• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Модель управління ризиком

Поняття ризику та невизначеності, їх класифікація.

Способи зниження ризиків проектів

Основні методи аналізу ризиків

Ризиків

Причини виникнення та чинники впливу на динаміку

Поняття ризику та невизначеності. Класифікація ризиків Проекту

Управління ризиками в проектах.

9.1. Поняття ризику та невизначеності, їх класифікація.

9.2. Аналіз проектних ризиків.

9.3. Методи зниження ризиків.

9.4. Організація робіт з управління ризиками.

У ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарюва­ння.

Планування та реалі­зація проектів відбувається в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовища.

Під невизначеністю розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалі­зації проекту.

Невизначеність, пов 'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків, що приводить до певного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або неотримання доходів, або появу додаткових витрат під час реалізації проекту, називаєтьсяризиком.

Невизначеність призводить до того, що уникнути ризику неможли­во. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно ві­домий результат, вони, як правило, неефективні.

Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи по його запобіганню та не перевищувати допустимих меж.

Управління ризиком — це процес реагування на події та зміни ризиків у процесі виконання проекту.

При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу про­екту» Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових по­дій. Модель організації робіт по управлінню ризиком наведена на рис.

Зa джерелами виникнення ризики класифікуються на:

►політичні;

►господарські;

► форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені:

> ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;

> нестабільністю політичної влади;

> неадекватністю політичних рішень;

Господарські ризики можуть включати:

> ризик зміни податкового законодавства;

> ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);

> ризик капітальних вкладень (інфляція);

> ризик зміни цін постачальників;

> ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;

> ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні обставини включають:

> ризики землетрусу, повені, бурі, урагану та інших стихійних лих;

> ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;

> ризик втрати майна при пожежі.

В залежності від причин, виникнення ризики класифікують на такі групи: зовнішні ризики, внутрішні та інші ризики.

Зовнішні ризики. поділяються, в свою чергу, на:

1. Непередбачувані зовнішні ризики:

► заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навко­лишнього середовища, вплив органів експертизи та ін.;

► природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

► кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та інші).

► зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність та ін.), еконо­мічні (зрив постачання, банкрутство партнерів), еколо­гічні (аварії), соціальні (страйки) і т.п.

2. Передбачувані зовнішні ризики:

► ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів, кон'юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);

► операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочо­го стану обладнання, споруд і т. п.).

Внутрішні ризики поділяються на:

1. Внутрішні організаційні ризики, а саме:

► зриви робіт через нестачі робочої сили, матеріалів, затримки по­стачань, помилок у плануванні та проектуванні, незадовільного оперативного управління, зміна раніше узгоджених вимог та по­ява додаткових вимог з боку замовників та партнерів та ін.;

► перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низь­кої кваліфікації розробників проекту, помилок у складанні коштори­сів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлен­ня претензій з боку партнерів, постачальників та споживачів.

2. Внутрішні технічні ризики:

► зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішен­ня, помилки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам, поломки техніки тощо.

3. До інших ризиків відносять

► транспортні, митні інциденти,

► ризики, пов'язані зі здоров'ям людей,

► пошкодженням майна,

► правові, які ви­никають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін. .

Із перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути за­страховані. До таких ризиків можна віднести:

► прямі майнові збитки, пов'язані з перевезенням, поставкою мате­ріалів, та непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщен­ням пошкодженого майна, неодержанням орендної плати, повтор­ним встановленням обладнання;

► ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошко­дження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещас­них випадків на виробництві, від захворювань).

Інвестори повинні бути впевнені, що прогнозованих доходів від про­екту вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпе­чення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздат­ності проекту.

Велика доля позикового капіталу при здійсненні проектів підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фі­нансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідно­сті та ризик рентабельності.

Договірні виплати платежів по кредиту, як правило, необхідно проводити і тоді, коли проект здійснюється не так ус­пішно, як було заплановано. Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу. При фінансуванні власним капіталом можна припинити виплату дивідендів та заплановані погашення аж до покращення ситуації з ліквідністю.

З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищує рентабель­ність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сторонній капітал менші за прибуток від капіталу. Частіше неможливо взагалі відмовитися від використання в проекті стороннього капіталу, так як не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо от­римані кошти зі сторони не ведуть до збільшення прибутку, то може

скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно змен­шується, і в екстремальному випадку можна втратити і власний капітал.

Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому пла­нові щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річні виплати по заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості,формують резервний фонд як мо­жливість додаткового фінансування проекту шляхом відрахувань визна­ченого відсотка від реалізації продукції проекту.

Податковий ризик включає: неможливість використання з тих або ін­ших причин податкових пільг, встановлених законодавством; зміну по­даткового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги.

Інвесторів турбує і ризик додаткових витрат, пов'язаних із несвоєчас­ним завершенням будівництва проекту через інфляції, коливання курсів валют, екологічні проблеми. Тому перед початком будівництва учасники проекту повинні дійти згоди відносно гарантій його своєчасного завер­шення.

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та полі­тичних обставин, отримав назву динамічного.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації називається статичним.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.

Необхідно також провести аналіз чутливості проекту. Він полягає в тому, що, крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для декількох екстремаль­них випадків:

■ розрахунок за найгіршим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально заважають здійсненню проекту;

■ розрахунок за найкращим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально сприяють здійсненню проекту.

За найгіршого сценарію реалізації проекту повинна бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. G2G-модель електронного уряду
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
7. А. Видання прав актів управління
8. Абстрактна модель
9. Абстрактна модель
10. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ

Переглядів: 1367