Правове регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні.

Першою спробою врегулювання діяльності ТНК є акти Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) від 21 червня 1976 року, до яких належать «Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства», а також три взаємопов'язані документи:

1) «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств»;

2) «Національний режим» та

3) «Стимули й перешкоди для міжнародних інвестицій.

В цих документах термін «ТНК» не застосовується, а використано словосполучення «багатонаціональне підприємство», які має наступні ознаки:

- існування декількох підприємств у різних країнах;

- наявність певного зв2язку між ними;

- здатність одного з цих підприємств суттєво впливати на діяльність інших.

З часом терміни «транснаціональні корпорації» та «багатонаціональні підприємства» нерідко почали вживатися як синоніми.

Названі акти ОЕСР мають 2 особливості:

1) до них додано текст, згідно з яким держави могди не брати на себе або

пом'якшити ті зобов'язання, які випливають з цих документів, .але «не стикуються з внутрішнім правом» відповідних держав.

2) вони застосовуються лише у взаємопов'язаності: прийняття одного з трьох документів тягне за собою обов'язкове прийняття двох інших, а процес правового регулювання здійснюється за використанням усіх трьох документів в їх сукупності.

Пояснюється це тим, що «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств» визначають зобов'язання цих підприємств щодо держав, які приймають (або, що одне й те саме, — права держав, які приймають, стосовно багатонаціональних підприємств); другий документ («Національний режим») встановлює права цих підприємств у державах, які приймають (до речі, обидва ці документи узгоджені між собою); завершується процес третім з документів «Стимули та перешкоди для міжнародних інвестицій», який передбачає усунення перешкод та застосування стимулів з метою сприяння міжнародним інвестиціям.

Крім того, за ініціативою США, які бажали раз і назавжди виробити правила, які б створювали умови рівної конкуренції між ТНК, ЕКОСОР ООН створила Центр з ТНК та Комісію з ТНК. Комісією було розроблено проект статей Кодексу поведінки транснаціональних корпорацій. В ньому ТНК визначено як «підприємство, чи то державне, чи приватне або змішане, яке незалежно від юридичної форми і сфери діяльності цих відділень, яке функціонує відповідно до певної системи прийняття рішень, що дозволяє проводити узгоджену політику і спільну стратегію через один або більше центрів прийняття рішень, і в рамках якого відділення таким чином пов'язані між собою чи то відношеннями власності чи іншими відносинами, що одне або декілька з них можуть значно впливати (впливають) на діяльність інших і, зокрема, користуватися спільними знаннями і ресурсами та поділяти відповідальність з іншими».

Проектом передбачалося, що ТНК мають:

— поважати суверенітет країни перебування;

— виходити з економічних цілей та задач політики, що здійснюється державою перебування;

— поважати соціокультурні цілі, цінності та традиції держави перебування;

— не втручатися у внутрішні справи держави перебування;

— не займатися діяльністю політичного характеру;

— утримуватися від практики корупції;

— дотримуватися законів і постанов, що стосуються обмежувальної ділової практики;

— дотримуватися положень, які стосуються передачі технології та охорони навколишнього середовища.

Комісія ООН з ТНК узяла на себе функцію нагляду за виконанням Кодексу та функції координаційного характеру. Центр ООН з ТНК діє як секретаріат цієї Комісії.

Слід зазначити, що між США, колишніми соціалістичними країнами та країнами, що розвиваються, виникли гострі протиріччя, внаслідок яких проект так і залишився проектом. Проте тепер, у зв'язку з розпадом колишнього СРСР, збільшенням кількості ТНК походженням з держав, що розвиваються, та з деяких інших причин інтерес до цього документа значно зменшився, тому невідомо, чи стане коли-небудь цей проект власне Кодексом.

2. Інші різновиди юридичних осіб як учасники МЕП.

Окрім ТНК, у міжнародному обміні майном, капіталами та послугами беруть участь і інші юридичні особи. Доволі важко якимось чином окреслити коло цієї «залишкової» категорії. Зрозуміло одне: звичайні національні юридичні особи, коли вони виступають учасниками міжнародного обороту, до цієї категорії не належать, бо їх статус і взаємні відносини становлять зміст правового регулювання МПрП. Щодо всього іншого, то до цієї категорії учасників міжнародних відносин цілком можна віднести судження, за яким їй не вистачає цілісності з усіх точок зору і, зокрема, в юридичному плані. До того ж на сьогодні ці юридичні особи не регулюються якоюсь певною сукупністю відповідних точних міжнародних юридичних норм, які визначають їхній міжнародний статус та регламентують їхню діяльність¹.

За таких умов у подальшому будуть коротко розглянуті лише деякі з різновидів юридичних осіб, які широко відомі практиці МЕВ. Зазначене передусім стосується міжнародних товарних, валютних і фондових бірж, а також аукціонів.

1. На товарних біржах укладаються угоди купівлі-продажу без пред'явлення товару за стандартами і зразками, передбаченими у типових контрактах. Оскільки біржа опосередковує операції з дуже великими масами товару, вона зосереджує попит і пропозиції, внаслідок чого об'єктивно стає інструментом регулювання цін. Причому біржові ціни стають основою і для тих угод, які укладаються поза межами біржі.

Перша товарна біржа (хлібна) виникла в Амстердамі ще у XVIII ст. Натепер найважливішими центрами біржевої торгівлі є:

— для цукру — Лондон, Нью-Йорк;

— з кави — Нью-Йорк, Лондон, Ліверпуль, Роттердам, Гавр, Гамбург, Амстердам;

— з бавовни — Нью-Йорк, Чикаго, Ліверпуль, Александрія, Сан-Паулу, Бомбей;

— із зернових — Чикаго, Міннеаполіс, Канзас-Сіті, Вінніпег, Лондон, Роттердам, Антверпен, Мілан;

— з каучуку — Сінгапур, Лондон, Ною-Йорк, Куала-Лумпур;

— з олова — Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур.

Кожна біржа має свої правила, що визначають порядок укладення угод брокерами. Окрім організації купівлі-продажу, бір жі здійснюють котирування (фіксацію та публікування) цін, встановлюють стандарти, розробляють типові контракти, фіксують торгові звичаї, здійснюють арбітражні функції, займаються інформаційною діяльністю тощо. Біржа зазвичай являє собою акціонерну компанію, основний капітал якої розподіляється між членами біржі.

2. Міжнародні товарні аукціони — це місця, в яких взаємодіють продавці та покупці і де також має місце узгодження попиту і пропозицій. Проте створюються аукціони для купівлі-продажу товарів, що мають індивідуальні властивості. Функціонують вони періодично у формі публічних торгів за умови попереднього огляду товарів. Існують аукціони з хутра, немитої бавовни, щетини, чаю, тютюну, квітів, риби, тропічних порід лісу, коней, предметів антикваріату та мистецтва.

3. Валютні і фондові біржі є своєрідними центрами міграції грошового капіталу. Вони акумулюють і перерозподіляють кошти на ринку позикового капіталу, здійснюють валютні, кредитні, страхові та інші операції. Найбільша фондова біржа — Нью-Йоркська, виконує роль комплексного ринку цінних паперів. У Європі провідними фінансовими центрами є біржі Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, які спеціалізуються на ринку довгострокових позик, у той час як ще одна європейська біржа (в Люксембурзі) працює на ринку короткострокових та середньострокових кредитних операцій. Останніми десятиріччями виникли і розвиваються біржі в Бахрейні, Панамі, на Багамських островах,де фінансові операції мають пільгові валютні режими, внаслідок
чого транснаціональні банки і ТНК надають перевагу цим біржам у реєстрації угод, що здійснюються в різних частинах світу.

4. Серед інших юридичних осіб, що беруть участь у МЕВ, наувагу заслуговують також спільні підприємства, капітал яких може належати особам різних держав та/або різним державам, а також міжнародні банки, якщо тільки вони, як, наприклад, БМР, не отримують статусу «міжнародної юридичної особи».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи та структура ТНК.	\|	Фізичні особи як учасники МЕП.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.