Мова права як різновид літературної мови.

Сучасну українську літературну мову наповнюють різновиди, поширені у певній сфері суспільства: мова політики, мова преси, театру тощо. Чільне місце в її системі займає мова права.

Мова права — різновид літературної мови, який спрямований на передачу правової інформації.

Мову права вивчає юридична лінгвістика – міждисциплінарна галузь знань про взаємозв’язок мови і права, мовні засоби вираження правових понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері правової комунікації.

Мова права має специфічні ознаки, за якими її відрізняють від інших професійних різновидів літературної мови: правова сфера функціонування, наявність структури, виконання специфічних функцій у суспільстві; дві словесні форми вираження правової інформації; наявність юридичної термінології; стильова розгалуженість.

Мова права має обмежену правовим життям сферу поширення у суспільстві: законодавство, судочинство, нотаріат, діловодство, юридична освіта і наука, правова публіцистика (система періодичних видань у галузі права, збірники наукових праць тощо).

Мова права має структуру, яку складають підмови: мова законодавства, мова судочинства, мова нотаріату, мова діловодства, мова юридичної освіти і науки, мова правової публіцистики.

Мова законодавства – різновид мови права, який є засобом зовнішнього вираження правових приписів у нормативно-правових актах (у законах).

Основне призначення мовизаконодавства – забезпечення письмово оформлення волі законодавця.. У мові законодавства норма права втілюється у правовий припис. Правовий припис – зовнішній вияв норми права, який містить державно владне веління. Інші підмови права у змістовому відношенні є другорядними, оскільки породжені мовою законодавства.

Мова права виконує специфічні функції у суспільстві: нормовиражальну (вираження норми права в мові), волевиражальну (вираження волі у нормах права), тлумачну (пояснення норми права за допомогою мови), регулятивну (регулювання стосунків між суб’єктами права за допомогою мови). Крім того, виконує і загальні функції мови.

Мова права має дві форми вираження правової інформації: усну (усні розпорядження, вказівки, накази, публічні виступи тощо) і писемну (реалізується у вигляді документування, письмових повідомлень преси, телебачення та ін.) правова інформація може передаватися невербальними засобами: жестами, сигналами та діями особи, що виражають її волевиявлення на встановлення правовідносин.

Мова права забезпечує називання правових понять за допомогою юридичних термінів та термінологічних сполук.

Юридичний термін – словесне позначення правового поняття.

Мова права послуговується термінами інших галузей науки, загальновживаними словами.

Мова права характеризується стильовою розгалуженістю. У її межах функціонують офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, розмовний стилі. Кожен із них має свої функціональні ознаки, підстилі, жанри, систему мовних засобів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види опор балок	\|	Культура професійного мовлення правника.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.