• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Типи розмноження мікроскопічних грибів.

Рис. 7. Форми клітин у розгалуджених бактерій

Рис.5 Паличковидні бактерії

Рис.4 Кулясті бактерії

Рис. 3. Форми бактеріальних клітин

Стафілокок

Сарцина

Стрептокок

Тетракок Стрепто- бацила,бактерія Спірохета

Диплокок Дипло-бацила,бактерія Спірила

Мікрокок Бацила Бактерія Вібріон

Кулясті Паличковидні Звивисті Розгалуджені

Бактерії розмножуються дуже швидко, і для багатьох з них період від одного до другого поділу (час генерації) при сприятливих умовах складає 15-30 хв. Впродовж 1 доби у таких бактерій з’являється стільки поколінь, скільки у людини за 5000 років. Бактерії, у яких час генераціїї складає 20-60 хвилин відносяться до мікроорганізмів із швидким розмноженням (Escherichia coli, Streptococcus faecalis, Clostridium perfringens). Ті, у яких розноження відбувається через 1-20 годин – до мікроорганізмів із повільним розмноженням (збудники туберкульозу, лептоспіри, азотфіксуючі бактерії).

Як типові прокаріоти бактерії розмножуються симетричним (бінарним) поділом, при якому утворюються 2 однакові клітини. У бактерій деяких родів (Hyphomicrobium, Hyphomonas, Pedomicrobium, Pedomonas) внаслідок асиметрії внутрішньоклітиннх структур спостерігається нерівний поділ (брунькування),після якого новоутворені клітини розрізняються формою, розмірами, рухливістю та ін. Бінарний поділ відбувається в одній або декількох площинах. Якщо поділ клітини відбувався в одній площині і після нього клітини не розділились, утворюються ланцюги коків або паличок, при поділі в декількох площинах – скупчення клітин різної конфігурації. Вигляд скупчень клітин при мікроскопії залежить від генетичних можливостей мікроорганізму, від кількості ферментів, що здатні розрізати перетинки між новоутвореними бактеріями. (рис.4-5)

Мікрококи

Диплококи

Поділ

в одній площині

Стрептококи

Тетракоки Поділ в 2-х площинах

Сарцини Стафілококи

Поділ Поділ

в 3-х площинах бессистемно

Бактерії

Поодинокі клітини

Бацили

Диплобактерії

Поділ в одному напрямку,

групи з двох клітин

Диплобацили

Стрептобактерії

Поділ в одному напрямку,

ланцюжки клітин

Стрептобацили

Рис 6 Форми клітин у звивистих бактерій:

1 – вібріони. 2- спірили. 3- спірохети

Максимальне різноманіття форм та видів скупчень спостерігається групі розгалужених (простекових) бактерій. Мікроорганізми даної групи є типовими представниками мікробних асоціацій водоймищ, які розвиваються на поверхні, в товщі води, на частинкх детриту чи планктонних мікроорганізмах (рис.7)

Морфологічні особливості МІКОПЛАЗМ

Група мікоплазм представлена організмами, які генетично нездатні до синтезу компонентів клітинної стінки (мурамової та діамінопимелінової кислоти). Єдина оболонка клітин – цитоплазматична мембрана товщиною 7-10 нм. Відсутність клітинної стінки дозволяє віднести їх до класу Mollicutes, порядок Mycoplasmatales і робить нечутливими до антибіотиків групи пеніціліну (останні інгібують синтез речовин клітинної стінки).

За формою клітини мікоплазм – сферичні, еліпсоїдні, дисковидні, нитковидні, гілкоподібні клітини (плеоморфні). Розмір – 0,1-0,2*10-15 мкм. Нерухомі. Деякі види мікоплазм мають капсулу. Розмножуються бінарним поділом, брунькуванням, сегментацією нитковидних форм.

Мікоплазми здатні до росту на різноманітних поживних середовищах: на штучних (від мінеральних до багатокомпонентних органічних), в бінарних культурах (на колоніях бактерій) або в культурах тканин.

Широко розповсюджені в природі, виділяються із грунту, стічних вод, вугілля, гарячих джерел. Багато видів є симбіонтами бактерій, грибів, рослин, птиці і ссавців.

Морфологія рикетсій, хламідій

Мікроорганізми, які належать до порядків Mycoplasmatales, Rickettsiales та Chamydiales – також за внутрішньою будовою клітин є типовими прокаріотами. Риккетсії та хламідії мають багато спільних рис в морфології та фізіології, деякі з яких наведено наведено в таблиці 3

Таблиця 3. Порівняльна характеристика рикетсій та хламідій

Чисті культури цих мікроорганізмів неможливо виділити в лабораторії на штучних середовищах. За біологічними особливостями рикетсії та хламідії – паразити, якім потрібні для розвитку живі клітини. Вони розмножуються в цитоплазмі, зрідка – в ядрі клітини-хазяїна і тому їх вирощують в курячих ембріонах, культурах клітин, в організмах мишей, морських свинок, кролів. В природних умовах риккетсії співіснують з організмами кліщів, блох, клопів, москітів, а також – з дикими та свійськими тваринами і людиною.

Морфологічні особливості АКТИНОМІЦЕТів.

Актиноміцети («променисті гриби») одноклітинні прокаріоти, які за внутрішньою будовою нагадують бактерії, а за зовнішньою – завдяки наявності нитковидних клітин (гіфів) та їх переплетення (міцелій) – мікроскопічні гриби. Можна стверджувати, що актиноміцети є проміжною формою між типовими прокаріотами – бактеріями та типовими еукаріотами – грибами.

Рис.8 Форма клітин актиноміцетів і мікроміцетів:

1. Міцелій актиноміцету 2. Міцелій гриба

3. Спороносці актиноміцетів

Розгалуджені гіфи актиноміцетів можуть бути прямими або спіралевидними. На твердих середовищах утворюють міцелій двох видів: частина гіфів занурена в субстрат (субстратний міцелій), а інша – знаходиться над середовищем (повітряний міцелій). Тому обов’язковою культуральною ознакою цих мікроорганізмів є вростання в поживне середовище. Колонію актиноміцети неможливо зняти із середовища, не пошкодивши агару.

Багато видів актиноміцетів продукують пігменти, тому їх колонії мають блакитний, синій, фіолетовий, сірий, чорний, рожевий або коричневий колір. Деякі види утворюють пігменти, які розчиняються в поживному середовищі і забарвлюють його у відповідний колір.

На кінцях гіфів повітряного міцелію утворюються спороносці, на яких шляхом фрагментації або сегментації утворюються спори. Спороносці можуть бути прямими, хвилястими, спіральними та мутовчатими, а спори (конідії)– найчастіше мають овальну або сферичну форму.

Кожна спора є повноцінною прокаріотною клітиною з відповідним набором органоїдів, з якої в сприятливих умовах утворюється вегетативна клітина актиноміцету.

Рис 9. Розподілення міцелію актиноміцетів в субтраті:

А) субстратний міцелій; В) повітряний міцелій.

Окремі види актиноміцетів роду Streptomyces розрізняють за методикою Сабо-Мартона по морфологічних та культуральних ознаках. Морфологічні ознаки, на які звертають увагу, можна розділити в такі групи:

1. морфологія повітряного міцелію і спороносців;

2. колір повітряного міцелію, тобто – спор (білий, блакитний, сірий, зелений, червоний або жовто-зелено-сірий);

3. колір субстратного міцелію (жовто-коричневий, червоний, синій, зелений).

Морфологічні особливості еукаріотів (мікроскопічні гриби та дріжджИ).

В наш час відомо більше 100 тисяч видів мікроскопічних грибів. За внутрішньою будовою представники даної морфологічної групи належать до еукаріот. Від прокаріотичних клітин гриби відрізняються не тільки різним набором органоїдів або будовою клітинних стінок, але й наявністю стеролів в цитоплазматичній мембрані, відсутністю крохмалю в складі речовин клітини і виділенням сечовини в процесі обміну речовин.

У міцеліальних грибів клітини (гіфи) мають нитковидну форму, розрізняються товщиною та зовнішнім виглядом. Найчастіше гіфи мають діаметр від 2 до 20 мкм, і довжину – від сантиметрів до метрів (в залежності від виду гриба).

Гриби розмножуються вегетативно (шматочками гіфи, артроспори, хламідіоспори), нестатевим (спорангіоспори, зооспори, конідії) та статевим шляхами.

При вегетативному розмноженні окремий організм утворюється як з уламка гіфи, яка не зупиняє росту при відділенні від первинного міцелію, так і при фрагментації останнього на окремі клітини, якими є артроспори та хламідіоспори. Подібні спори є відокремленими частинами нитковидної клітини, які мають набір органоїдів, необхідний для розвитку гриба. Різниця між ними полягає в тому, що артроспори – коротенькі овальні клітини, а хламідіоспори мають товсту пігментовану оболонку.

Найчастіше гриби розмножуютьмя нестативим шляхом. Нестатеве – це розмноження, в якому при утворенні спеціальних структур попереднього злиття клітин не відбувається.

Спеціальними структурами є особливі вертикальні вирости гіфи (спорангієносці, конідієносці) (рис.7).На спорангієносцях розвиваються так звані ендоспори або “закриті” спори грибів (спорангіоспори, зооспори).На відміну від спорангіоспор, зооспори мають джгутики, за рахунок яких здатні рухатись після виходу зі спорангієносця.На конідієносцях розвиваюиться конідії або “відкриті” спори, які не відокремлені оболонкою від оточуючого середовища.

Читайте також:

1. Безстатеве розмноження та його біологічне значення
2. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
3. Загальна характеристика грибів.
4. Загальна характеристика дроб’янок, їх класифікація. Ціанобактерії. Будова та форми клітин справжніх бактерій. Способи живлення і розмноження бактерій
5. Органи розмноження тварин.
6. Поняття про ріст, розвиток і розмноження рослин.
7. Поняття про хімічний склад мікроорганізмів. Основні фізіологічні процеси у бактерій. Живлення, дихання, ріст і розмноження бактерій. Умови культивування бактерій.
8. Проростання спор мікроскопічних грибів.
9. Розмноження
10. РОЗМНОЖЕННЯ БАКТЕРІЙ
11. Розмноження грибів.
12. РОЗМНОЖЕННЯ І ЦИКЛ РОЗВИТКУ ВОДОРОСТЕЙ

Переглядів: 1959