Фізичні особи як учасники МЕП.

Поряд з юридичними особами у міжнародних економічних відносинах беруть участь і звичайні фізичні особи. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному публічному праві не визначено. Зазначається, що в XVII ст., коли право взагалі вважалося як таке, що випливає із природного права, жодної чіткої відмінності між міжнародним та внутрішньодержавним правом не робилося, і було легко припустити, що фізичні особи користуються правосуб'єктністю і за міжнародним правом. Однак у XIX ст., коли переважною філософією став позитивізм, суб'єктами міжнародного права зазвичай вважалися лише держави. І тільки XX ст. стало свідком такої, що зростає, тенденції до визнання за фізичними особами певної міри міжнародної право-суб'єктності. На користь фізичних осіб існують чимало норм міжнародного права, проте це не обов'язково означає, що вони створюють права для фізичних осіб, так само як внутрішньодержавні норми, що забороняють жорстокість до тварин, не надають останнім жодних прав.

Правовий статус фізичних осіб у міжнародному публічному праві визначається низкою документів, в яких ідеться про права людини, таких як Загальна декларація прав людини 1948 p., два Пакти про права людини 1966 p., Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. (з усіма протоколами до неї) тощо.

Серед передбачених у зазначених та інших міжнародно-правових документах прав ідеться і про такі, які тією чи іншою мірою знаходять свій прояв у МЕВ. Ними є, наприклад: право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; право займатися певною діяльністю в економічній сфері; право на захист своїх матеріальних інтересів тощо. Навіть цей далеко невичерпний перелік прав фізичних осіб, що мають відношення до економічної сфери, свідчить, що відповідні права належать одночасно як МЕП, так і, в разі наявності у правовідносинах так званого іноземного елементу, — МПрП. Так і сталося, що в національних законодавствах усі ці питання, якщо тільки вони взагалі знаходять своє вирішення, вміщуються саме в ту частину, яку прийнято позначати як МПрП.

Щодо власне МЕП, то можна навести тільки декілька прикладів, коли права людини стають об'єктом його регулювання. Так, наприклад, в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) йдеться про права і зобов'язання осіб, що походять із держав—членів COT. У Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) зазначено, що її положення застосовуються одночасно і до послуг, і до постачальників послуг . Зрозуміло, що як серед володарів прав інтелектуальної власності, так і серед постачальників по слуг можуть бути й фізичні особи, хоча це прямо у відповідних текстах не зазначається.

Ще один приклад стосується інвестиційної сфери. Мається на увазі Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18 березня 1965 р. Цією Конвенцією встановлені правила примирної та арбітражної процедур розгляду спорів і засновано Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (International Centre for Settlement of Investment Disputes — ICSID) при Міжнародному банку реконструкції та розвитку. До компетенції цього Центру належить розв'язання правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною Державою (або будь-яким уповноваженим органом Договірної Держави, про який повідомлено цією Державою Центру), і особою іншої Договірної Держави, якою, зрозуміло, може бути й фізична особа.

Питання про те, чи є фізичні особи суб'єктами МЕП, чи ні, залишається спірним. У зв'язку з бурхливим розвитком прав людини, особливо зважаючи на активну участь фізичних осіб у різноманітних міжнародних судових процедурах, де їх наділено досить широким колом повноважень, у МЕП щоразу частіше лунають заклики про наділення фізичних осіб міжнародною правосуб'єктністю.

У ході аналізу юридичної природи відповідних випадків Г. М. Вельямінов встановлює, що в них має місце не більш ніж делегування деяких своїх суверенних юрисдикційних повноважень стосовно індивідів на користь відповідних міжнародних судових установ державами, які беруть участь у створенні цих установ. Ще більш категоричним є судження І. І. Лукашука, який вважає, що конструкції стосовно міжнародно-правової суб'єктності індивідів позбавлені підстав як у міжнародному житті, так і у міжнародному праві. На його думку, зростання кількості міжнародно-правових актів, присвячених правам людини, означає не визнання міжнародно-правової суб'єктності індивідів, а розширення міждержавного співробітництва в цій галузі. Аналогічним чином розмірковує й С. В. Черніченко, коли зауважує, що фізичні особи можуть виступати як дестинатори (зазвичай опосередковані) міжнародно-правових норм, як дестинатори, які наділені, однак, не правами та обов'язками в силу таких норм, а лише як такі, що виступають користувачами вигод та незручностей, що випливають з цих норм.

У доктрині робляться також спроби примирити ці протилежні точки зору в такий спосіб: коли деякі держави заявляють, що фізичні особи є суб'єктами міжнародного права, і коли інші держави із цим не погоджуються, то мають рацію обидві сторони. Якщо перші держави надають фізичним особам міжнародні права, то щодо цих держав фізичні особи є суб'єктами міжнародного права; держави другої групи можуть з практичних міркувань перешкодити набуттю фізичними особами міжнародної правосуб'єктності, утримавшись від надання їм будь-яких прав, чинних за міжнародним правом.

З погляду автора переконливими видаються твердження тих дослідників, які вважають, що будучи суб'єктами МЕВ, фізичні особи, тим не менш, суб'єктами МЕП не стають. Хоча не виключено, зрозуміло, що у невизначено віддаленому майбутньому, можливо, виникне певна глобальна інтернаціональна всесвітня влада, яка буде напряму нормативне регулювати права і зобов'язання (включно з економічними) індивідів та інших суб'єктів національних правових систем. Проте це означатиме кінець як держав в їх сучасній якості, так, логічно, і власне сучасного міжнародного публічного права, яке регулює наявні тепер міждержавні відносини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правове регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні.	\|	Принципи міжнародного торгового права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.