Методи досліджень онкомутантів

Виявлення канцерогенності в екологічній онкології

В екологічній онкології використовуються коротко- та довготермінові тести для виявлення канцерогенної активності різних агентів.

Короткотермінові тести виявляють здатність агента викликати мутації у мікроорганізмів, дрозофілів, в культурах клітин, пошкоджувати ДНК, викликати хромосомні порушення та ін. Позитивні результати таких тестів дозволяють з високою вірогідністю очікувати, що агент є канцерогеном.

Наступним етапом є хронічні досліди на тваринах - довготривалі (близько З років) спостереження за розвитком пухлин у тварин, яким різними шляхами і в різних дозах вводили (наносили на шкіру, опромінювали і т. д.) досліджуваний агент.

Канцерогенність нітрозосполук для експериментальних тварин є абсолютно доведеною. Причому деякі з цих сполук, наприклад нітрозометилсечовина та нітрозобутиламін, викликають у тварин рак навіть після одноразового введення їх в організм.

Середня тривалість життя експериментальних гризунів 2,5-3 роки. Середня тривалість життя людини - 70 років. Якщо канцерогенний агент здатен викликати пухлини у тварини через 1,5-3 місяці після одноразового надходження в організм, то у людини відповідно рак виникне приблизно через 20 років після впливу цих сполук.

На людях такі досліди, зрозуміло, не ставляться. Проте велику цінність і переконливість мають епідеміологічні дослідження, які виявили достовірне підвищення смертності від раку шлунка людей, що живуть у районах з високим рівнем похідних нітрозосполук - нітратів і нітритів у питній воді. Виявлено підвищення частоти раку ротової порожнини у народів, де прийнято жування бетелю - продукту, який з відомих канцерогенних агентів містить лише нітрозосполуки. Нітрозосполуки здатні проникати через плаценту і впливати на зародок. Уведення вагітним самкам щурів нітрозометилсечовини на 18-й день вагітності призводило до виникнення пухлин переважно нирок та нервової системи у нащадків протягом 3(!) поколінь, які жодного разу не контактували з канцерогеном.

Щоб оцінити мутагенну та онкогенну небезпеку хімічної речовини потрібно знати, чи є ця речовина генотоксичним агентом, ініціатором або промотором канцерогенезу, та чи видозмінює тканинну культуру (хоча згідно із сучасними уявленнями не існує чистих промоторів чи ініціаторів).

Дослідження онкомутантів проводять різними методами:

· епідеміологічними;

· експериментальними “in vivo” ;

· експрес-тестовими “in vitro”;

· тестовими за комп’ютерними програмами.

З великої кількості хімічних сполук, впроваджених в народне господарство та викинених у довкілля протягом минулого століття, і які продовжують впроваджувати щороку, тільки невелика частка може бути вивчена за допомогою традиційних експериметальних методів дослідження на тваринах. У світовій практиці існує класичний підхід щодо вивчення можливих канцерогенних властивостей хімічного препарату за його діючою речовиною в хронічному експерименті. Ці довгострокові експериментальні методи дослідження тривають майже 3 роки і потребують великої кількості тварин, витрат висококваліфікованої праці та значних коштів.

Проте комбінована дія кількох складників забруднення може модифікувати онкогенез і вивчення дії однієї конкретної речовини не покаже повної картини сукупної дії забруднення. Вирішення цієї проблеми полягає у застосуванні коротко- та середньострокових експериментальних методів, особливо якщо справа стосується випадків з малотонажним виробництвом або при обмеженому контингенті працюючих.

Протягом останнього десятиріччя в практику впроваджується все більша кількість відносно швидких тестів на виявлення мутагенних і канцерогенних властивостей хімічних сполук - експрес-тестів.

Майже всі короткострокові тестові методи аналізу основані на виявленні хромосомних пошкоджень, генних мутацій чи пошкоджень ДНК, хоч проведення тестів в пробірках - “in vitro” не дозволяє врахувати вплив великої кількості факторів, які мають місце в цілісному організмі.

Для повного цілісного аналізу дії онкомутантів на живий організм перевагу треба віддавати коротко- та середньостроковим тестам “in vivo” на ссавцях. Такі дослідження умовно поділяються на спеціальні та загальні тести “in vivo”. Спеціальні методи можна застосовувати тоді, коли відомо, на який орган направлена дія онкогена, якщо конкретних даних про муткагенність чи канцерогенність на певний орган немає, то проводять загальне тестування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив екології на онкозахворювання	\|	Короткострокові тести

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.