Тема 4: Проблема чистого довкілля

Проблема чистого довкілля, збереження різноманітного тваринного та рослинного світу в тому числі, була завжди, як і проблема збереження здоров’я людини, народження здорових повноцінних дітей, незважаючи на природні катаклізми, техногенні катастрофи, зростання забруднення довкілля зумовлене трудовою діяльністю людей, щоденним використанням та споживанням людьми продуктів харчування, засобів особистої гігієни та життєво необхідних речей, а також проведення війн, неконтрольованих досліджень та випадковостей тощо. Людина попри все прагнула бути здоровою та жити у здоровому розмаїтому довкіллі.

Забруднення навколишнього середовища в багатьох регіонах досягло критичної межі в результаті природних стихій та недосконалості науково-технічного прогресу суспільства. Спостереження за чистотою довкілля, контроль показників чистоти повітря, води, ґрунту, промислових та побутових приміщень, харчових продуктів, виробничих технологій та викидів, а також рекомендації щодо відновлення безпечного середовища повинні нагально вирішуватися державними службами екомоніторингу з використанням новітніх досягнень науки та техніки.

У результаті промислової, сільськогосподарської і побутової діяльності людини виникають різні зміни стану і властивостей навколишнього середовища, більш помітні межі природної продуктивності біосфери, – виснажуються природні ресурси, джерела енергії, все більш відчувається дефіцит харчів, чистої води і повітря.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресуро- та енергоємних технологій, впровадження та розвиток яких здійснювалися найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема, низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря та земель, накопичення в дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням та біологічно-генетичною деградацією народу України.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Забруднення водних екосистем відбувається в результаті викиду промислових стічних вод, а також викидів двигунів річкових та морських суден. Особливу небезпеку складає масове забруднення водних екосистем нафтопродуктами внаслідок морських аварій.

Відсутність організованих скидів неочищених стічних вод у водойми і водотоки сприяє забрудненню водних джерел а, відтак і ґрунтів та має винятково негативний вплив на здоров`я населення і стан довкілля.

У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні підприємства скидали щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або недостатньо очищених стоків.

Безумовно, найбільшими забруднювачами довкілля є виробництва, які застосовують технології з канцерогенною дією.

Аналіз стану навколишнього середовища свідчить про те, що в останні роки суттєвих позитивних зрушень в екологічній ситуації не сталося, а подекуди навіть погіршилося.

Санітарно-гігієнічний стан атмосферного повітря досить складний. Певна тенденція до зменшення викидів в атмосферу досягнута за рахунок зупинки деяких виробництв, що сталося в основному з економічних причин. Водночас, за даними спостережень Держкомгідромету до списку міст з найвищими рівнями забруднення повітря включені 13 міст України (Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Макіївка, Маріуполь, Дніпропетровськ, Горлівка, Єнакієво, Кривий Ріг, Слов’янськ, Дзержинськ, Ялта, Луганськ). В одному лише Кривому Розі від стаціонарних джерел щорічно викидається в повітря 1,2 млн.т забруднюючих речовин – десята частина всіх викидів в атмосферу в Україні. Близько 1/3 населення підпадає під вплив інтенсивного забруднення атмосферного повітря, в основному з промисловими викидами (65% - в тому числі 33% металургія, 30% енергетика, 10% вугільна, 7% хімічна та нафтохімічна) та викидів автотранспорту (35% - в тому числі вуглекислий газ, вуглеводні, оксиди азоту), забруднення шкідливими речовинами (оксид азоту, аміак, фенол, сірчистий газ, вуглеводні, формальдегід, бензол, свинець, хром) на рівні концентрацій, що у 2 -5 разів вищі за гранично допустимі концентрації, за забруднювачем бензпіреном – у деяких місцях до 10 разів. Річне навантаження шкідливих речовин на людину складає – майже 300 кг шкідливих речовин на рік (у Пд-Сх регіоні – 483 кг). Близько 20% забруднюючих речовин є мутагенами, які загрожують спадковості.

Екологічний стан водних ресурсів при щорічному споживанні населенням та народним господарством України близько 30 млрд.м³ (3/4 питного споживання – з поверхневих водних джерел) не задовільний, оскільки якість води в більшості джерел відноситься до брудних або дуже брудних (2800 об’єктів скидають частково очищені або і неочищені стоки, лише 1/4 стічних вод відповідає нормативним вимогам очищення).

В 1996 р в поверхневі водні об’єкти скинуто 13,2 км³ стічних вод (4,1 км³ – забруднені стоки). Без очистки скидають стічні води житловокомунальні господарства – 5 %, промисловість – 57%, агрокомплекс – 27%. Приблизно в 40 річках та на 7 водосховищах України за якістю відсутня чиста вода, найбільше забруднень (21%) потрапило в Дніпро, в результаті чого населення Києва та всієї України використовує недоброякісну воду (токсичні речовин, гельмінти, пестициди, радіонукліди), що загрожує здоров’ю нації, загострює епідеміологічну ситуацію в країні. Від початку аварійного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи (1986-1987р. ) і до сьогоднішнього часу залишаться перерозподіл донних радіонуклідних відкладень та перенесення фітопланктону Дніпровського каскаду водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, Каховського водосховища, що своєрідним депо радіонуклідного забруднення всієї Дніпровської системи.

Проблеми забруднень ґрунту протягом останніх років поглиблюються. Минула хімізація сільського господарства призвела до підвищення врожаїв технічних культур і в той же час до значного забруднення ґрунту пестицидними препаратами (хлорорганічними, металовмісними), кумуляції стійких токсичних сполук, збідніння ґрунтів, забруднення нафтопродуктами. Небезпечним джерелом забруднення ґрунтів є радіонукліди, що викинені при Чорнобильській аварії, ними найбільше забруднено понад 4,6 млн. га ґрунтів у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель, а також 3,5 млн. га лісів. Основний внесок у забруднення радіонуклідами вносить цезій-137 (70% Житомирська область), стронцій-90, плутоній-239 тощо. Стронцій-90 всмоктується шлунковою тканиною, а потім накопичується у кістках, поряд кісткового мозку, чим уражає кровотворну систему, порушує імунітет, викликає лейкози. Цезій -137 потрапляє з їжею та пилом, проникає у кров. Накопичується у м’язах, виводиться нирками та травним трактом, викликає пухлини.

Серед забруднювачів довкілля в Україні повсюдно визначаються більше двох десятків власне канцерогенних речовин, що викликають утворення злоякісних пухлин. Найбільший внесок у забруднення канцерогенами складає безпірен - 75% у забруднення міст та 40-60% у забруднення сіл, а в центрах чорної металургії концентрації бензпірену перевищують у 12 разів ГДК. Частка канцерогенних металів, серед яких хром, нікель, свинець, берилій, в сумарному забрудненні сягає 6%.

На сьогоднішній день відоме велике коло антропогенних об`єктів забруднення навколишнього середовища, серед який найшкідливішими є виробництва, що використовують технології з більшим чи меншим ступенем канцерогенності. Серед них найбільшу групу становлять виробничі процеси, пов`язані з виділенням поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПЦАВ), зокрема, бензпірену (БП): коксохімічні, металургійні, нафтопереробні, нафтохімічні заводи, вуглебрикетні фабрики, алюмінієві та електродні заводи, підприємства з випуску будівельних матеріалів.

Найбільш вивчені джерела канцерогенних забруднень - коксохімічні, металургійні, нафтопереробні, нафтохімічні заводи, вуглебрикетні фабрики, алюмінієві та електродні заводи, підприємства з випуску будівельних матеріалів.

При тестуванні довкілля 3,4-бензпірен може слугувати індикатором на наявність ПЦАВ у продуктах згоряння.

До основних антропогенних забруднювачів, які викликають регіональні або глобальні зміни атмосфери, можна віднести: оксид вуглецю СО, оксид сірки (IV) SO₂, оксиди азоту NO_x, галогенорганічні сполуки, вуглеводневі сполуки, особливо поліциклічні ароматичні вуглеводні, важкі метали, аерозолі, азбест тощо.

Дослідження доступних рослинам форм металів показали, що в досліджуваних ґрунтах (в радіусі 7 км від підприємства кольорової металургії) формуються техногенні аномалії свинцю, цинку, кадмію і міді, а викиди в повітря важких металів осідають у вигляді пилу на ґрунт і рослини на відстані 10-40 км від джерела забруднення.

При цьому хімізація сільського господарства, зокрема, застосування мінеральних, добрив та пестицидів може підсилювати негативну дію канцерогенів та важких металів, сприяти виникненню ряду небажаних фізичних і біологічних процесів в ґрунті. Встановлено, що на кожний гектар орної землі припадає 124 кг поживних речовин, 391 кг меліорантів і 4,6 т органічних добрив. Спостереження вчених доводять, що розпилювані пестициди та інсектициди тільки в кількості приблизно 1% потрапляють за призначенням, решта - витрачається марно, більше того, значно забруднює повітряний басейн, ґрунт і водойми.

ПЦАВ бензпірен, наприклад, виявлено в ґрунтах різних районів земної кулі, включаючи як густонаселені місця, так і малонаселені. При цьому вміст його у грунтах сільської місцевості різних кліматологічних регіонів Східної Європи, віддалених від міст і промислових центрів коливається в межах 0,1-22,5 мкг/кг ґрунту.

Нітрати можуть накопичуватися у рослинах в результаті застосування надмірної кількості міндобрив, які забруднюють ґрунти та водойми. Надмірне застосування міндобрив, зокрема азотних, приводить до підвищення забрудненості рослинної продукції речовинами з канцерогенною дією такими як нітрозосполуки (НС), так і їх попередниками. За останні роки було встановлено велику залежність між вмістом канцерогенів в ґрунтах і вирощуваних на них сільськогосподарських культурах.

Зростаюче антропогенне навантаження на об’єкти навколишнього середовища становить реальну загрозу для генофонду всього живого та може підсилити мутагенний вплив на людську популяцію, викликаючи генетичні патології (спадкові захворювання та вроджені вади).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3: Екологічні критерії якості довкілля	\|	Мутагени

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.