Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ОРНАМЕНТУ.

 

Кожна епоха, кожний архітектурний стиль виробляє свою систему орнаменту. Тому характер орнаменту ( від латинського ornamentum – прикраса) є надійною ознакою приналежності даного твору до певної країни i до певного періоду історії. Вивчаючи орнамент, археологи та історики роблять висновки про культурні зв‘язки між народами, про міграційні процеси, що мали місце в давні часи.

Формальними визначальними особливостями орнаменту є площинність, декоративна стилізація, органічний зв‘язок з поверхнею, на якій він знаходиться. За розміщенням на поверхні орнамент буває стрічковий, центричний, такий, що обрамляє, i такий, що заповнює всю поверхню, а також геральдичний. Іноді різні види орнаменту поєднуються в більш складні комбінації. За мотивами орнамент поділяється на геометричний; рослинний; зооморфний; такий, що включає людські фігури, архітектурні фрагменти, зброю, різні знаки та емблеми; складений з стилізованих написів. Є також комбінації різних орнаментальних мотивів, наприклад: поєднання геометричних мотивів з рослинними (арабески), або поєднання геометричних мотивів з зооморфними.

Для української народної традиції характерними є переважно геометричний, рослинний та зооморфний орнаменти.

Археологічні дослідження дають підстави стверджувати, що мотиви українського орнаменту мають дуже давні корені. Наприклад, на трипільському керамічному посуді часів неоліту ( 8 – 4 тисячоліття до н.е.) є стилізовані символічні зображення, які майже без змін відтворюються на українських керамічних виробах ХХ ст. i які можна побачити на сучасних українських писанках початку третього тисячоліття. Часто в українському традиційному орнаменті знаходимо дуже давний мотив Світового дерева, що був колись основою світосприйняття практично всіх давних культур.

Орнамент виник в першу чергу як магічний символ, i щойно пізніше перейняв на себе декоративні функції. Чітко виражена консервативність в застосуванні мотивів орнаменту, що є характерною для українського мистецтва, випливає саме з усвідомлення магічної ролі, яку надавали орнаменту давні українці. З прийняттям християнства деякі символічні знаки отримали нову інтерпретацію, що грунтується на християнській символіці. Це в значній мірі сприяло збереженню традиційного характеру українського орнаменту.

Розглянемо деякі мотиви українського орнаменту, що найчастіше зустрічаються в народному мистецтві.

1.„Вазон”, або „деревце” – символічне стилізоване зображення Світового дерева.

„Вазон” – це зображення дзбанка або вази, в якій стоять, як правило, три стилізовані стебла з листочками, квітами, часто доповненими символічними зображеннями сонця і зірок. „Деревце” – це зображення фантастичної рослини, на гілках якої зображено стилізовані квіти, сонечка, зірки. Часто на верхніх гілках фантастичної квітки-дерева зображали голубів і казкових птахів, а біля її підніжжя – спіральні завитки, що символізують воду, і півнів – охоронців сонця, провісників нового дня. В українському народному мистецтві такий стилізований мотив зображали на настінних розписах, вишивках, керамічних виробах, килимах, писанках.

2. „Сонце”.

Символи, що зображають сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України, а також у всіх старих цивілізаціях ще з кам‘яного віку. Культ Сонця був у великій повазі в наших предків. Сонце зображали у вигляді кола, восьмираменної зірки, перехрещених ліній із закрученими кінцями, або трьох променів, що виходять з однієї точки, символізуючи триєдиність божого начала.

3. „Хрест”.

У ранньоземлеробській культурі хрест був знаком землі, відображав структурно-просторову організацію світу. Пізніше цей символ почав означати також світло, вогонь, сонце, яке рухається по небосхилі. Християнство закріпило виняткове значення символу хреста в українському орнаменті. Хрест зображали по-різному, іноді він утворювався двома перехрещеними лініями з заломленими кінцями („ламаний хрест”).

4. „Безконечник”.

Це особлива хвиляста лінія без кінця, український варіант відомого грецького меандра. Вона є символом нескінченності світу та циклічності природних явищ. Хвилястою лінією також зображали воду, оскільки в давні часи ця лінія була символом змія – бога земних вод. Крім хвилястої лінії, змія іноді символічно зображали спіраллю або знаком, подібним до літери „S”. Цей знак також часто зустрічається в мотивах українського народного орнаменту.

Таких стародавніх символів, що лягли в основу традиційного українського орнаменту, є багато. Цей факт є додатковим підтвердженням того, що українці є автохтонним населенням, яке постійно проживає на своїй землі багато тисяч років, зберігаючи традиції предків.

Орнамент відігравав важливу роль в народній житловій архітектурі, початково як оберіг від злих сил, а пізніше - як елемент декоративного оздоблення. Тому магічними орнаментальними символами оздоблювали перш за все ті частини будинку, через які здійснювався контакт із зовнішнім світом (одвірки і обрамлення вікон), а також ті, що були відповідальними в конструктивному відношенні (кутові опори, вінцеві бруси, головні балки перекриття – „сволоки”. В обмазаних глиною i побілених хатах орнамент застосовувався у вигляді настінного розпису, а дерев‘яні будинки оздоблювали різьбою. Інтер‘єр прикрашали орнаментовані керамічні вироби – кахлеві печі, тарілки, а також орнаментовані текстильні речі, особливо вишиті рушники та килими.

Отже, важливою особливістю українського традиційного орнаменту, як і української мистецької традиції в цілому є властивість зберігати в практично незмінному вигляді дуже давні, архаїчні символи і форми , які в інших традиціях вже давно втрачені. Цей збережений матеріал становить велику цінність для нас усіх, тому що дає змогу зрозуміти цілу складну систему світобачення, яку розробили колись наші предки.

Довгий час ми звикли сприймати світогляд давних людей як щось недосконале, помилкове та примітивне. Це є наслідок впливу еволюціоністсько-позитивістських теорій ХІХ ст., які сформували уявлення про те, що в минулому все було гірше, бідніше, ніж у сучасному світі, а поняття „справжньої„ цивілізації дуже звузилося в просторі, часі і змісті, охоплюючи практично три останні століття.

Тепер, завдяки великим археологічним відкриттям та історичним дослідженням, дешифровці письмових пам‘яток давних цивілізацій, такі погляди на минуле змінилися. Багато того, що колись вважали міфом, історично підтвердилося (наприклад, Троя та Троянська війна, описані Гомером). Таких „реабілітацій” минулого було відкрито так багато, що колишня „презумпція недовіри” змінилася довірою до давних свідчень, при умові правильної їх інтерпретації та розуміння.

Сучасні вчені дійшли висновку, що уявлення про світ, які склалися в межах давних міфопоетичних традицій, відрізняються від сучасних уявлень не помилковістю розуміння, а мовою, тобто набором понять та правилами оперування ними. Ці два пласти уявлень про світ – давне і сучасне, - з‘єднані одним ланцюгом спадкоємності.

Розглянемо коротко поширений в українській орнаментиці давний мотив „вазон” або „деревце” з точки зору його глибокого символічного змісту, розшифрованого сучасними вченими.

В давній міфології різних народів часто зустрічається образ чудесного дерева, з яким пов‘язане виникнення та функціонування світу. Це образ так званого „світового дерева”, яке має багато варіантів: дерево життя, дерево родючості, дерево центру, дерево сходження, містичне дерево, дерево пізнання, - аж до найпізніших варіантів на зразок генеалогічного дерева окремих родин, або схем дерева, що використовуються в науках: лінгвістиці, математиці, хімії, із зображенням пов’язань окремих категорій з первісним єдиним центром.

Дослідники виявили, що Світове дерево та його варіанти – це образ певної універсальної концепції світу. Цей образ допоміг звести в одну систему основні загальні смислові протиставлення, які описували світ з різних позицій. Йдеться про такі пари понять, як верх-низ, небо-земля, правий-лівий, парний-непарний, вогонь-вода, сонце-місяць, старший-молодший, чоловічий-жіночий та т.п.

Концепція світового дерева реконструюється на підставі різних джерел - міфопоетичних, мистецьких, ритуальних, його образ можна знайти в традиціях народів всього світу, в межах від епохи бронзи ( в Європі та на Близькому Сході) до нашого часу ( в культурі реліктових племен Сибіру, Америки, Африки та Австралії). В узагальненому варіанті знакова суть світового дерева наступна.

Світове дерево перебуває в сакральному центрі світу i займає вертикальне положення. Тому еквівалентами світового дерева обирають об‘єкти з переважанням вертикальної осі ( вісь світу, стовп, колона, башта, жердина).

Для світового дерева характерне потрійне розчленування по вертикалі, що дозволяє розрізняти коріння, стовбур i віти, та відповідно узгодити з цими трьома рівнями певні просторові, часові, етіологічні ( причини, сприятливий або несприятливий наслідок), персонологічні, анатомічні та елементні сфери.

З верхньою частиною дерева пов‘язані: небо, сприятлива географічна ситуація, суходіл, майбутнє, день, сприятлива пора року ( весна, літо), сприятливі наслідки, нащадки, душі праведників, боги, голова, вогонь, метал, добро, птахи.

З середньою частиною пов‘язані: земля, сучасне покоління, душі людей далеких як від гріха, так i від праведності, люди, тулуб, земля, деревина, тварини-ссавці.

З нижньою частиною пов‘язані: підземне царство, несприятлива географічна ситуація, море, минуле, ніч, несприятлива пора року (осінь, зима), несприятливі наслідки, пращури, душі грішників, злі духи, ноги, вода, каміння, зло, плазуни.

Як бачимо, верхня та нижня третини світового дерева багатші та глибші за змістом, а середня частина є ніби місцем нейтралізації протиставлень пов’язаних з ними понять. Для підкреслення протилежностей використовувався колір. Наприклад, в шаманських культурах верхню частину дерева зображали червоним, а нижню - чорним кольором. Подібна кольорова семантика існувала в Месопотамії: у зіккуратах нижня частина була покрита чорним бітумом, середня пофарбована червоним кольором, а верхня платформа - білим.

Світове дерево виступає з‘єднуючою ланкою між Всесвітом та людиною, формуючи цілісний погляд на світ.

Світове дерево в горизонтальній площині має вигляд квадрата, або кола з осями. В квадратному варіанті кожна сторона або кожен кут вказує напрям, сторону світу. Згадки про „чотири сторони” є у всіх фольклорних пам‘ятках та культових спорудах. Уявлення про квадратну площину землі знаходимо в давному китайському тексті : „...він сказав, що Дао неба круглий, а Дао землі – квадратний”, символічно квадратним є християнський вівтар. Часом у квадраті виділяють додаткові діагональні напрямки, звідси походить популярне символічне число „8”. Загалом, горизонтальна площина допомагає зобразити такі протиставлення, як „центр-периферія”, „праве-ліве”, „північ-південь”, „схід-захід”, „суходіл-море”, „день-ніч” та ін.

Вертикальна i горизонтальна структури світового дерева мають свій числовий вираз. Вертикальна вісь означена числом 3. Це число відіграє особливу роль у багатьох світових релігіях та традиціях. Воно створює образ абсолютної довершеності – ідеальна структура з чітко вираженим початком, серединою та кінцем. Це образ динамічного процесу. Горизонтальна площина визначена числом 4, яке виражає ідею статичної цілісності, якусь ідеально стійку структуру. А структуру Всесвіту в обох площинах характеризує число 7 (до речі, за психологом Дж. Мюллером, людина може одночасно сприйняти і запам’ятати 7 об’єктів інформації, крім того, ми маємо 7 днів тижня, 7 кольорів веселки, 7 тонів у музиці), тому, мабуть, в уяві людей число „сім” вважається магічним і щасливим. При перемноженні 3 на 4 отримуємо число „дванадцять”, що часто згадується в багатьох міфологічних переказах, казках, воно традиційно сприймається як образ досконалості (дванадцять Апостолів). Натомість число „тринадцять” вважається нещасливим, оскільки не вписується в числову структуру Світового дерева, порушує повноту та досконалість дванадцятичленного ряду.

Отже, численні описи казкових дерев, що зустрічаються в народній творчості, - це опис моделі Всесвіту, який прийшов до нас з сивої давнини. Прикладів таких описів маємо багато. Ці словесні описи знаходять підтримку у відповідних традиційних для народного мистецтва зображеннях - повних, часткових, трансформованих або геометризованих, – на хатньому начинні, посуді, керамічних виробах, вишивці, в орнаментиці тканин, а також на археологічних знахідках. Давність таких композицій підтверджується, зокрема, відомим зображенням на сокирі з оленячого рогу, знайденій у торфовищі біля села Дударка Київської області з 2 тисячоліття до н.е. Там зображено дерево, навколо нього коні та свині, змія, солярні знаки, а на зворотному боці – чоловіча та жіноча постаті, птах. До речі, в давніх українських обрядах сокира відіграє важливу роль, пов‘язану з ідеєю родючості та продуктивної сили (господар з сокирою обходить сад, щоб краще родив, молоді, заходячи в хату, переступають через сокиру, що лежить на порозі).

Відомий Збруцький ідол також трактується вченими як аналог світового дерева. Він побудований за системою „три на чотири” – має чотири лиця, звернені на чотири сторони світу, i три ряди зображень, зміст яких відповідає трьом рівням світового дерева. Зображення середнього рівня на ньому – це людський світ, тут статую охоплюють, взявшись за руки, чоловічі та жіночі фігури. Нижній рівень – зображення світу предків в образі бородатого чоловіка, що підтримує світобудову. Верхній рівень – це антропоморфні зображення богів.

В народному образотворчому мистецтві українців, в розписах та орнаментах, образ Світового дерева відобразився дуже яскраво та різносторонньо, переплітаючись пізніше з християнськими символами.

Наприклад, на свято Йордану в Україні ще до другої світової війни повсюди виготовляли так звані „йорданські хрещики” - солом‘яні, дерев‘яні, воскові, з пшеничного та житнього тіста, навіть з вапна. Їх поміщали на віконних шибках, де вони висіли до Стрітення (15 лютого). „Хрещики” були різних форм: хрести, зірки, трійця, п‘яти- і семираменник, чотирикутник, тризуб - і деревце зодинокою або потрійною галузкою.

Чотири сторони світу, зображені горизонтальною площиною Світового дерева, трактувались неоднаково. Кращою завжди в українській народній традиції вважалася східна сторона, а далі цінність географічної орієнтації зменшується в напрямку годинникової стрілки – південь, захід, північ. Провівши паралель з градацією Світового дерева по вертикалі, північ можна за значенням прирівняти до нижнього рівня, пов’язаного з минулим, з несприятливими обставинами, зі світом предків. Очевидно, це була одна із причин негативного ставлення українців до північної орієнтації будинку.

Семантична композиція образу Світового дерева прочитується в іконописі, геральдиці, храмобудуванні. Розміщуючи певну особу чи елемент композиції в певному полі картини, художник окреслює значимість даної особи чи явища в загальній ієрархії світобудови. Наприклад, чим вище стоїть особа в космічній або суспільній ієрархії, тим вище розміщено її зображення або іконічний знак на площині художнього твору. Середина картини вважається найбільш привілейованим місцем, відповідно, головною є завжди центральна нава в храмах. Якщо найважливіша особа зображується посередині, то по праву руку від неї зображується більш значима особа, а по ліву руку – менш значима. Наприклад, на картинах, що зображають Страшний суд, посередині зображено Суд Божий, праворуч – Рай, а ліворуч – пекло. За географічними координатами, те, що більш значиме, розташовують на півдні, а те, що менш значиме – на півночі. Наприклад, в храмах сцени з Старого завіту зображають на північній стіні, а з Нового завіту – на південній. В напрямку Схід-Захід більш поважаним є схід. В просторовій ієрархії „глибина – поверхня” все більш значиме та вартісне асоціюється з глибиною, наприклад, Вівтар розміщують в абсиді, в ніші.

В християнській традиції також виступає образ дерева, наприклад, відоме дерево в Раю, з якого Єва зірвала заборонений плід. Також, слово „хрест” по-грецьки можна перекласти і як „стовп”, і як „дерево”, а найдавніші християнські легенди говорять, що Ісус був розп‘ятий на Дереві Світу. Таке розуміння знайшло графічне відображення на давних іконах та гравюрах. Відома гравюра ІІ половини XV ст., що зображає розп‘яття Христа на символічному Дереві. Внизу під деревом зображено сім чеснот (милосердя, надія, справедливість, мужність, віра, мудрість і поміркованість), кожна з них тримає в руках свій атрибут-символ. Нижче рівня землі, на якій стоять чесноти, написано основні гріхи. Саме дерево стоїть на зображенні черепа („Голгофа” у перекладі означає „череп”), з обох боків стовбура вертикально розміщено зображення дванадцяти апостолів, а на гілках з обох боків від апостолів – „сім діл щодо милосердя душі” та „сім діл щодо милосердя тіла”. По горизонталі на кроні дерева – Десять Заповідей Божих. Всі рівні відповідають тому символічному змісту Світового Дерева, який сформувався ще в далекі дохристиянські часи.

Образ Світового Дерева виступає також на картині Ніколи Фромана „Неопалима купина” (1476 рік), на якій зображено видіння Мойсея, і Богоматір з Дитятком розміщено на кроні символічного дерева.

Отже, традиційний для українського мистецтва орнаментальний мотив „деревце” має не тільки дуже давне походження, а й глибокий символічний і пізнавальний зміст, це своєрідне послання нам від наших далеких предків, яке ми отримали завдяки тому, що українські народні майстри з великою повагою відносилися до давних мистецьких традицій.

Свої стародавні корені і глибокий символічний зміст мають також інші мотиви українського народного орнаменту. Наприклад, спіральні завитки, S-подібні лінії пов’язані з древнім культом змія, води і плодючості. Ці мотиви були надзвичайно популярними в часи Трипілля (8-3 тисячоліття до н.е.). Стилізованого змія, або кілька зміїв, зображали на керамічних трипільських глечиках. Практично незмінними за композицією дійшли ці мотиви до наших часів, тільки дещо забувся їх первісний семантичний зміст, і, наприклад, замість колишньої голови „рогатого дракона” з трипільського глечика, в ХХ столітті вже малювали китицю винограду подібної форми. Подібні мотиви із зображенням змія зустрічаються в багатьох давніх культурах. Рогаті змії з трипільських глечиків мають багато спільного із зображеннями китайського рогатого дракона Юя і рогатих драконів на печатках Месопотамії. Невід’ємним атрибутом символічного зображення дракона в давньому Китаї було око, оскільки міфічний червоний Дракон Чжулун мав особливу здатність випромінювати очима світло, і, коли він відкривав очі, то освічувались сфери неба, - і наставав день, а коли замикав їх – приходила ніч. Придивившись до трипільських орнаментальних мотивів, або до пізніших українських традиційних народних орнаментів на вишиваних сорочках чи тканих килимах, бачимо також символічне зображення ока в поєднанні з спіральними лініями, і ще раз переконуємося в тому, що українські мистецькі традиції дійшли до нас з дуже давних часів.

 


Читайте також:

  1. Антифеодальна боротьба українського народу
  2. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.
  3. АРХІТЕКТУРНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ДЕРЕВ‘ЯНИХ ЦЕРКОВ
  4. Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії.
  5. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
  6. Боротьба українського народу проти німецько-австрійської окупації та гетьманату.
  7. Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
  8. Брестська церковна унія і її наслідку для українського народу.
  9. В українському інформаційному просторі аналітична журналістика також повинна відіграти вже зараз видатну роль: збудувати духовну будівлю українського національного світу.
  10. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
  11. Вивіз давальницької сировини українського замовника за межі митної території україни і ввіз в україну готової продукції
  12. Види українського козацтва




Переглядів: 759

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Визначення основних розмірів кулачкового механізму | АРХІТЕКТУРА НАРОДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.