• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7. Особливості діяльності іпотечних банків. Тема 8. Особливості діяльності Державної іпотечної установи

Це предмети та пристрої, спеціально виготовлені для неодноразового завдання тяжких і смертельних тілесних ушкоджень, призначені для нападу і активного захисту і не мають прямого виробничого або господарського застосування.

9.

При вчинені ряду небезпечних кримінальних дій злочинці використовують різні предмети, за допомогою яких людям причиняються тілесні ушкодження у т.ч. і смертельні. Особливу небезпеку представляє холодна зброя( далі Х. з.).

Особливо виділяється холодна метальна зброя, призначена для ураження цілі на відстані снарядом, що отримав направлений рух за допомогою мускульної сили людини ( метальні ножі, сокири, дротики, списи, бумеранги, сурикени і т. ін. )

або механічної конструкції ( луки, арбалети ).

Х.з. стає об’єктом криміналістичного дослідження у двох ситуаціях:

1. Коли необхідно вирішити питання, чи являється вилучений по справі предмет Х. з.

2. Факт використання конкретною особою ( особами ) Х.з. по слідам злочину, що залишились після її застосування на об’єкті і по слідам, що залишились на самій зброї.

Віднесення того чи іншого предмету до Х.з. не завжди безсуперечно і нерідко для вирішення цього питання потрібне використання спеціальних знань. Це пов’язано з тим, що вилучений предмет не має чіткої вираженої ознаки Х.з. і її важко відрізнити від предметів виробничого чи господарсько-побутового призначення. Складність такого дослідження ще визначається і тим, що Х.з. поділяється на різні види, підвиди, типи, кожен з яких має свій набір специфічних ознак які характеризують її цільове призначення, принципи дії та конструктивні особливості.

Х. з. може використовуватись при вчиненні різних злочинів ( бандитизму, убивства, розбою, хуліганства та ін. ). Крім того, злочином є незаконне придбання, збут, носіння і виготовлення Х. з. ( ч. 2 ст. 263 КК України ).

Криміналістичне дослідження холодної зброї і слідів її застосування — це розділ (підгалузь) криміналістичного зброєзнавства, у якому вивчається холодна зброя, предмети схожі на холодну зброю, а також закономірності утворення слідів їхнього застосування, розробляються засоби і прийоми збирання і дослідження цих об’єктів як речових доказів при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів.

Загальні конструктивні ознаки Х.з.

· присутність частини (деталі ), спеціально призначеної для нанесення небезпечних для життя пошкоджень ( вістря, лезо, шип, грузило тощо );

· наявність пристосування для утримання об’єкта в руці, нанесення пошкоджень та убезпечення руки від самопошкоджень.

· механічна міцність конструкції, що дає можливість неодноразового використання зброї.

У криміналістиці Х.з. класифікується:

І.За цільовим призначенням;

ІІ.За конструктивною будовою;

ІІІ.За способом дії;

ІV. За способом виготовлення.

За спеціальним цільовим призначенням:

1. бойова:

- військова ( шаблі, шашки, багнети, кинджали, стилети, десантні армійські ножі тощо );

а) статутна ( кортики, багнети –ножі тощо);

б) нестатутна ( що не прийнята офіційно на озброєння );

- службова ( поліцейсько-міліцейська ) - дубинки, палиці, кистені.

====================================================

2.цивільна( самооборони ):

- спортивна ( шпаги, рапіри, луки, арбалети. і т. ін. );

- тренувальна ( учбова );

- мисливська ( мисливські ножі, рогатини, луки, арбалети, списи, бумеранги );

- самооборони, а також:

====================================================

- іменна зброя;

- трофейна;

- нагородна;

- призова;

- траурна;

- парадна;

- сувенірна тощо.

====================================================

3. кримінальна. ( будь яка холодна зброя що застосовується злочинцем для вчинення кримінальних суспільно-небезпечних діянь ).

За конструктивною будовою:

1. клинкова( обов’язкова наявність клинка );

2. неклинкова( ударно-дробильна );

3. комбінована – поєднанняклинкової і неклинкової, холодної і вогнепальної зброї ( кастет-ніж, кастет-кинджал, кастет-револьвер, револьвер-ніж, пістолет-кастет-ніж і т. ін. )

4. замаскована( авторучка-кинджал, парасолька-стилет, тростина-шпага та ін. предмети ).

За способом дії:

1.колюча( шпага, стилет, кортик, багнет );

2. колючо - ріжуча( ніж, кинджал, багнет-ніж );

3.колючо – рублячи - ріжуча( шашка, тесак, ятаган, палаш тощо );

4.рублячи - ріжуча( шаблі, бойові сокири );

5. ударно – дробильна(надолонник, булава, пірнач, кийок, кастет, кістень, біта, нунчаку ).

За способом виготовлення:

1. заводська ( фабрична, фірмова );

2. кустарна( виготовляють майстри - зброярі );

3. саморобна ( виготовляють не професіонали );

4. перероблена ( виготовляється з інструментів, багнетів тощо ).

У відповідності до Законів України забороняється обіг в якості цивільної зброї:

1. кастетів, кістенів, сурикенів, бумерангів та ін. спеціально пристосованих для використання в якості зброї ударно-дробильної та метальної дії, за винятком спортивних снарядів;

2. ударно-дробильна зброя повинна бути виготовлена з матеріалів, які забезпечують неодноразове застосування без пошкодження (руйнування) предметів;

3. холодної клинкової зброї і ножів, клинки і леза яких мають довжину не менше ніж 90 мм і товщину 2,6 мм, або автоматично викидаються з руків’я при натисканні на кнопку чи важіль і фіксується ними, або висуваються за рахунок сили тяжіння і автоматично фіксуються. При цьому враховується і твердість металу з якого виготовлена зброя.

До Х.з. не відносяться різні предмети виробничого та господарсько-побутового призначення, хоча вони за своїми конструктивними особливостями можуть мати високі вражаючі властивості і використовуватись в якості зброї при вчиненні злочинів:

- інструменти;

- ножі – кухонні, кишенькові, водолазні, швецькі, туристичні, сувенірні;

- медичні ножі, призначені для розтину трупів ( хірургічні скальпелі);

- мисливські ножі, призначені для здирання шкіри, розчленуванню туш і т.ін.

Сліди хол. зброї поділяються на:

1. сліди-відображення ( трасологічні );

2. сліди-речовини.

До перших відносять: пошкодження на одязі, тілі потерпілого, на предметах обстановки, сліди пальців рук тощо; до другої категорії - мікрочастки біологічного, рослинного, синтетичного, неорганічного походження, сліди грунту, металів тощо.

За слідами Х.з. на слідосприймаючих об'єктах можливе встановлення її групової приналежності, інколи – ідентифікацію. При цьому багато залежить від конструктивних зброї, і від її стану, від структури слідосприймаючого об’єкта та механізму слідоутворення.

Пошкодження від Х.з. можуть бути різані, колоті, рублені, і колото-різані. Їх форма на одязі визначається формою перерізу клинка. Вона може бути округлою, овальною, трикутною, ромбовидною, дугоподібною або прямокутною.

Пошкодження одягу від тупого предмету ( палиця, кістень, молоток і т. ін.) характеризується ущільненням, інколи розривом тканини.

Експертиза Х.з., як правило, проводиться у тих випадках, коли вилучені предмети виготовлені саморобним способом і не мають чітко визначених ознак холодної зброї.

Належність до Х.з. предметів, виготовлених заводським способом ( армійські багнети, кортики, шаблі мисливські ножі тощо ), може бути встановлена за заводськими клеймами та маркувальними позначками без проведення криміналістичної експертизи – шляхом слідчого огляду. Якщо ж для розслідуваної справи має значення походження Х.з. заводського виготовлення, криміналістична експертиза може визначити, до якої вогнепальної зброї за штатом належить даний багнет, у якій країні виготовлено ніж або кинджал і т. ін.

Криміналістичною експертизою Х.з. вирішуються такі питання:

1. Чи є предмет, вилучений у підозрюваного, холодною зброєю?

2. До якого виду Х.з. належить ніж ( кинджал, надолонник, нунчаку, кастет, булава тощо ), вилученого у підозрюваного?

3. Яким способом (заводським чи саморобним) виготовлено ніж ( кинджал, надолонник, нунчаку, кастет, булава тощо ), що вилучений у підозрюваного?

4. Чи є предмет, вилучений у даної особи, заготовкою холодної зброї?

5. Чи виготовлено наданий на дослідження предмет із спортивної або бойової зброї певного типу ( спортивної шпаги, бойової шаблі )?

6. Чи піддавався переробці ніж або ін. предмет, вилучений у підозрюваного?

7. Чи використовувались дані інструменти для виготовлення даної Х.з.?

8. Чи перебувала дана Х.з. постійно у наданому на дослідження чохлі і т ін.

Сліди дії Х.з. на тілі людини і одежі досліджуються судово-медичною експертизою, сліди її дії на інших об'єктах – трасологічною експертизоюз використанням методик ототожнення об’єктів за статичними (натискування, удари) та динамічними (ковзання) слідами.

У процесі застосування Х.з. утворюються пошкодження, які часто супроводжуються відокремленням часток об’єктів, що були піддані механічній дії. Ці частки (мікрочастки), які одержали назву „нашарування”, майже завжди можна виявити на поверхнях Х.з., що вступали в контакт з об’єктами.

Експертиза нашарувань структурно належить до експертиз матеріалів і речовин ( КЕМР), крім нашарувань за походженням з тіла людини.

Оцінка висновку експертизи Х.з. не має якихось істотних особливостей. Коли у висновку обґрунтовано ствердження про те, що предмет не належить до Х.з., справа має бути закрита за відсутністю складу злочину (якщо не має інших обвинувачень).

Питання для самоперевірки:

1. Що є предметом крим. дослідження зброї і слідів її застосування як галузі криміналістичної техніки?

2. Які сліди виникають у результаті застосування вогн. зброї?

3. Які сліди від частин зброї утворюються на стріляних кулях та гільзах і яке їх криміналістичне значення?

4. Які сліди відносяться до слідів близького пострілу? Яке їх криміналістичне значення?

5. Які ознаки характеризують вхідний і вихідний отвори, що утворені кулею на різних перепонах?

6. Які правила повинні дотримуватись при виявленні, огляді та вилученні слідів застосування вогн. зброї?

7. Які існують способи встановлення по кульовим пошкодженням місця, звідки був вчинений постріл?

8. Що повинно бути вказано у протоколі огляду при описуванні зброї, стріляних куль, гільз, дробу, пижів та вогнепальних пошкоджень?

9. Які основні питання вирішуються судово-балістичними дослідженнями вогн. зброї, набоїв, їх частин та слідів пострілу?

10. Для вирішення яких питань прибігають до хімічних і фізичних досліджень слідів застосування вогн. зброї?

11. У чому полягає підготовка матеріалів для СБЕ?

12. У чому полягає суть ідентифікації зброї по стріляним кулям і гільзам?

13. По яким ознакам класифікується холодна зброя?

14. У чому полягає суть крим. дослідження з метою віднесення предмета до холодної зброї?

Для нотаток

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

***

Лекція 6 (2 год.)

Мета заняття: підкреслити сутність та значення іпотечного банку як суб’єкта банківської системи, акцентувати увагу на особливостях виконання функцій та видах діяльності даних банків, важливості функціонування іпотечних банків як гарантів надійності стабільності іпотечного кредитування в Україні, ознайомитись із сутністю державної іпотечної установи та необхідності володіти глибокими знаннями даної теми для майбутньої успішної фахової діяльності.

ПЛАН

1. Функції іпотечних банків.
2. Основні та додаткові види діяльності іпотечних банків.
3. Характеристика кредитних операцій іпотечних банків.
4. Основні принципи діяльності іпотечних банків: спеціалізації, конгруенція, покриття.
5. Сутність, структура та значення діяльності державної іпотечної установи

Рекомендована література: 3,4,7,9, 14, 15, 17, 28,35,44,46,50,51,66,72,89,99,104,108,109

1. Функції іпотечних банків

Основною функцією іпотечних банків є рефінансування через емісію іпотечних цінних паперів.

Банки надають іпотечні кредити юридичним і фізичним особам. Застава юридичними і фізичними особами нерухомого майна є підставою для випуску і розміщення банками іпотечних цінних паперів. Емісія іпотечних цінних паперів дає змогу банкам мобілізувати вільні грошові кошти з подальшою їх трансформацією в іпотечні кредити. Повернення боргів позичальниками банків (з одночасним повернення їм банками права звернення стягнення на заставне майно) забезпечує банкам можливість повертати борги своїм кредиторам (тобто погашати іпотечні цінні папери).

Мобілізація вільних грошових коштів юридичних чи фізичних осіб шляхом розміщення серед цих осіб іпотечних цінних паперів і трансформація мобілізованих грошових коштів в інвестиційні потоки відіграють дуже важливу роль в економіці. Інвестиційні проекти фінансуються переважно саме в такий спосіб, коли поряд із вкладенням власного капіталу залучається позичковий капітал, створюваний на ринку капіталів. Проте без надійних гарантій створення такого капіталу неможливе, оскільки без них зникає не зникає не лише готовність інвестування, а й в зв’язку із значним скороченням пропозиції капіталу різко зростає його ціна.

Зазначене поширюється на всі країни без огляду на їхню національну специфіку і є особливо актуальним для України. Лише надійні гарантії, зокрема застава нерухомості та емісія на цій основі іпотечних цінних паперів, дадуть можливість мобілізувати в значних масштабах заощадження українського населення і спрямувати їх на інвестування перспективних секторів української економіки, а також забезпечити появу зарубіжних портфельних інвесторів, які через придбання іпотечних цінних паперів здійснюватимуть інвестування в національну економіку.

Сутність механізму іпотечного рефінансування полягає у наступному. Комерційний банк видає кредити під заставу нерухомості. Набута в такий спосіб нерухомість дає можливість банку використовувати її в якості надійного інструмента щодо залучення довгострокових ресурсів через її заставу чи продаж.

Закон України «Про іпотеку» передбачає наступні способи іпотечного рефінансування:

1. Відчуження (продаж) заставної шляхом вчинення індосаменту з компенсацією індосанту вартості заставної у встановленому сторонами розмірі.

2. Продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу (операція репо).

3. Передачі заставної у заставу для забезпечення виконання зобов’язання перед іншими кредиторами.

4. Емісія іпотечних цінних паперів

5. Іншим способом, який не суперечить Закону.

Більшість зазначених способів рефінансування передбачають використання спеціального інструменту – заставної. Згідно ЗУ «Про іпотеку» заставна є борговим цінним папером та засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Схематично перший спосіб рефінансування представлений на рис. 1. Сутність цього способу полягає у наступному. Банки надають кредити під заставу нерухомості. Передача нерухомості в іпотеку оформляється заставною. Нові кредитні ресурси залучаються банком через продаж заставної шляхом вчинення індосаменту. Потенційними покупцями заставних можуть виступати тільки крупні інвестори. Як правило, до них відносяться пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії тощо. При цьому обслуговування кредиту продовжує здійснювати банк на підставі укладеного договору з інвесторами.

Запровадження в Україні даного способу рефінансування є проблематичним у зв’язку із недостатньою розвиненістю крупних інвесторів.

Другий спосіб (рис.2) передбачає продаж заставних із зобов’язанням зворотного їх викупу у визначений строк, що повинен бути не більше строку повного виконання кредитного зобов’язання.

Такі операції називають операціями репо. Установами, які купують у банків на таких умовах заставні, можуть бути інституційні інвестори, інші комерційні банки, центральний банк тощо.

Даний спосіб є найбільш оптимальним в умовах сьогодення, особливо якщо в якості покупця заставних буде виступати центральний банк. Саме центральний банк на перших порах зможе найшвидше забезпечити комерційні банки довгостроковими ресурсами через купівлю заставних. З іншого боку, даний спосіб має певні обмеження щодо обсягів рефінансування. Межі діяльності центрального банку щодо купівлі заставних в першу чергу регламентується прийнятою грошово-кредитною політикою, а не потребам комерційних банків в довгострокових ресурсах. В разі незначної розвиненості інституційних інвесторів обсяги іпотечного рефінансування будуть обмеженими.

Сутність способу рефінансування за допомогою застави заставної зображено на рис. 3. Даний спосіб значно схожий на попередній і має ті ж недоліки і переваги.

Заощадити на довгостроковій основі кошти дрібних інвесторів дозволяє спосіб рефінансування, який здійснюється за рахунок емісії іпотечних облігацій (рис. 4).

Для успішної реалізації цього способу рефінансування в Україні необхідно створити певні передумови, які практично відсутні.

Як свідчить світовий досвід, емісію іпотечних облігацій можуть здійснювати не тільки установи, які надали іпотечний кредит, так звані іпотечні установи першого рівня. Таке право може бути надано і установам (так звані установи другого рівня), які отримали іпотеку від установ першого рівня на умовах купівлі, застави, купівлі із зворотнім продажем. Отже, представлені нами схематично три перші способи рефінансування в такому разі набувають наступного вигляду (рис. 5, 6).

Емісія іпотечних цінних паперів установами другого рівня забезпечує: по-перше, можливість рефінансування установ першого рівня, які не мають дозволу на емісію іпотечних цінних паперів, та, по-друге, можливість залучити більший обсяг довгострокових ресурсів, так як держателями іпотечних цінних паперів можуть бути будь-які особи – від фізичної особи з незначним рівнем доходів до потужного підприємства як вітчизняного так і іноземного.

На нашу думку, перша установа другого рівня повинна бути створена при центральному банку і мати на перших порах державний статус. Така активна участь держави в запровадженні дворівневої моделі рефінансування необхідна з метою забезпечення довіри до таких фінансових інструментів як іпотечні цінні папери. Після неодноразового краху фінансових компаній забезпечити довіру до нових фінансових інструментів можливо тільки за участі держави.

Найбільш оптимальними шляхами залучення іпотеки установою 2-го рівня в установи 1-го рівня з метою емісії іпотечних цінних паперів є застава іпотеки та купівля іпотеки із зобов’язанням зворотного продажу. В такому разі нівелюється агентський ризик, який має місце, коли іпотека набувається установою 2-го рівня в установи 1-го рівня шляхом її безповоротної купівлі.

Основна функція іпотечних банків зумовлює інші їхні функції, а саме посередницьку, трансформаційну і стабілізаційну.

Посередницька діяльність із залученням вільних приватних коштів і коштів інвестиційних вкладників (наприклад, страхових компаній, пенсійних фондів тощо) з їх наступною трансформацією у грошовий капітал, спрямований на довгострокове рефінансування, є безпосереднім завданням іпотечних банків. Залучений капітал використовується для кредитування промислових, аграрних та інших підприємств, житлово-комунального господарства, приватних осіб таким чином, щоб вкладнику (утримувачу іпотечних цінних паперів) гарантувалася можливість отримання своїх грошей повністю і в строк.

Важливою функцією іпотечних банків є також стабілізаційна. В розвинених економічних системах іпотечні банки виконують роль фінансового стабілізатора, що має особливе значення для фінансової сфери діяльності (рівновага на фінансових ринках порушується легше і швидше порівняно з товарними ринками, причому з більш згубними наслідками для економіки). Потужні і переважно довгострокові інвестиційні потоки в економіку та інші сфери діяльності є однією з обов’язкових умов стабільного соціально-економічного розвитку, яка забезпечується саме іпотечними банками.

Отже, іпотечний банк є особливою формою кредитної установи, яка суттєво відрізняється від універсальних банків.

Специфіка іпотечних банків знайшла своє відображення в національному законодавстві багатьох країн.

Так, законодавство Німеччини чітко визначає сферу діяльності іпотечних банків: вони не можуть здійснювати всю гаму фінансових операцій на відміну від універсальних комерційних банків. За цим же законодавством лише іпотечні банки мають право на емісію закладних листів (закладний лист – різновид іпотечних облігацій). Іпотечні банки Німеччини можуть існувати лише у формі акціонерного або командитного акціонерного товариства.

Специфіка діяльності іпотечних банків обумовлена в законодавстві ряду країн, що реформуються (Чехії, Словаччини, Угорщини та ін.).

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
9. Автоматизація банківської діяльності в Україні
10. Автоматизація метрологічної діяльності
11. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
12. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.

Переглядів: 978