Частина друга

17. Договори про передачу прав інтелектуальної власності – 2 год.

18. Договори про спільну діяльність – 2 год.

ЛЕКЦІЇ 1 та 2

ТЕМА: Загальні положення про зобов’язання

1. Поняття та система зобов’язального права. Відмежування зобов’язальних правовідносин від абсолютних

2. Поняття зобов’язання та його елементи

3. Класифікація зобов’язань

4. Сторони та множинність осіб у зобов’язанні (багатоособовість)

5. Підстави виникнення та особливості регресного зобов’язання

6. Зміна осіб у зобов’язанні

7. Підстави припинення зобов’язання

8. Поняття виконання зобов’язання. Принципи виконання зобов’язання

9. Принцип належного виконання та його значення. Співвідношення принципів реального та належного виконання зобов’язання

10.Умови виконання зобов’язання

11.Підстави звільнення від виконання зобов’язання

1. Поняття та система зобов’язального права. Відмежування зобов’язальних правовідносин від абсолютних

Цивільне зобов’язання – це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язальне право – це підгалузь цивільного права, що включає у себе усю сукупність цивільних зобов’язань.

Система зобов’язального права побудована за пандектною системою, тобто з поділом на загальну та особливу частини:

Загальна частинамістить загальні для всіх видів зобов’язань положення щодо поняття та видів зобов’язань, підстав їх виникнення, способів виконання та припинення;

Особлива частинаскладається з інститутів зобов’язального права, норми яких регулюють однотипні групи цивільних зобов’язань. До структури Особливої частини зобов’язального права відносяться такі інститути:

1. зобов’язання щодо передачі майна у власність– інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують перехід майна з власності однієї особи у власність іншої (купівля-продаж, поставка, міна, дарування тощо);

2. зобов’язання щодо передачі майна у речове право на чужу річ– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують перехід майна з власності чи іншого обмеженого речового права однієї особи у речове право на чужу річ іншої (найм (оренда), житловий найм, позичка тощо);

3. зобов’язання щодо виконання робіт– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують порядок створення та передачі певних об’єктів цивільних прав (побутовий та будівельний підряд, підряд на проектні та пошукові роботи тощо);

4. зобов’язання щодо надання послуг– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують порядок надання послуг (перевезення, транспортне експедирування, зберігання тощо);

5. зобов’язання щодо використання прав інтелектуальної власності– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують порядок створення, використання та розпорядження об’єктами права інтелектуальної власності (ліцензійний договір, створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, комерційна концесія тощо…);

6. зобов’язання з багатосторонніх правочинів– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують порядок виникнення, виконання та припинення багатосторонніх правочинів (спільна діяльність, просте товариство тощо…);

7. зобов’язання з односторонніх правочинів– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують порядок виникнення, виконання та припинення односторонніх правочинів (публічна обіцянка винагороди, публічне оголошення конкурсу, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення тощо…);

8. зобов’язання з рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

9. зобов’язання зі створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

10.деліктні зобов’язання– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують відносини, що виникають із відшкодування завданої шкоди;

11.кондиційні зобов’язання– це інститут зобов’язального права, норми якого врегульовують відносини що виникають із набуття та/або збереження майна без достатньої правової підстави.

За юридичним змістом цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні. У абсолютних правовідносинах носієві абсолютного права про­тистоїть невизначена кількість зобов’язаних осіб. Прикладом мо­жуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов’язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його повноважень.

У відносних правовідносинах уповноваженому суб’єкту проти­стоїть одна або декілька конкретно визначених зобов’язаних осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженою особою є позикода­вець, який може вимагати повернення боргу від зобов’язаної осо­би, яка отримала позику.

За характером здійснення права цивільні правовідносини по­діляються на речові та зобов’язальні. Речові правовідносини – це правовідносини, в яких уповнова­жений суб’єкт може здійснювати свої суб’єктивні права самостійно, без сприяння зобов’язаної особи. Прикладом можуть бути право­відносини власності, сервітутні правовідносини тощо.

Зобов’язальні правовідносини – це правовідносини, в яких уповноважений суб’єкт для здійснення своїх цивільних прав потре­бує сприяння зобов’язаної особи. Так, покупець не може отримати річ, яку він придбав, без сприяння продавця, а право останнього на отримання вартості проданої речі, в свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов’язку покупцем. Отже за юридичним змістом зобов’язальні правовідносини слід віднести до відносних, а не до абсолютних правовідносин, оскільки наявність чітко визначеної зобов’язаної особи є їх характерною рисою.

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. I. Грецький період (друга половина VII — середина
3. II Основна частина
4. II Основна частина
5. II Основна частина
6. II частина.
7. II. Основна частина
8. II. Основна частина
9. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
10. III Заключна частина
11. III Заключна частина
12. III Заключна частина

Переглядів: 981