Обґрунтування і вибір критерію оптимальності та економіко-математична модель оптимального поєднання галузей

Визначити для кожного типу спеціалізованих господарств оптимальний рівень спеціалізації і оптимальну галузеву структуру традиційними методами практично неможливо, бо вони не забезпечують одночасного врахування всієї сукупності взаємних зв’язків у процесі виробництва. Крім того, традиційні методи не дозволяють з певністю стверджувати, що розраховані за їх допомогою варіанти (плани) розвитку виробництва найкращі серед можливих за даних конкретних умов. Це призводить до нераціонального використання виробничих ресурсів, високої собівартості продукції і зниження темпів розвитку сільського господарства.

Найбільш правильно й ефективно такі задачі розв’язують за допомогою методів оптимального програмування з використанням електронно-обчислювальної техніки. Першим етапом планування оптимального поєднання галузей є вибір і обґрунтування критерію оптимальності, який дає змогу збалансувати протилежні дії зазначених факторів спеціалізації та інтеграції.

Найчастіше використовують такі критерії оптимізації галузевої структури сільськогосподарського підприємства: максимум чистого доходу, максимум виробництва валової чи товарної продукції; максимум валового доходу; мінімум виробничих витрат на заданий план виробництва продукції; мінімум приведених витрат на заданий план виробництва продукції, який обчислюють за формулою

С + Ен * К min (7.1),

де С — поточні виробничі витрати; К — питомі капітальні вкладення; Ен — галузевий нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Головними серед перелічених критеріїв є максимум чистого й максимум валового доходу. Зокрема, використання валового доходу сприяє розвиткові підсобних промислових виробництв, розширенню в господарстві трудомістких галузей, а отже, зменшенню сезонності у використанні робочої сили, підвищенню заробітків. До того ж валовий дохід господарства за своєю природою близький до госпрозрахункового доходу підрядних і орендних колективів.

У зв’язку з необхідністю всебічного аналізу виробничої структури і спеціалізації господарства задачу оптимального поєднання галузей доцільно розв’язувати за кількома критеріями (максимум чистого доходу, максимум валового доходу, максимум товарної продукції). При цьому використовують метод багатоцільового програмування, що дозволяє знаходити найбільш прийнятний варіант плану. Для цього спочатку задачу розв’язують за найважливішими критеріями. Потім дещо збільшений екстремум цієї величини вводять у модель як обмеження і задачу розв’язують за іншими критеріями і т. д. Таким чином одержують субоптимальні варіанти плану. Результати кожного рішення аналізують і на їх основі складають реальний план, який сприяє глибшому виявленню виробничих можливостей підприємства.

Економіко-математична модель задачі оптимального поєднання галузей формулюється так. Виходячи з обраного критерію оптимальності (максимум чистого доходу), визначення оптимального поєднання галузей полягає у знаходженні максимуму функції:

Zmax = (7.2),

де j — вид культури чи худоби (j = 1, 2,…, n); та — площа посіву j-тої культури і кількість структурних голів худоби j-го виду; Cj — чистий дохід з одиниці площі j-тої культури або на структурну голову j-го виду худоби.

У разі максимізації цільової функції необхідно виконати ряд умов, що називаються виробничими обмеженнями. За економічним змістом виробничі обмеження можна розділити на такі групи: обмеження щодо ресурсів (рілля, сіножаті, трудові ресурси), гарантованого (державне замовлення, внутрішньогосподарські потреби) обсягу виробництва найважливіших видів продукції, раціонів годівлі худоби і птиці, дотримання сівозмін.

Обмеження щодо ріллі мають вигляд

(7.3),

де S — площа ріллі в господарстві.

Зміст обмеження полягає в тому, що ріллі не можна використати більше наявних у господарстві площ. Подібний вигляд мають обмеження щодо інших видів сільськогосподарських угідь, а також трудових ресурсів і засобів механізації.

Стосовно гарантованого обсягу виробництва окремих видів продукції (Bj) обмеження мають вигляд

(7.4),

де — вихід продукції і-го виду з одиниці площі j-тої культури або з розрахунку на одну структурну голову j-го виду худоби.

Фіксований розмір галузі (), пов’язаний з обмеженнями щодо дотримання сівозмін або інших структурних співвідношень, уводиться в модель задачі такими обмеженнями:

(7.5).

Ряд обмежень має забезпечити повне покриття потреби тваринництва в повноцінних, з погляду зоотехнії, кормах:

- (7.6),

- (7.7),

де — потреба в поживних речовинах k-го виду корму з розрахунку на голову худоби і їх вихід з одиниці площі; ,— потреба в поживних речовинах зелених кормів з розрахунку на одну голову в t-періоді та їх вихід з одиниці площі. Особливістю планування покриття потреби в зелених кормах є те, що їх планують не в цілому на рік, а за окремими періодами зеленого конвеєра. За допомогою цих обмежень узгоджують в єдиному виробничому комплексі основні галузі господарства — рослинництво і тваринництво.

Обмеження невід’ємності змінних має вигляд .

В економіко-математичній літературі розглядається багато моделей визначення оптимальної галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах, які відрізняються, як правило, повнотою врахування факторів і ступенів деталізації умов виробництва. Зокрема, у деяких моделях оптимізацію галузевої структури виробництва здійснюють з урахуванням формування і розподілу коштів на капітальні вкладення в сільськогосподарських підприємствах, оптимізації раціонів і структури стада.

Після формування економіко-математичної моделі задачі оптимального поєднання галузей розраховують техніко-економічні коефіцієнти (урожайність, продуктивність худоби, нормативи потреби в кормах, собівартість продукції і т. д.) і на їх основі будують розширену модель (матрицю) задачі. Інформація передається на ЕОМ, яка відповідно до програми симплекс-методу лінійного програмування здійснює необхідні обчислення і дає оптимальний (за вибраного критерію) план поєднання галузей у господарстві.

Наступним етапом є аналіз одержаних результатів і складання на їх основі перспективних планів розвитку господарства. Результати рішення економіко-математичних задач оптимального поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах на ЕОМ за допомогою методів лінійного програмування свідчать, що оптимальні варіанти планів забезпечують збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на 4—6% за значного підвищення рівня її економічної ефективності порівняно з планами, розробленими на основі традиційних методів планування. Це досягається завдяки визначенню оптимальної структури виробництва і збільшенню виробництва продукції за рахунок продуктивніших і ефективніших сільськогосподарських культур, а також видів худоби і птиці з урахуванням найдоцільнішого використання природних і економічних умов ведення сільського господарства. Слід відзначити, що плануючи галузеву структуру в господарствах різних виробничих типів, кожне з них хоче і теоретично може мати найраціональнішу галузеву структуру, але на її вибір істотно впливають виробничі обмеження. Поєднанню цих двох питань сприяє такий методичний підхід. Один з найкорисніших способів підготовки до ефективного довгострокового стратегічного планування для будь-якої організації полягає в тому, щоб спроектувати ідеальну форму організації, нехтуючи при цьому практичними перешкодами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Традиційні методи планування галузевої структури підприємства	\|	Обґрунтування планової продуктивності у тваринництві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.