• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення книгознавства

КНИГОЗНАВСТВО ЯК НАУКА ПРО КНИГУ ТА КНИЖКОВУ СПРАВУ

Кафедра культурології та інформаційної діяльності

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний університет

Конспект лекцій з навчальної дисципліни

КНИГОЗНАВСТВО

для студентів спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»

Маріуполь – 2013

ЗМІСТ

1. КНИГОЗНАВСТВО ЯК НАУКА ПРО КНИГУ ТА КНИЖКОВУ СПРАВУ.. 3

1.1. Визначення книгознавства. 3

1.2. Комплекс книгознавчих дисциплін та їх особливості 4

1.3. Проблематика книгознавства. 6

1.4. Об’єкт і предмет книгознавства. 6

1.5. Методи книгознавства. 7

2. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ КНИГОЗНАВСТВА.. 11

2.1. Становлення науки про книгу в світі 11

2.2. Розвиток українського книгознавства. 17

2.3. Діяльність львівського та київського книгознавчих осередків. 20

2.4. Сучасні осередки книгознавчих досліджень. 24

2.5. Українська книгознавча періодика. 26

3. КНИГА ЯК ОСНОВНИЙ ОБ’ЄКТ КНИГОЗНАВСТВА.. 34

3.1. Визначення поняття «книга». 34

3.2. Історія розвитку книги. 36

3.3. Книга в добу Середньовіччя та Відродження. 38

3.4. Розвиток книжкової справи в ХVІ-ХVІІ ст. 42

3.5. Розвиток книжкової справи у ХVІІІ-ХІХ ст. 47

3.6. Роль книги в житті суспільства та її місце в системі ЗМК.. 51

3.7. Загальні закономірності розвитку книги. 52

4. ЕЛЕМЕНТИ КНИГИ ЯК МАТЕРІАЛЬНОЇ КОНСТРУКЦІЇ. 55

4.1. Зовнішні елементи. 57

4.2. Внутрішні елементи. 63

5. Типологія книги як практична проблема книгознавства. 72

5.1. Цільове призначення. 74

5.2. Аналітико-синтетична переробка інформації 75

5.3. Інформаційні знаки. 75

5.4. Матеріальна конструкція. 76

5.5. Обсяг. 77

5.6. Склад основного тексту. 77

5.7. Періодичність. 77

5.8. Структура. 77

5.9. Інформаційні ознаки (види неперіодичних видань) 78

ДОДАТКИ.. 81

РОБОЧА ПРОГРАМА КУРСУ ЗА ВИМОГАМИ КРЕДИТНО- МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ.. 82

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО ВСЬОГО КУРСУ.. 87

ПРОГРАМА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ «КНИГОЗНАВСТВО». 88

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ ТА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ.. 90

ПИТАННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ «КНИГОЗНАВСТВО» 92

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «КНИГОЗНАВСТВО» 93

ВИДАТНІ КНИГОЗНАВЦІ ХІХ-ХХ ст. 97

КНИГОЗНАВЧІ ВИДАННЯ 20-30-х рр. ХХ ст. 107

1.1. Визначення книгознавства

1.2. Комплекс книгознавчих дисциплін та їх особливості

1.3. Проблематика книгознавства

1.4. Об’єкт і предмет книгознавства

1.5. Методи книгознавства

Розпочинаючи вивчення теоретичних проблем книгознавс­тва, необхідно насамперед чітко сформулювати визначення цієї науки. Саме визначення розкриває суть книгознавства, його завдання, дає уявлення про зміст та межі досліджень книги. Ро­зуміння цих проблем у їх сутності дозволяє з’ясувати місце кни­гознавства в системі інших наук.

Книгознавство — це відносно молода дисципліна, яка заро­дилася наприкінці ХШІІ ст., дуже повільно розвивалася у XIX ст., а на початку XX ст. (1910—1935 рр.) стрімко сформувалася. На межі 20-30-х рр. була заборонена і визнана ідеологічно шкідли­вою наукою. Відродження її пов’язане з хрущовською відлигою (кін. 50-х — поч. 60-х рр. XX ст.). З того часу наука розвивається і привертає увагу багатьох дослідників.

Вперше термін «книгознавство» (рос. «книговедение») було використано у 1820 р. видатним російським бібліографом В. Анастасевичем. Його праця «Про необхідність сприяння російському книгознавству» поклала початок розвитку книгознавчих дослід­жень. Упродовж століття ця наука про книгу поступово розвивалася, у 40-х рр. XX ст. термін «книгознавство» зникає, а напри­кінці 50-х рр. знову відроджується. У 20-х рр. XX ст. паралельно з терміном «книгознавство» широко використовували й термін «бібліологія» на позначення науки про книгу та книжкову спра­ву. Протягом тривалого часу терміном «книгознавство» називали всі аспекти багатогранної діяльності, пов’язані з книгою, а саме практичну та теоретичну роботу із видання, розповсюдження, вивчення і використання книги. В сучасних умовах обидва тер­міни використовують паралельно.

Розуміння книгознавства як окремої науки сформувалось не одразу. Протягом усього XIX ст. і до 80-х років XX ст. точилися суперечки про його характер. У сучасній теорії щодо визначення книгознавства існує три точки зору.

1. Книгознавство — це єдина комплексна наука про книгу і книжкову справу.

2. Книгознавство — це комплекс, система окремих, цілком са­мостійних наук про книгу (представники цієї наукової концепції заперечують існування єдиної книгознавчої науки).

3. Книгознавство — це загальна теорія, яку використовують на­уки про книгу і книжкову справу.

Третя точка зору нині практично не використовується до­слідниками, а перші дві перебувають у постійній боротьбі. Іс­торично тлумачення книгознавства як комплексу, системи ок­ремих, цілком самостійних наук склалося раніше, ніж розуміння книгознавства як єдиної комплексної науки. З огляду на це, пер­ша точка зору є прогресивнішою, більш відповідною сучасним завданням книгознавства.

Таким чином, можна подати таке визначення «книгознавс­тва»:

Книгознавство — це комплексна суспільна наука про книгу та книжкову справу, яка вивчає в історичному, су­часному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження і використання творівв писемності та друку у суспільстві.

У цьому визначенні можна чітко визначити ключові слова, які є основними для розуміння суті книгознавства:

• комплексна (тобто книгознавство сприймається як єдина на­ука);

• суспільна (наука вивчає книгу у взаємозв’язках із суспільством, із читачем);

• в історичному, сучасному та прогностичному планах (вивчає книги в конкретних умовах, коли вони з’являлися і починали впливати на читача);

• твори писемності та друку (адже книгознавство вивчає як дру­ковану книгу, так і рукописні пам’ятки).

1.2. Комплекс книгознавчих дисциплін та їх особливості

До складу єдиної комплексної науки книгознавства входять споріднені, тісно пов’язані між собою, однак відносно самостійні дисципліни, які називають дисциплінами книгознавчого циклу, а саме:

1. Видавнича справа — вивчає питання підготовки видань та їх поліграфічного відтворення.

2. Бібліополістика — досліджує книжкову торгівлю, сприяє практичному налагодженню належного розповсюдження ви­дань, вивчає методи й форми пропаганди та реалізації творів друку на книжковому ринку.

3. Бібліотекознавство — вивчає бібліотечну справу, проблеми комплектування фондів бібліотек, організовує спеціальну оброб­ку та зберігання видань, здійснює довідково-інформаційне об­слуговування читачів.

4. Бібліографознавство — здійснює опис, облік, системати­зацію творів друку, а також займається пропагандою книги та допомагає читачам у її використанні. Завдяки бібліографознавс­тву кожна нація має інформацію про свої культурні й наукові здобутки.

Ці дисципліни книгознавчого циклу мають три особливості, що ускладнюють розуміння книгознавства як єдиної комплекс­ної науки про книгу і книжкову справу:

По-перше, кожна з цих дисциплін книгознавчого циклу, в свою чергу, може поділятися на окремі, відносно самостійні га­лузі знань. Так, зокрема, до складу видавничої справи входять те­орія редагування, економіка видавничої справи, теорія мистецтва книги, основи видавничої техніки та інші відносно самостійні галузі знань.

По-друге, дисципліни книгознавчого циклу існують на трьох рівнях і можуть розглядати факти у трьох часових вимірах: мину­ле (історія), сучасне (теорія і практика), майбутнє (прогностика). Ці рівні діалектично пов’язані між собою, що дозволяє вивчати минуле, усвідомлювати сучасне і передбачати майбутнє. Варто наголосити, що дисципліни книгознавчого циклу на трьох рів­нях відображено у сучасному визначенні книгознавства, де за­значено: «вивчає в історичному, сучасному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження та використання творів писемності та друку у суспільстві».

По-третє, окремі книгознавчі дисципліни виникають і роз­виваються на межі (на стику) з іншими галузями знань. Так, на­приклад, соціологія книги та читання виникла на межі із загаль­ною соціологією, а проблеми психології читання (у відповідному аспекті) досліджуються як в межах загальної психології, так і в науках книгознавчого циклу, зокрема в бібліотекознавстві, видав­ничій справі, книжковій торгівлі.

Не можна не зауважити, що всі дисципліни книгознавчого циклу єднає книга, однак загалом книгознавство досліджує книгу оригінально, відмінно від інших наук. Якщо представники інших наук орієнтовані виключно на вивчення змісту книг (так, нап­риклад, як літературознавці досліджують твори письменників), то книгознавці зосереджені на книзі як окремому самостійному явищі. Бібліологія розглядає книгу у двох аспектах:

1.Як явище духовної культури (тобто аналізує зміст книги і лі­тературну форму, в яку втілено цей зміст).

2.Як явище матеріальної культури (тут, передусім, враховують особливості конструювання книги, художнього оформлення, поліграфічного виконання тощо)

Таким чином, книгознавство вивчає книгу як систему, склад­не, багатогранне явище.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
7. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
10. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
11. Біостратиграфічні методи визначення віку порід
12. Біуретовий метод визначення білків

Переглядів: 5700