• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Національно-визвольний рух в кінці ХІХ ст.

Військова реформа

Цією реформою вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років.

Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царського самодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не зробив головного кроку – не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась абсолютною монархією.

8. Український

З чим прийшла Україна до початку ХХ ст.?

Українські землі перебували в складі двох імперій: Російської та Австро-Угорської. Могутнім каталізатором визвольних процесів в Україні були реформи 60–70-х рр. в Російській імперії, що привели до ліквідації кріпацтва, поступового демонтажу феодальної системи та неминучих буржуазних соціально-економічних і політичних перетворень. Таким же імпульсом змін в Галичині була революція 1848 р. Опинившись в умовах безпосереднього тиску, український рух другої половини ХІХ ст. в Російській імперії скотився до рівня “українофільства” – м’якого, лояльного до влади руху в чисто культурницьких формах. Сам термін “українофільство” показує патологічність українства в імперії (як би сприймалось, наприклад, німецькофільство в Німеччині, тобто любити німецьке в Німеччині? Абсурд). Характерними ознаками національного руху в другій половині ХІХ ст. були:

− відсутність власної політичної орієнтації, копіювання чужих зразків;

− домінування ідей федералізму та автономізму, концепції самостійності України перебували в зародковому стані;

− національний нігілізм (байдужість до національних проблем) тощо.

Тільки в 90-х рр. ХІХ ст. український національний рух вийшов на якісно новий рівень, характерною ознакою якого була його політизація та творення українських національнихпартій. На політичну арену вийшло нове покоління діячів, яке не хотіло задовольнятись лише дозволеною урядом культурницькою діяльністю.

Перші українські політичні партії виникли в Галичині. Це були:

1. Русько-українська радикальна партія (1890 р.). [Лідери: І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький. Вперше постулат незалежності України був поставлений у книзі Ю.Бачинського “Украйна ірридента” (1895р.) та новій редакції РУРП (1895 р.)].

2. Українська національно-демократична партія (1899 р.). [Лідери: І.Франко, М.Грушевський. Наймасовіша і найвпливовіша].

3. Українська соціал-демократична партія (1899 р.). [Лідери: М.Ганкевич, Ю.Бачинський, С.Вітик].

4. Русько-український християнський союз (1896 р.). [С.Сембратович, галицький митрополит. Партія клерикального характеру].

Характерною ознакою політичного руху в Галичині було те, що тут на відміну від Наддніпрянської України, ідея політичної самостійності була домінуючою, вона стала гаслом українських змагань. Щодо українського національного руху в Російській імперії, то тут у 90-х рр. лише закладалась база, фундамент тих процесів, які принесли свої плоди десятиліттям пізніше.

На території Наддніпрянської України в 1891 р. виникло таємне товариство “Братство Тарасівців” (І.Липа, М.Байздренко, В.Боровик, М.Базькевич), яке вперше після Т.Шевченка заявило, що його мета – “дати Україні національну волю”. 1898–99 рр. відбулися два з’їзди студентських громад. І, нарешті, в 1900 р. в Харкові була утворена перша політична українська партія в Російській імперії – Революційна українська партія (РУП) [Лідери: Д.Антонович, М.Русов, Л.Мацієвич, Б.Камінський].

На прохання Д.Антоновича програму партії (РУП) підготував М.Міхновський. Вона вийшла окремою брошурою під назвою “Самостійна Україна,” де вперше була поставлена ідея незалежності України як програмна мета. На жаль, до 1917 року ця ідея не була пануючою в українському політичному русі, оскільки більшість українських політичних партій стояли на засадах федералізму та автономізму.

Читайте також:

1. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
2. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
3. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
4. Вени верхньої кінцівки
5. Виникнення українського козацтва і його визвольна боротьба у кінці XV – I пол. XVII ст.
6. Випишіть програмні документи укр. політичного товариства, що існувало у Києві наприкінці 19 ст.
7. Відновлення громадянського суспільства в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. Розвиток громадянського суспільства в незалежній Україні.
8. ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ М'ЯЗІВ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ
9. ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ М'ЯЗІВ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ
10. Вплив умов закріплення кінців стрижня на значення критичної сили
11. Генеза політичних ідей на початку – наприкінці ХХ ст. Формування політології як самостійної галузі та загальної системи соціальних і гуманітарних наук.
12. Гетьманщина в кінці XVII – на початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра І щодо України.

Переглядів: 825