• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Системи оптимального управління запасами

Рис. 7.1.Види запасів за місцем знаходження і функцією, яку вони виконують

Запаси поточні – основна частина виробничих і товарних запасів. Вони забезпечують неперервність виробничого або торговельного процесу між черговими поставками. Їх величина постійно змінюється.

Підготовчі запаси (буферні) виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві (наприклад, сушка лісу). До них відноситься частина товарних запасів, які створюються в зв’язку з необхідністю підготовки товарів для відпуску споживачам.

Страхові чи гарантійні запаси – призначені для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності та величині партій поставок від запланованих; затримка поставок на шляху від постачальника; непередбачений ріст попиту. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів – величина постійна.

Запаси сезонні – утворюються при сезонному характері виробництва, споживання чи транспортування (наприклад виробництво сільськогосподарської продукції).

Перехідні запаси – це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначені для неперервного виробництва і споживання в звітному та слідую чому за ним періоді до чергової поставки.

Неліквідні запаси – це виробничі та товарні запаси, які довший час не використовуються. Вони утворюються внаслідок погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зношення.

Класифікація в часі дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів (рис.7.2):

· Максимально бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний в даній системі управління запасами.

· Пороговий рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

· Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може співпасти з максимально бажаним запасом, пороговим рівнем чи гарантійним запасом

· Гарантійний (страховий) запас призначений для постачання споживача у випадку непередбачених обставин.

·

Обсяг замовлення

Максимально бажаний запас

Пороговий рівень

Поточний запас

Гарантійний запас

Час

Рис.7.2. Види запасів за часом обліку

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити без­перебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання дося­гається системою управління запасами.

Система управління запасами – сукупність правил і показ­ників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів [17].

Параметрами системи управління запасами є:

- точка замовлення – мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів – розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

- обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель – тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

- поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами [3, 13, 20, 24]:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

- система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система «Максимум-мінімум».

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показ­ників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запаса­ми розроблено дві основні системи управління запасами: система уп­равління запасами з фіксованим розміром замовлення і система уп­равління запасами з фіксованою періодичністю замовлення. Інші си­стеми управління запасами (система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система «максимум-мінімум»), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення.Ця система проста і є свого роду класичною. У даній системі розмір замовлення на по­повнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критич­ного рівня, який називають «точкою замовлення».

У процесі функціонування даної технологічної системи інтерва­ли постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності вит­рат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі. У віт­чизняній практиці найчастіше виникає ситуація, коли розмір замов­лення визначається згідно яких-небудь часткових організаційних міркувань. Наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень.

Регулюючими параметрами даної системи є розмір замовлення і «точка замовлення».

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі (порогового ріваня) та підприємства чергового замовлення на постачання необхідних матеріаль­них ресурсів рівень запасу на момент підприємства замовлення пови­нен бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому гарантійний запас повинен залишитися недоторкан­ним (рис.7.3).

Обсяг замовлення

Максимально бажаний

запас

Пороговий рівень

Гарантійний запас(В)

Час

Рис.7.3. Функціонування системи з фіксованим розміром замовлення.

Точку замовлення можна визначити за формулою:

Р=В+Sd*L, (7.1)

де В – гарантійний запас,

Sd – середній добовий збут,

L – час доставки замовлення,

а середній рівень запасів у цій системі визначається таким чином:

J=B+g/2, (7.2)

де g – розмір партії поставки.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у промі­жок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад у логістичній системі. Дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

- великі втрати внаслідок відсутності запасу;

- високі витрати на зберігання запасів;

- висока вартість товару, який замовляється;

- високий ступінь невизначеності попиту;

- наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

- накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безпе­рервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замов­лення». За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортимен­ту для торгового підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Визначимо оптимальний розмір замовлення. В якості критерію оптимальності беруться мінімальні суми транспортно-заготівельних витрат і витрат на зберігання запасів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замов­лення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на ос­нові цього, визначається розмір партії постачання. Таким чином, у си­стемі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір за­мовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем М, до яко­го відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення. Уф:

G=M-Уф. (7.3)

Максимальний рівень запасів визначається за формулою:

М=В+Sd(L+R), (7.4)

де R – тривалість проміжку часу між перевірками, а інші позначення аналогічні формулі (7.1).

Середній рівень запасів:

J=В+0,5*Sd* R. (7.5)

Регулюючими параметрами даної системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома за­мовленнями або черговими надходженнями партій.

Перевагою даної системи є відсутність необхідності вести система­тичний облік запасів на складах логістичної системи. Недолік же поля­гає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість ма­теріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

- умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

- витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

- втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох то­варів в одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т.д.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів — розміру замовлен­ня або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситу­ації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи уп­равління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систе­матичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи уп­равління запасами стають неефективними. Для таких випадків розроб­ляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті ниж­че.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до вста­новленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти зави­щенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіци­ту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовлен­нями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня за­пасів, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замов­лення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві кате­горії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додат­кових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і в системі з фіксованими інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріаль­них ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вима­гаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «Мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтер­валом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення за­мовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей мо­мент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чи­ном, дана система працює лише з двома рівнями запасів — мінімаль­ним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
4. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
5. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
6. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. Філогенез кровоносної системи
10. Oracle Управління преміальними
11. POS-системи
12. VI. Філогенез нервової системи

Переглядів: 1846