Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття підприємства (фірми). Види підприємств.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства. Основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.

Згідно з цими критеріями в Україні виділяють такі основні види підприємств:

1.Держані – засновані на державній формі власності. Оскільки остання поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства.

2.Колективні – засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій та ін..

3.Приватні – засновані на власності окремої особи, що наймає робочу силу.

4.Колективні капіталістичні – засновані на власності кількох власників капіталу, що наймають робочу силу.

5.Індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці.

6.Сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї.

7.Спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності, в т. ч. із залученням іноземного капіталу.

Підприємство –господарська ланка, якій властиві такі риси:

Ø наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, щ відособлює його економічно;

Ø технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники аніж для виробництва швейних виробів);

Ø певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

Ø певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

Ø індивідуальне (одноосібне володіння);

Ø товариство (партнерство);

Ø корпорація.

Індивідуальні підприємстває власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є одночасно і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

· економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямків використання доходу;

· оперативність;

· безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;

· низькі організаційні витрати.

Недоліки індивідуальних підприємств:

· обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;

· обмежена можливість організації відпочинку.

Товариства (партнерство) –форма організації підприємства, що ґрунтується на спільному (пайовому) формування громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі товариства.

Види господарських товариств

Повні

Товариства з обмеженою відповідальністю

Змішані (командитні)

Юридична особа –це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

Повне товариство – об’єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариств не є юридичною особою, його члени зберігають певну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністюґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) –обєднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спльної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплектаторів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов’язання товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов’язання товариства тільки своїми внесками.

Корпорація (акціонерне товариство) – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого топу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі – випускають акції, які вільно купують та продають.

Картель – угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Синдикат – форма об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

Трест – форма об’єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн – об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовму контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об’єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат – багатогалузеве об’єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) –організаційна форма об’єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

Серед колективних форм підприємництва найпоширенішою є кооператив.

Кооператив –об’єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів та послуг, будівництва, споживання житла. Риси кооперативу: а) юридична особа, б) членство на засадах пайових внесків, в) необмежена відповідальність, г) зберігається індивідуалізм у розподілі, пропорційно до паю.

За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства. За характером економічної діяльності – на виробничі, торглвельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання та ін.. за кількісники показниками їх поділяють на малі, середні й великі. Підприємства бувають:

Середні підприємстваздійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємствавиготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають в тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва.

Малі підприємствазаконодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівникв з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів екнмічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

v у промисловості та будівництві – 200 осіб;

v в інших галузях виробничої сфери – 50;

v у науці та науковому обслуговуванні – 100;

v у галузях невиробничої сфери – 25;

v у роздрібній торгівлі – 15 осіб.

У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібнму підприємництві становить 50-70%, а частка у ВВП – 50-60%. Малих підприємств там дуже багато. Саме на основі малих підприємств виникали середні та великі.

В Україні мале підприємництво не набуло того зачення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюційним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державного сприяння та підтримки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.	\|	Підприємництво в охороні здоров’я.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.