Класифікація методів вікової психології.

Методи вікової психології.

Вікова психологія як галузь психологічної науки використовує комплекс загальноприйнятих методів дослідження сучасної психології. Так, із загальної психології у вікову перейшли всі методи, що використовуються для вивчення когнітивних процесів і особистості. Із соціальної – за допомогою яких вивчається міжособистісні відносини в різних групах, а також взаємовідносини між дітьми і дорослими.

За метою і завданнями дослідження:

1) описові (не експериментальні):

—спостереження;

—бесіда;

—анкета;

—вивчення продуктів діяльності;

2)діагностичні (вимірювальні):

— тести;

3) пояснювальні (експериментальні):

—природний експеримент;

—моделюючий експеримент;

—лабораторний експеримент;

4) перетворюючі (формуючі):

—навчаючий експеримент;

—виховуючий експеримент.

За організацією дослідження:

1) поздовжній зріз (лонгітюдний метод) – дослідження одних і тих самих дітей упродовж тривалого періоду;

2) поперечний зріз – дослідження проводиться на окремих і різних за віком групах дітей. Мета – дослідження особливостей даного моменту формування психіки;

3) комплексне дослідження – використання і поперечних, і поздовжніх зрізів різними дослідниками.

Специфіка предмета психолого-педагогічних досліджень у віковій психології породжує модифікацію у використанні окремих методів. Так, спостереження часто проводиться як щоденні записи (щоденники матері) – послідовна фіксація фактів, що свідчать про психічний розвиток дитини.

Лабораторний експеримент за частотою використання у віковій психології поступається природному. Важливим для вікової психології є формуючий (навчаючий та виховуючий) експеримент. Саме завдяки йому зміни психічної діяльності дітей розглядаються в результаті активного впливу дослідника (часто педагога) на досліджуваного (учня).

Особливе місце серед методів дослідження індивідуальних і вікових відмінностей дітей посідає близнюковий метод, запозичений з диференційної психології. За допомогою цього методу досліджується подібне і відмінне між гомозиготними й гетерозиготними близнюками, що дозволяє вирішити одну з основних проблем вікової психології – взаємозв'язок біологічної та соціальної зумовленості розвитку психіки.

Завдяки близнюковому методу вирішуються проблеми ролі генотипу та середовища в психічному розвитку, біологічно та соціально досліджуються MZ (монозиготні) та DZ (дізиготні) близнюки. Сутність цього методу полягає в припущенні рівності середовища для MZ пари, які мають ідентичний (однаковий) генотип, та DZ, у яких генотип не тотожний.

При цьому враховуються такі фактори:

o схожість MZ близнят за ідентичним чинником;

o схожість MZ, яка визначається однаковим оточуючим середовищем;

o несхожість цих близнюків, бо схожість умов завжди відносна, навіть ролі в парі завжди розподілені: є той, який веде (ведучий) і той, кого ведуть;

o схожість, яка створюється самим близнюковим середовищем.

Близнюкова модель — унікальне явище для людської природи. MZ та DZ близнюків, що були розлучені з дитинства, порівнюють з близнюками, що росли разом. Одержані дані (Ньюмен, Фримен, Шилдс, Заззо та ін. лабораторії О. Р. Лурія та Б. М. Теплова) свідчать, що у MZ фізіологічні показники близькі, а особистісні характеристики розрізнюються. Встановлено, що однакова спадковість у MZ близнюків не має (або майже не має) ніякої ролі в розвитку їхнього інтелекту та творчих здібностей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні теоретичні концепції вікової психології.	\|	Основні умови психічного розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.