• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поведінський напрям оцінки якостей менеджера.

Спроби систематизації якостей менеджера.

Спроби розробити якусь систему якостей для використання оцінки ме­неджера було дуже багато, але вони мали свої недоліки. Одні мали одно­манітність підходу, інші, навпаки, відбір якостей перетворювали в описування усіх ознак особистості, а багато з них дублювали якості, де відзнака входи­ла в іншу, більш загальну.

Не вирішене навіть головне завдання — визначити скільки якостей необ­хідно відібрати для менеджера, щоб оцінювати його роботу.

Це питання широко досліджувалось у США такими вченими, як Тиффін, Річардсон, Бітнер та ін. на прикладі різних галузей економіки.

Аналіз факторів оцінки, які використовувались у 18 компаніях, показав, що є всього 35 ознак, які оцінюють всі компанії один або декілька разів. Най­більша кількість оціночних факторів складає 19, найменше — 4, а середня кількість - 10.

Спеціалісти з менеджменту підкреслюють, що не потрібно обов'язково праг­нути до збільшення кількості якостей, що оцінюються, тому що це приводить до дублювання. При аналізі переліку із 12 факторів, які використовувались для оцінки 1100 чоловік, встановлено, що дійсно оцінюватись тільки декілька по­казників. Але і скорочення кількості факторів небажано, тому що з поля зору випадають важливі критерії оцінки.

Таким чином, проблема відбору якостей для оцінки менеджерів так і не знайшла обґрунтованого наукового рішення. Виниклий на початку століття найбільш виражений у концепціях наукового управління Ф. Тейлора, " Ідеаль­ний бюрократизм" М. Вебера та науки адміністрування А. Файоля науковий напрям жорсткого раціоналізму в управлінні, породжені ним технократичні ілюзії в управлінні не знайшли достатнього практичного використання.

У 1982 р. англійські консультанти з управління М.Вудкок і Д.Френсіс ви­дали книгу "Розкріпачений менеджер" з викладеними ідеями підвищення ефек­тивності управління на основі самовдосконалення менеджерів як керівників організації.

Вони узагальнили зміст роботи працюючого менеджера і сформулювали одинадцять чітких факторів, які впливають на управлінську діяльність.

На основі викладених 11 факторів і вимог автори сформулювали визна­чення ефективного управління майбутнього десятиріччя, яке потребує наяв­ності у менеджерів таких навичок і здібностей:

1. Уміння управляти собою.

2. Наявність чітких особистих цінностей.

3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.

4. Здатність до постійного особистого саморозвитку.

5. Навички вирішувати проблеми.

6. Творчість та здатність до інновацій.

7. Здатність впливати на оточуючих.

8. Знання сучасних управлінських підходів.

9. Здатність керувати.

10. Уміння навчати і розвивати підлеглих.

11. Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

1. Уміння управляти собою.

Уміння менеджера управляти собою — це турбота про себе і підтримка своєї працездатності. Важливими аспектами управління собою є:

1) підтримка фізичного здоров'я;

2) раціональний розподіл сил;

3) подолання труднощів;

4) раціональний розподіл часу.

Підтримка фізичного здоров'я передбачає слідкування за своєю вагою за рахунок здорового способу харчування, виконання фізичних вправ, спортивно­го тренування, балансування своїм навантаженням, уникання шкідливих зви­чок (паління, алкоголь).

Раціональний розподіл сил впливає на збереження енергійності та актив­ності менеджера протягом довгого періоду життя. Енергійність людини змен­шується або збільшується від емоційних причин

Подолання труднощів — це уникнення стресового стану у кризовій ситу­ації. Якщо менеджер говорить, що він має труднощі, то це означає що він почу­ває себе нездатним справитись зі своїми зобов'язаннями і вимогами ситуації.

Раціональний розподіл часу на виконання своєї роботи вимагає від ме­неджера:

• бережливо відноситись до свого часу, розуміючи що це безцінний ре­сурс, який потребує ефективного використання;

• удосконалювати вміння делегувати свої повноваження;

• здійснювати планування використання часу, складаючи розклад дій для виконання оперативних і перспективних завдань.

Менеджер, який вміє управляти собою, виконує такі дії:

1. Підтримує своє здоров’я.

2. Обмежує робочий час.

3. Слідкує за рівновагою між особистим та діловим життям.

4. Планує собі перерви для відпочинку.

5. Вільно виражає свої емоції.

6. Прагне до самопізнання.

7. Раціонально та ефективно використовує час.

8. Розвиває розумне спілкування з оточуючими.

9. Дивиться на невдачі як на щось в цілому неминуче та навіть корисне.

10. Має велике почуття власної гідності.

11. Здатний витримувати нелюбов до себе.

12. Уникає стресів.

13. Приймає не кожен виклик.

14. Почуває себе повним сил.

15. Бере на себе тільки ті навантаження, які може витримати.

2. Наявність чітких особистих цінностей.

Особисті цінності — це вибір того, що на думку людини є важливим і не­обхідним.

Чіткі особисті цінності більше всього повинні мати керівники, які прий­мають стратегічні рішення, займаються врегулюванням принципових завдань, надають консультації по виконанню рішень вищого керівництва.

Менеджер, який має чіткі особисті цінності, виконує такі дії:

1. Поводить себе відповідно до декларованих цінностей.

2. Послідовний.

3. Проголошує свої погляди для обговорення.

4. Прагне зрозуміти чужі погляди.

5. Активний у житті.

6. Твердо стоїть на своєму.

7. Прагне встановлювати зворотній зв'язок.

8. Готовий відповідати за свої цінності.

3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.

Сучасне життя вимагає від менеджера ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких чинників:

• швидкий розвиток технологій;

• фінансові та екологічні кризи;

• зміни вартості енергоресурсів;

• зростання безробіття;

• почуття відчуження від управління і нездатність впливати на події;

• зростання порушень законодавства.

Для того, щоб поставити собі ціль, слід здійснити 7 кроків у такій послідов­ності:

Менеджер, який має чіткі особисті цілі, виконує такі дії:

1. Уточнює поставлені завдання.

2. Послідовно виконує встановлені завдання.

3. Систематично оцінює своє просування.

4. Встановлює часові інтервали.

5. Вивчає можливості розвитку своєї кар’єри.

6. Іде на розумний ризик.

7. Роз’яснює цілі підлеглим.

8. Підтримує рівновагу між особистим життям і роботою.

9. Планує розвиток своєї кар’єри.

10. Вміло встановлює цілі.

11. Має загальні цілі з оточуючими.

12. Раціонально використовує час.

13. Раціонально використовує сили і ресурси.

14. Ефективно делегує повноваження.

15. Об’єктивно оцінює підлеглих.

4. Здатність постійного особистого саморозвитку.

Здатність до саморозвитку — це здатність людини до придбання, оновлення та розвитку знань, вмінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі.

Всі люди мають можливість займатись своїм саморозвитком протягом усьо­го життя. Якщо перші двадцять років розвиток людини тісно пов'язаний з досягненням фізичної зрілості (навчання у середній і вищій школі, набуття но­вих знань, яке розширює кругозір і розвиває здібності), то зі зрілістю віку підви­щується роль і вплив зовнішніх чинників обмежень розвитку, подолання яких залежить від особистості, її ініціативи.

Індивідуальний розвиток — це процес всебічного удоскона­лення людини протягом усього життя.

Саморозвиток — це більш безперервний процес, ніж ціль, яку треба до­сягти.

Менеджер, який здатний до постійного саморозвитку, виконує такі дії:

1. Відповідає за навчання.

2. Прагне вивчити свої слабкі і сильні сторони.

3. Має час для свого розвитку.

4. Не боїться бар’єрів на своєму шляху.

5. Шукає зворотні зв’язки.

6. Виділяє час для самоаналізу.

7. Вивчає свої почуття.

8. Оцінює свій досвід.

9. Вивчає нові технології і дискутує.

10. Знає свій потенціал.

11. Прагне бути більш відкритим.

12. Усвідомлює вплив на себе.

13. Управляє професійним розвитком.

14. Реагує на зміни в кар’єрі.

5. Навички вирішувати проблеми.

Першочерговим завданням менеджера є вирішення проблем. Проблема — це складне питання, завдання, яке вимагає вирішення, дослідження, що важ­ко розв'язати або здійснити.

Менеджерська практика використовує три шляхи вирішення проблеми:

Перший — використання системного підходу. Другий — підбір методів для вирішення проблеми. Третій — використання людей і ресурсів, які могли б до­помогти у вирішенні проблеми.

Системний підхід у вирішенні проблеми, полягає у здійсненні 7 послідов­них кроків:

Для вирішення проблем менеджер використовує методи:

- Інструктивний.

- Ініціативний.

- Адаптивний.

- Інноваційний.

Інструктивний метод полягає у тому, що для вирішення проблеми мене­джер приймає рішення відповідно до інструктивних вказівок вищого керівниц­тва.

Ініціативний метод вимагає частки ініціативи і свободи дій, але у визначе­них межах.

Результативність залежить від здатності менеджера вибирати найбільш економічний і ефективний напрям дій.

Адаптивний метод оснований на розробці творчого рішення, яке у деякій частині може бути абсолютно новим. Менеджер виявляє особисту ініціативу і здібності, пропонуючи щось нове, пристосовуючи його до діючої системи, або технології.

Інноваційний метод є найбільш складним і вимагає зовсім нового підходу, нових уявлень. Менеджеру слід знайти способи розуміння зовсім раптових і непередбачених проблем вирішення, що вимагає нового мислення, нового підходу. Сучасні проблеми потребують створення нових технологій та винахід­ництва.

Третім шляхом вирішення проблеми є використання працівників і ресурсів у різних формах. Для уточнення проблем і пошуку їх рішень, менеджери вико­ристовують наради, на яких заохочують різні точки зору і вірні пропозиції. Для вирішення складних проблем створюються робочі групи, завданням яких є об­стеження, аналіз стану і розробка пропозицій по поліпшенню або удоскона­ленню роботи підрозділу чи організації в цілому.

Менеджер, який має навички вирішення проблем, виконує такі дії:

1. Завжди вирішує проблеми.

2. Вибирає необхідні методи.

3. Використовує системний підхід.

4. Чітко визначає відповідальних за проблему.

5. Ясно визначає цілі у роботі кожного працівника.

6. Встановлює чіткі критерії для визначення успіху.

7. Уміло аналізує інформацію.

8. Ефективно планує роботу.

9. Виділяє час для аналізу виконаної роботи.

10. Ефективно координує роботу підлеглих.

6. Творчість та здатність до інновацій.

Творчість — це діяльність, спрямована на створення нових культурних та матеріальних цінностей.

Творча людина — це людина, яка самостійно створює щось нове, оригі­нальне.

Творчі вирішення проблем вимагають наявності досвіду роботи і особли­вих навичок.

Менеджер з творчим підходом має такі риси:

1. Цінує творчий підхід в інших людях.

2. Приймає рішення в умовах невизначеності.

3. Вірить у творчі здібності підлеглих.

4. Настирливий у виконанні завдань.

5. Може відхилятись від традицій.

6. Почуває потребу в перемінах.

7. Використовує можливості.

8. Надає перевагу новаторським рішенням.

9. Вирішує проблему систематизування.

10. Використовує метод «мозкового штурму».

11. Здатен керувати творчою групою.

12. Прагне вчитись на помилках.

13. Йде на ризик.

7. Висока здатність впливати на оточуючих.

Менеджери повинні вміти впливати на оточуючих шляхом створення позитивного першого враження, розвитку взаєморозуміння, досягнення довіри і прояви турбот до оточуючих.

Чинниками впливу на оточуючих є:

1. Одяг та зовнішній вигляд.

2. Уміння держати себе твердо і впевнено.

3. Поведінка.

4. Особисте спілкування.

5. Винагорода.

Впливовість — це властивість заслуговуючих довіри людей. А ключовим чинником є особисте їх взаєморозуміння. Впливовість менеджера залежить від того, як він вміє слухати інших людей.

Менеджер, який вміє впливати на інших людей, має такі якості:

1. Цінується підлеглими.

2. Розуміє процес впливу.

3. Здійснює методи впливу на інших.

4. Одягається відповідним до випадку чином.

5. Ясно і коротко викладає свої думки.

6. Впевнений у собі.

7. Має переконливий зовнішній вигляд.

8. Поводить себе впевнено.

9. Встановлює добре взаєморозуміння з іншими.

10. Здійснює винагороди за відповідну поведінку.

11. Знає реальне уявлення про себе.

12. Дає чіткі вказівки.

13. Прагне бути наполегливим.

14. Ефективно прислуховується до інших.

8. Розуміння особливостей управлінської праці.

Кожна людина, яка працює в організації, здатна спрямовувати свою енер­гію на те, щоб задовольнити свої потреби або нести відповідальність за свою справу. І коли людину примушувати до роботи проти її бажання, вона згублює здібність виразити приховану в ній енергію. Тому мета менеджера полягає у тому, щоб вивільнити енергію підлеглих і спрямувати її на досягнення цілей організації.

Енергія людини — це найважливіший ресурс, який є у розпорядженні управління.

Менеджер розуміє особливості управлінської праці, ефективно викорис­товує названі регулятори мотивації. Різниця між ефективною і неефективною управлінською роботою полягає у тому, що унікальною управлінською якістю є лідерство. Лідерство — здатність використовувати людські та інші ресурси для одержання результату. Джерелом лідерства є особливий вплив та влада. Ефективний менеджер навчається встановлювати підлеглим управлінські ви­моги у складних ситуаціях і кваліфіковано використовує стиль керівництва.

Менеджер, який добре розуміє особливості управлінської праці:

1. Часто обговорює у колективі принципи управління.

2. Добре знає і практично використовує різні стилі управління.

3. Аналізує власні недоліки і слабкі місця.

4. Створює позитивну робочу атмосферу.

5. Вивільнює накопичену енергію.

6. Змінює стиль керівництва залежно від потреби.

7. Добивається від підлеглих всього, що вони можуть робити.

8. Прагне стати дійсним лідером колективу.

9. Здатність керувати.

Слово керувати означає спрямовувати чиюсь діяльність, бути на чолі чо­гось. Керівник — це особа, яка керує ким-небудь або чим-небудь. Для органі­зації — це людина, яка відповідає за весь підрозділ в цілому і спрямовує його працівників на виконання поставлених завдань. Ця людина повинна мати більш широкий погляд і здібності виконувати керівні дії у робочій групі.

Якщо у колишні часи діяльність керівника була чітко визначеною, а його завданням було розподілити роботу серед підлеглих, встановити і підтримува­ти стандарти і правила, слідкувати за дисципліною, то до сьогоднішнього ке­рівника ставляться дуже складні вимоги і він зазнає багато труднощі.

Менеджер з високими навичками керівництва:

1. Самодисциплінований і вимагає дисципліну від інших.

2. Пристосовує стиль керівництва до змін у суспільстві.

3. Встановлює добрі стосунки з оточуючим.

4. Дає чіткі вказівки, систематично аналізу роботу підлеглих.

5. Заохочує найкращі приклади.

6. Використовує системний підхід до аналізу роботи.

7. Кваліфіковано делегує повноваження.

8. Уникає різкої негативної критики.

9. Створює позитивні зворотні зв'язки у стосунках з іншими.

10. Захищає своїх працівників при виникненні загрози.

11. Шукає способи підвищення ефективності роботи групи.

12. Встановлює об'єктивні критерії оцінки.

10. Уміння навчати.

Менеджер повинен проявляти турботу про підвищення компетентності підлеглих і на цій основі — просування їх по службі.

Ефективними методами навчання підлеглих є :

- проведення співбесід;

- консультації;

- удосконалення майстерності;

- обговорення конкретних проблем;

- обговорення і планування кар'єри;

- самопідготовка;

- тренування;

- засвоєння нових завдань.

Менеджер, який уміє навчати інших, характеризується наступним:

1. Звертає увагу на роль навчання у роботі групи.

2. Створює у колективі позитивне відношення до навчання.

3. Допомагає аналізувати потреби працівників у навчанні.

4. Видає все складніші доручення, а при необхідності надає допомогу.

5. Систематично оцінює роботу підлеглих, знає сильні і слабкі їх сторони.

6. Визначає потенціал працівників.

7. Встановлює завдання, які вимагають зусиль виконання.

8. Допомагає підлеглим планувати розвиток кар’єри.

9. Використовує заходи уникнення морального зносу.

10. Уміло висловлює свою оцінку підлеглих.

11. Систематично консультує працівників у виконанні завдань.

12. Використовує всі можливості для розвитку майстерності у процесі роботи.

11. Здатність формувати колектив.

Навички до формування своєї робочої групи є особливо важ­ливими, щоб об'єднати людей і навчити їх ефективно працювати на досягнен­ня загальної мети в обстановці творчого співробітництва. Це також передбачає проведення засідань, нарад, виконання представницьких функцій, розвиток добрих відносин з іншими підрозділами організації.

Організація роботи колективу є функцією керівництва, тому що вона створює енергійну ефективну і відповідальну групу людей з великим потенціалом.

Менеджер з високою здатністю формувати колектив:

1. Вірно підбирає співробітників і проявляє турботу про них.

2. Створює позитивний клімат у колективі.

3. Зацікавлений у результатах роботи.

4. Послідовний у своїх діях.

5. Підтримує ідеї колективізму.

6. Використовує ефективні методи роботи.

7. Розподіляє повноваження між працівниками.

8. Аналізує результати роботи без критики конкретних людей.

9. Підтримує особистий розвиток членів колективу.

10. Заохочує творчий потенціал кожного працівника.

11. Будує добрі відносини з іншими підрозділами організації.

12. Уміло використовує і вирішує конфліктні ситуації.

13. Заохочує інновації.

14. Прагне до спілкування з іншими.

15. Раціонально використовує робочий час.

16. Проявляє вимогливість.

Читайте також:

1. V офісну частину – станцію менеджера.
2. Автоматизація за напрямами
3. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
4. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
5. Аналіз методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми
6. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
7. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
8. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
9. Англійський економіст У. Бріджез пропонує модель організаційних змін за такими напрямками.
10. Атестація як особливий метод оцінки персоналу
11. Аудиторський ризик і методи його оцінки
12. Б- не збуджена ділянка мембрани , на яку діють електричні струми збудженої ділянки. Стрілками показано напрям струмів, кружечками – дійсне переміщення іонів.

Переглядів: 2458