1. Гуманізму і оптимізму. Ідея гуманізму обґрунтовується В.О.Сухомлинським філософським осмисленням життя: гуманне суспільство можуть створити гуманні люди, яких виховують добром. В основі такого виховання повага до дитини і віра в її можливості. 3 ідеєю гуманізму тісно пов’язана ідея оптимізму - позитивно емоційно забарвленої педагогіки. У його творах часто зустрічаються слова “радість життя”, “радість творчої праці”, “радість пізнання”, “радість відкриття”.

2. Народності. У спадщині В.О.Сухомлннського відбувся перехід від інтернаціональної педагогіки до акцентування на українську національну, від войовничого атеїзму - до опори на народну культуру, народну педагогіку.

3. Природовідповідності. Вивчення вікових та індивідуальних особливостей дитини.

Вплив творчої спадщини В.О.Сухомлинського на розвиток школи і педагогіки значний. На ідеях гуманістичної педагогіки у 80-их роках виникає концепція педагогіки співробітництва, яка ввібрала в себе значну частину творчого надбання видатного педагога. Вона представлена вчителями початкової школиШ.Амонашвілі та С.Лисенковою, вчителем математикиВ.Шаталовим, російської мови і літературиЄ.Ілліним, праці І.Волковим та іншими.

Основні ідеї педагогіки співтовариства:

1. Ідея важкої мети. Необхідно ставити перед учнями більш складну мету, вказувати на її виключну складність і задавати впевненість у її досягненні.

2. Ідея опори. Це не схема, а набір ключових слів, знаків та інших опорних сигналів, певним чином розташованих і вказуючих логіку вивчення матеріалу у вигляді компактної, образної опорної схеми, яка сильно полегшує запам’ятування і розуміння матеріалу і повністю виключає зубріння.

3. Ідея вільного вибору. Шаталов задає учням 100 задач для того, щоб вони самостійно обирали будь-які із них і в будь-якому порядку. Свобода вибору - самий простий шлях до розвитку творчої думки.

4. Ідея великих блоків. Матеріал поєднується в блоки, що допомагає збільшити його об’єм, встановити логічні зв’язки. виділити провідну думку, тенденцію.

5. Ідея діалогічних роздумів. Діалог вчителя з учнями, доброзичливе і уважне відношення, заохочення ідей, думок учнів, їх активності, співтовариство сприяє розвитку розумових здібностей.

Кожен з новаторів педагогіки співробітництва являє собою взірець педагогічної творчості, запровадивши нову систему в навчальному або виховному процесі. Наприклад, В.Ф,Шаталов - опорні сигнали для унаочнення матеріалу, які учні переносили в зошити, маючи саморобні наочні посібники для кожного уроку, і ряд інших знахідок, що створили систему В.М.Шаталова; С.М.Лисенкова - випереджаюче навчання першокласників шляхом задавання їм на три тижні наперед матеріалу для самостійного опанування, щоб, коли вони до нього доходили на уроці, він ставав давно відомим і засвоювався легко, Є.М.Іллін викладаючи російську літературу, будував уроки класики, як уроки моральності, досвіду житгя. М.П.Щетінін спробував вивільнити навчальний час за рахунок поглибленого вивчення окремих предметів (хімії, фізики, історії та інших), і цей вивільнений час від тривалого вивчення матеріалу за стандартною програмою використовував для естетичного, гармонійного розвитку учнів; І.П.Волков викладаючи працю і малювання, зумів зацікавити і прилучати учнів до різноманітної творчості: всі учні мали індивідуальні творчі книжки, куди занотовували (разом з учителем) свої вироби, доробки, навіть вірші і оповідання. Цим створювалася в школі атмосфера творчості - від першо- до одинадцятикласника;, Ш.О.Амонашвілі створив свою систему “радісного навчання” для першокласників.

Незважаючи на те, що командно-наукова і командно-адміністративна система були різкими супротивниками всіляких нововведень, новатори за допомогою громадськості та преси, при масовій підтримці вчителів-однодумців, які запроваджували їх досвід, здобули відчутну перемогу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Школа України після Другої Світової війни	\|	Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.