• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

9.1 Збутова політика і логістична стратегія

Логістика збуту охоплює комплексне планування, керування та фізичне опрацювання готових виробів у межах від моменту здавання-приймання товарів із виробницт­ва до постачання замовнику, то оптимізація збутової діяльності має на меті мінімізацію витрат як у межах, так і поза межами логістичної системи за умови функціонування збуту відповідно до замовлень клієнтів. Змінними параметрами у процесі оптимізації є витрати на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування, витрати вичерпання запасів, витрати замороження капіталу тощо.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про­дукції Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства {мікрорівні) це:

- оптимізація формування портфеля замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності ре­алізації продукції;

- вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі; -раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

- оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;

- формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

- визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований марке­тингом попит з мінімальними витратами.

Таблиця 9.1

Вплив стратегії на суть логістичних концепцій

Передусім етап вибору схеми розподілу стосується прийняття концептуального рішення щодо характеру збутової діяльності підприємства, а саме:

- збут здійснюється тільки за одноканальною системою безпосередньо замов­никові, який самостійно будує свою систему розподілу. Позитивним тут є, безперечно, простота збуту продукції, однак така "ізоляція" від кінцевого споживача може призвести до втрати або погіршення перспективи підпри­ємства, до обмеженості ринкових можливостей, нарешті, до низької рен­табельності виробництва;

- збут здійснюється за багатоканальною системою розподілу, що може охоплю­вати різні канали збуту, різні за змістом логістичні ланцюги, тобто існування транспортно-експедиційних фірм, торгових посередників (дистриб'юторів, дилерів), розподільчих центрів (складів), торговельних фірм. Поряд із складністю такої системи слід зважати на позитивні моменти, що можуть проявитися у розширенні можливостей збуту, у мінімізації збутових витрат, у підвищенні логістичного сервісу, у контролі за кінцевим споживанням, що забезпечить і перспективу, і максимальну рентабельність виробництва. При цьому канали збуту можуть бути сформовані як на основі прямих зв'язків, так і з залученням посередників. Останні формують так звані гнучкі та ешелонні системи розподілу оптимізації системи збуту

- який час поставки, на підставі співвідношення витрат і доходів, необхідно вважати найбажанішим?

- скільки необхідно пунктів поставки, якої вони повинні бути величини і в яких місцях розташовані?

- які транспортні засоби найвигідніші і як їх ліпше використовувати?

- чи є потреба у залученні сторонніх організацій для функціонування системи збуту?

- яким повинно бути упакування товарів з урахуванням вимог фізичного розподілу?

9.2 Логістичні посередники у каналах збуту

Канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживан­ня. Іншими словами канал розподілу — це шлях, яким товари пе­реміщуються від виробника до споживача.

Логістичні посередники у каналах розподілу виконують певні функції, які укрупнено можна розділити на:

- функції (операції) фізичного розподілу;

- функції обміну (купівлі-продажу);

- підтримуючі функції (стандартизації якості збуту, фінансування, інформаційної підтримки, страхування ризиків і т.п.)

Центральне місце серед посередників у збуті займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші вищезазначені функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробки, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післепродажного сервісу і т.д.

Таблиця

Типи торгових посередників у канапах розподілу

Дилери — це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Дилер стає власником про­дукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання всіх умов за договором по­стачання.

Дистриб'ютори — оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну. Дистриб’ютор не є власником продукції. За договором він набуває права на продаж продукції.

Комісіонери – це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені таза рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем.

Агенти – посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо до нього особи. Агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок виробника.

Брокери – посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, і не розпоряджаються продукцією. Брокери не перебувають у договірних відносинах з жодною зі сторін угоди, яку укладають і діють лише на основі окремих доручень. Брокерів винагороджують тільки за продану продукцію.

9.3 Розподільчі центра у логістичних ланцюгах

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує то­вари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування. Однак розміщення поблизу ринків збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегія еко­номічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого попов­нення запасів.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів полягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асор­тимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість ста­ти кращим за інших постачальником.

За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані і поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами.

Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування.

Евристичні методи. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Паретто, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприй­нятних варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується. Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розта­шована на цьому відрізку і не належить до його кінців. Лівий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки. Правий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих і праворуч від неї.

Читайте також:

1. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
2. IV. Питання самоконтролю.
3. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
4. V. Завдання.
5. V. Засвоєння знань
6. V. Питання для самоконтолю
7. V. Питання туристично-спортивної діяльності
8. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
9. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
10. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
11. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
12. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції

Переглядів: 549