• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція № 7 Апеляційне провадження. Касаційне провдження.

1. Право апеляційного оскарження.

2. Подання апеляційної скарги та її зміст.

3. Порядок розгляду апеляційної скарги.

4. Постанова апеляційної інстанції.

5. Право касаційного оскарження.

6. Подання касаційної скарги та її зміст.

7. Порядок розгляду касаційної скарги.

8. Постанова касаційної інстанції.

1. Право апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 91 ГПК: «Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної
сили».

Апеляція є одним із видів оскарження рішень суду, які не набрали законної сили і передбачає новий розгляд справи по суті судом дру­гої (вищої) інстанції та винесення нового рішення у справі. У по­рядку апеляції суд вищої інстанції перевіряє суть рішення місцево­го суду, повторюючи спочатку дослідження доказів, що є у справі, та знову поданих, після чого або затверджує оскаржуване рішення, або, відмінивши його, приймає нове.

Апеляційне провадження - це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності й обґрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті.

На думку І.М. П'ятилєтова, апеляційне провадження характе­ризується такими рисами:

- порушується за скаргами осіб, які беруть участь у справі (ст. 91 ГПК України);

- апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість су­дових актів (ч. 2 ст. 101 ГПК України);

- апеляційний суд не пов'язаний доводами скарги і перевіряє законність і обґрунтованість судових актів у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ТПК України);

- апеляційний суд повторно розглядає справу по суті (ст. 99 ГПК України);

- перегляд за апеляційною скаргою здійснює апеляційний го­сподарський суд, повноваження якого поширюються на те­риторію знаходження відповідного місцевого суду (ст. 92 ГПК України).

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішен­ня місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскар­жені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбаче­них ГПК України та Законом України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право згідно зі ст. 100 ГПК України відмовитися від неї.

2. Подання апеляційної скарги та її зміст.

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься про­тягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а в разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішен­ня, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України. Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (по­дання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У разі пропуску строку для подачі апеляційної скарги він може бути відновлений судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо причини пропуску бу­дуть визнані судом поважними. Клопотання про це розглядається на засіданні апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга може бути подана на рішення місцевого гос­подарського суду як у цілому, так і на його частину. При цьому суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє рішен­ня місцевого господарського суду в повному обсязі. Нові вимоги, які не були поставлені в суді першої інстанції, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються. Передумовами реа­лізації права на апеляційне оскарження є віднесення суб'єктів оскарження до кола осіб, яким законом надане право подати апе­ляційну скаргу на рішення суду, а також наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, що не набрало законної сили.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмо­вій формі і має містити:

- найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

- найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

- вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а та­кож підстави, з яких порушено питання про перегляд рі­шення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково;

- перелік документів, доданих до скарги (подання).
Частиною 2 ст. 94 ГПК України передбачено, що апеляційна

- скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представни­ком. До скарги додаються докази сплати державного мита і надси­лання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апе­ляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які в сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам у справі його ко­пію й копії доданих до неї документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції й особі, яка по­дала скаргу (подання). Слід звернути увагу на те, що надсилання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком сторони й відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 апеляційна скарга (подання) не при­ймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом у таких випадках:

1. якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове станови­ще якої не зазначено;

2. якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам);

3. якщо до скарги не додано документів, що підтверджують спла­ту державного мита у встановлених порядку і розмірі;

4. якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, вста­новленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

4. якщо до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження, особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

3. Порядок розгляду апеляційної скарги.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов'язаних частин: підготовчої, розгляду скарги (подання) по суті, винесення та оголошення постанови.

У призначений для розгляду час головуючий відкриває засідан­ня, оголошує склад суду, роз'яснює учасникам у справі їхні права та обов'язки, визначає порядок ведення засідання, з'ясовує, чи мають учасники процесу заяви, клопотання, відвід складу суду, експерта і перекладача, керує засіданням, сприяючи повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи, забезпечує на засіданні належний порядок.

При розгляді справи в апеляційній інстанції господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами розглядає справу по суті повторно. Суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення в повному обсязі, як у частині рішення, що оскаржується, так і в неоскаржуваній частині, незалежно від доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд пере­глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунту­вання її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються й розгляда­ються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК

України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, ви­требувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний госпо­дарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В апеляційну інстанцію не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред'явлені при розгляді справи в першій інстанції.

Повноваження апеляційної інстанції визначено ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеля­ційної скарги (подання) має право:

- залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

- скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

- скасувати рішення повністю або частково і припинити про­вадження у справі або залишити позов без розгляду повніс­тю або частково;

- змінити рішення.

Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а скаргу (подан­ня) без задоволення, якщо внаслідок розгляду дійде висновку, що винесене місцевим господарським судом рішення відповідає вимо­гам законності та обґрунтованості, а мотиви скарги не містять да­них, які спростовують обставини, встановлені судом, і при вине­сенні рішення не порушено закону.

Апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду або змінює його рішення, якщо при розгляді було виявлено підстави для цього, передбачені ч. 1 ст. 104 ГПК України:

- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріаль­ного чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття не­правильного рішення.

4. Постанова апеляційної інстанції.

Розгляд апеляційної скарги (подання) закінчується винесенням постанови апеляційної інстанції. Вона являє собою мотивований результат розгляду апеляційної скарги (подання).

При винесенні постанови суд зобов'язаний вирішити такі пи­тання: чи повною мірою суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення у справі; чи доказані обставини, які визнані судом встановленими; чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обстави­нам справи; чи не порушені норми матеріального та процесуального пра­ва, чи правильно вони застосовані; чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 105 ГПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) суд приймає постанову, а ч. 2 цієї статті встановлює, що в постанові мають бути зазначені:

- роз­глядав апеляційну скаргу, склад суду, номер справи й дата прийняття постанови;

- найменування сторін і найменування особи, яка подала скар­гу (подання);

- найменування місцевого господарського суду, рішення яко­го оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

- стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

- підстави, з якими порушено питання про перегляд рішен­ня;

- доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

- обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, до­води, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших норматив­но-правових актів;

- у разі скасування або зміни рішення місцевого господарсь­кого суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не пого­дилася з висновками суду першої інстанції;

- висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (по­дання);

- новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надси­лається сторонам у п'ятиденний строк з дня її прийняття. Поста­нову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

5. Право касаційного оскарження.

Касаційне провадження є однією з гарантій винесення господар­ськими судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію судового процесу. З одного боку, касаційне провадження в господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесене право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також відміняти їхнє рішення та приймати нове.

Касаційне провадження - це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали законної сили.

Касаційне провадження характеризується такими рисами:

- порушується за скаргою осіб, що брали участь у справі. Згідно зі ст. 107 ГПК України мають право подавати касаційну

- участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов'язків, а касаційне подання - прокурор;

- об'єктами касаційного оскарження є судові акти, які набра­ли законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;

- касаційний суд на відміну від апеляційного суду не переві­ряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність;

- касаційний суд не зв'язаний межами скарги, а перевіряє за­конність судових актів у цілому;

- у касаційному порядку судові акти переглядаються Вищим господарським судом України. Згідно зі ст. 108 ГПК Украї­ни касаційною інстанцією є Вищий господарський суд Укра­їни, який переглядає за касаційною скаргою (поданням) рі­шення місцевого господарського суду та постанови апеля­ційного господарського суду.

Касаційне оскарження складається з таких стадій:

1. порушення касаційного провадження;

2. підготовка до розгляду касаційної скарги (подання);

3. судовий розгляд касаційної скарги (подання) і прийняття постанови.

Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають, відповідно, сторони й прокурор. Таке саме право мають і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов'язків, у тому числі громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяль­ності. Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття рі­шенням та постановою законної сили за наявності передбачених чинним законодавством передумов.

6. Подання касаційної скарги та її зміст.

Касаційна скарга (подання) додається (вноситься) до Вищого гос­подарського суду України через місцевий чи апеляційний господар­ський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Згідно зі ст. 107 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути по­дана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного госпо­дарського суду законної сили.

Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скар­гу (Подання) разом зі справою до Вищого господарського суду Укра­їни у п'ятиденний строк із дня її надходження.

Зміст та форма касаційної скарги встановлені ст. 111 ГПК України. Касаційна скарга (подання) подається (вно­ситься) у письмовій формі і має містити:

- найменування касаційної інстанції;

- найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

- найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;

- вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм ма­теріального чи процесуального права; 5) перелік доданих до скарги (подання) документів.

Разом із тим ч.2ст. 111 ГПК України передбачає, що не допус­кається посилання в касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи.

Касаційна скарга (подання) підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником. До скарги додаються Докази сплати державного мита й надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирі­шується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного пи­тання виноситься ухвала. У разі оскарження кількома особами у встановленому ГПК України порядку постанови апеляційного гос­подарського суду касаційною інстанцією приймаються до проваджен­ня всі скарги, які відповідають вимогам ГПК України, та розгляда­ються в одному касаційному провадженні. За кожною з них вино­ситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення

Особа, яка подала скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які в цієї сторони відсутні. Прокурор, який вносить касаційне подання, надсилає сто­ронам у справі його копію й копії доданих до нього документів, які відсутні у справі.

Касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повер­тається судом, якщо:

- касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

- скаргу (подання) надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

- до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

- до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку й розмірі;

- скаргу (подання) надіслано після закінчення строку, вста­новленого для її подання, без клопотання або таке клопо­тання про відновлення цього строку відхилено;

- у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправи­льного застосування норм матеріального чи процесуально­го права;

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

7. Порядок розгляду касаційної скарги.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за загальни­ми правилами розгляду справи в господарському суді першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного провадження, а саме: за винятком дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (не опитуються свідки та не досліджуються докази). Суд не перевіряє обґрунтованості судових актів, а обмежується пере­віркою правильності застосування норм матеріального і процесуаль­ного права судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому він виходить із правила ч. 2ст. 111-5 ГПК України, згідно з яким касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повно­ти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Розгляд скарги касаційної інстанції складається з трьох частин:

Підготовча. Суд встановлює, чи можна розглядати скаргу в даному складі суддів, чи є можливим розгляд справи через від­сутність осіб, що не з'явилися; роз'яснює особам, що беруть участь у справі, їх права і обов'язки та вирішує клопотання.

Розгляд касаційної скарги по суті. Починається з доповіді головуючого або одного з суддів; потім заслуховуються осо­би, що беруть участь у справі або їх законні представники; надалі - ознайомлення з додатковими матеріалами.

Винесення й оголошення постанови. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарсько­го суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовір­ність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти дока­зи. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга розглядається у двомісячний термін із дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України.

За результатами розгляду касаційна інстанція має право:

1. залишити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

2. скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рі­шення. Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи пере­віряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права. У разі, коли за результатами перевірки буде встановлено, що фактичні об­ставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достат­ньою повнотою, однак допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої й апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення; скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду пер­шої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбаче­них ч. 2 ст. 111-10 ГПК України.

3. скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляцій­ної інстанції повністю або частково і припинити проваджен­ня в справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

4. змінити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції;

5. залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов.

Порушення норм процесуаль­ного права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішен­ня місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

- справу розглянуто в незаконному складі колегії суддів;

- справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Не повідомленою належним чином про час і місце засі­дання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог ст. 64 ГПК України;

- господарський суд прийняв рішення або постанову, що сто­сується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі;

- рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або під­писані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

- рішення прийняте не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

- рішення прийняте господарським судом із порушенням пра­вил предметної або територіальної підсудності, крім випад­ку, передбаченого в ч. 4 ст. 17 ГПК України. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарсь­кому суді, до підсудності якого вона належить, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є в прова­дженні місцевого господарського суду, і передати її на роз­гляд до іншого місцевого суду;

- рішення прийняте господарським судом з порушенням пра­вил виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 -10 ГПК України підставою для ска­сування судового рішення місцевого чи апеляційного господар­ського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

8. Постанова касаційної інстанції.

За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд при­ймає постанову. У постанові мають бути зазначені:

- найменування касаційної інстанції, склад суду, номер спра­ви і дата прийняття постанови;

- найменування сторін і найменування особи, яка подала ка­саційну скаргу (подання);

- найменування місцевого господарського суду або апеляцій­ного господарського суду, рішення, постанова якого оскар­жується, номер справи, дата прийняття рішення, постано­ви, прізвище судді (суддів);

- стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду,

- підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;

- доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання);

- мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на які посилалися сторо­ни, а також закони та інші нормативно-правові акти, яки­ми керувався суд, приймаючи рішення;

- у разі скасування або зміни рішення, постанови, - мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;

- висновки за результатами розгляду касаційної скарги (по­дання);

- дії, які мають виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови та передачі справи на новий розгляд;

- новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Прийнята касаційною інстанцією постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'яти­денний строк із дня її прийняття.

Читайте також:

1. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вид заняття: лекція
7. Витрати виконавчого провадження. Виконавчий збір
8. Вступна лекція
9. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
10. Доцільність та необхідність застосування контролінгу у діяльності вітчизняних підприємств та передумови його запровадження.
11. Касаційне провадження в цивільному процесі: завдання, право і строк оскарження і внесення подання.
12. Клітинна селекція рослин.

Переглядів: 2781