Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ НАРОДНОЇ ЖИТЛОВОЇ АРХІТЕКТУРИ ЄВРОПИ.

 

Житлове будівництво на території Європи здавна розвивалося у двох паралельних напрямах – кругле житло i прямокутне житло.

На кінцевий вигляд найдавнішого народного житла впливали, перш за все, природні умови i наявні будівельні матеріали, а також спосіб життя господарів – осілий чи кочовий. Щодо природних умов, то на європейській території здавна виділялися дві відмінні зони – степ i ліс, з різними проміжними варіантами, i особливості їх кліматичних умов мали великий вплив на розвиток того чи іншого типу житла.

В степових районах, а також в тій частині лісової зони, де не було загрози перезволоження землі, переважаючим було кругле в плані житло. Залежно від способу життя, існувало кілька його варіантів:

А) пересувне житло кочовиків, що будувалося на основі дерев‘яного або кістяного каркасу, вкритого шкірою чи войлоком;

Б) стаціонарне житло осілих хліборобських племен, що найчастіше мало вигляд напівземлянки, перекритої куполом, виплетеним з лози i обмазаним глиною;

В) напівстаціонарне кругле в плані житло мисливських племен лісової зони, виконане з вертикальних дерев‘яних брусів, зв‘заних між собою в кількох місцях на різній висоті (північна Європа), або з горизонтальних дерев‘яних брусів, багатокутне в плані, перекрите стіжкоподібним дерев‘яним дахом (гірські райони центральної Європи).

В лісових районах, де значна частина території була перезволожена i заболочена, виникло дерев‘яне житлове будівництво на стовпах, конструкція якого визначала прямокутну форму споруд. Конструктивне вирішення такого прямокутного житла на стовпах розвинулося в двох варіантах:

А) стовпи виступають вгору на всю висоту будинку, вони служать вертикальним каркасом для стін. У верхній частині ці опори обв‘язуються балками, на які опирається перекриття, у нижній – до них кріпиться конструкція i настил підлоги; стіни в проміжках між каркасними стійками заповнюються легким неміцним матеріалом;

Б) стовпи невисокі, доходять лише до висоти підлоги. На них опираються несучі горизонтальні балки, які служать основою для стін будинку, збудованих з горизонтально покладених та сполучених між собою на кутах брусів. На верхніх брусах опирається перекриття та дах будинку.

Про ймовірний вигляд та конструкцію найдавнішого житла можна судити з матеріалів археологічних розкопок, аналізу давних зображень на різних предметах та спорудах, порівняльному аналізу конструкції, що застосовуються в сучасній народній архітектурі, аналізу текстів історичних описів та переказів. Наприклад, найдавніші зразки житла можна побачити на барельєфах колони Траяна в Римі, а також прочитати про них в творах римського архітектора Вітрувія, де є опис житла осілого населення Причорномор‘я. Про круглу форму первісного житла можна судити також на основі аналізу глиняних поховальних урн, що зображають житловий будинок в мініатюрі. Залишки первісних форм житла збереглися в народній архітектурі допоміжних господарських споруд. Зразком давного круглого житла, що майже в незмінному вигляді дійшло до наших днів, вважають гуцульську пастушу колибу.

В процесі історичного розвитку під впливом різних причин кругле житло втратило популярність на території Європи, а прямокутне, навпаки, підлягало вдосконаленню, трансформації та поширенню. Наведені вище два конструктивні варіанти будинків на стовпах розвинулись у дві принципово різні конструктивні схеми дерев‘яного будівництва, поширені в Європі дотепер – каркасна, або фахверкова дерев‘яна конструкція, i зрубна конструкція.

Каркасна конструкція розвинулася на основі того варіанту, в якому опорні стовпи проходили через всю висоту будинку i служили вертикальним каркасом для заповнення стін. При такій схемі все навантаження від перекриття передавалося на вертикальні опори, а стіни виконували лише захисну функцію. Такий конструктивний принцип знайшов свій подальший розвиток в римській кам‘яній архітектурі, що активно використовувала арки як основний несучий конструктивний елемент, i разом з римськими культурними впливами поширився на значну територію західної Європи. В народній житловій архітектурі фахверкова конструкція тепер використовується у країнах європейського Середземномор‘я, в Іспанії, Франції, Великобританії, Німеччині, Австрії, частково у скандинавських країнах.

Зрубна конструкція, що розвинулася на основі прямокутного житла на невисоких стовпах, передбачає, що все навантаження від будівлі сприймають стіни. Такий конструктивний принцип втілився пізніше в кам‘яній архітектурі класичної Греції. В народній житловій архітектурі зрубна конструкція поширена в центральній та східній Європі, там, де було багато лісів – у альпійських районах Швейцарії та Австрії, у Румунії, Венгрії, Чехії, Словаччині, Польщі, Прибалтиці, Україні, Білорусії, Росії, частково в Норвегії.

Отже, народна житлова архітектура України сформувалася на традиціях зрубного дерев‘яного будівництва. Особливості природних умов України (дефіцит будівельної деревини) не дозволяють використовувати класичну зрубну конструкцію на всій її території. У зоні листяних лісів важко підібрати для будівництва однакові бруси, i естетичні огріхи скривали там під глиняною декоративною обмазкою. В південних районах, де дерева обмаль, будували каркасні будинки, але цей каркас ніколи не експонувався на фасаді, він схований під глиняною обмазкою, в результаті, на перший погляд, каркасна українська хата зовні мало відрізняється від зрубної, побіленої. Це саме можна сказати про глинобитну хату, яка повторює форму зрубного житла, тим самим вказуючи на первинність зрубного дерев‘яного будівництва на території України.

Треба зауважити, що окремі фрагменти українського дерев’яного будинку, навіть зрубного, все ж виконуються в каркасній конструкції – наприклад, опори і розкоси ганків, обрамлення вікон і дверей, в’їздні ворота на подвір’я та ін. Проте є принципова різниця в способі кріплення окремих деталей каркасу у фахверкових і зрубних будинках. Традиційний фахверковий каркас кріпиться „в шпунт”, коли всі деталі виготовляються однакової товщини, і виступи на торці однієї з них вкладаються у відповідні виїмки на торці іншої. А конструкція кріплення, наприклад, розкосів на колонах ганку, передбачає взаємне накладання елементів каркасу, і в місцях такого з’єднання товщина елементів менша – їх спеціально стесують, щоб разом їх товщина відповідала товщині основного елемента в суцільній його частині. В такому випадку з’являються додаткові можливості для декоративного оздоблення – форма накладної частини і розміщення дерев’яних елементів її кріплення.

Давне кругле житло, а також його конструктивні елементи, наприклад, виплетене з лози покриття, яке колись було поширене на українських землях, тепер залишилося як спогад у формах та конструкціях допоміжних господарських споруд ( круглі курники, кішниці для зберігання врожаю) або в гуцульських колибах, які донині не втратили своєї мобільної функції, для якої i були колись створені.

Як зрубне, так і каркасне, (умовно назване „фахверковим”) житло розвивалося і вдосконалювалося протягом довгих століть. В різні історичні періоди популярність і поширення того чи іншого варіанту на теренах Європи змінювалося під впливом різних обставин. Наприклад, тепер, великою мірою завдяки активній популяризації якісної архітектури високорозвинутих країн Західної Європи, які цілком справедливо розвивають свої давні архітектурні традиції, осучаснений „фахверк” завойовує вже навіть ті території Східної Європи, де його ніколи не застосовували. Але кілька століть тому ситуація була протилежна. В описах майна і житлової та господарської забудови сіл Східної Прусії, де жили разом німецькі колоністи і місцеві слов’яни, і де забудова складалася, відповідно, з каркасних і зрубних будівель, можна знайти такі характеристики „стара, фахверкова” і „нова, добротна, в зруб” будівля. Очевидно експлуатаційні якості зрубного житла для мешканців Східної Прусії в той час були більш привабливими.

 


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  9. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
  10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ




Переглядів: 862

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
АРХІТЕКТУРА НАРОДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ. | ВПЛИВ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ НА ІНШІ ТИПИ ДЕРЕВ’ЯНИХ СПОРУД.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.032 сек.