• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства

Зміст та основні завдання аналізу ділової активності підприємства

АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 10

1. Зміст та основні завдання аналізу ділової активності підприємства

2. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства

Питання для самостійної роботи:

1. Оцінка ринкової позиції підприємства: аналіз внутріш­нього та зовнішнього середовища.

2. Основні фактори розвитку підприємства, кількісна оцінка їх впливу.

В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємств виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умо­вах нестабільної економіки є оцінка й аналіз ділової активності суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності під­приємства та визначити перспективи його розвитку. Від об'єктивності та точності оцінки й оптимізації ділової активності підприємства залежить якість важливих та відповідальних управ­лінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати та впливати на ринкову ситуацію, що постійно змінюється.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результа­тивності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосу­вання комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідно­шення темпів зростання основних показників, а також зумовлю­ють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Метою аналізу ділової активності підприємства є розраху­нок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення останнього.

Альтернативність цілей аналізу ділової активності підприємства визначають не тільки функціональні обов'язки управлінського пер­соналу підприємства різних рівнів. Вона залежить також від цілей, які ставлять перед собою зовнішні користувачі інформації.

Цілі дослідження досягаються в результаті вирішення низки аналітичних завдань. До них відносять:

1) аналіз виробничо-господарської ситуації, що склалася на підприємстві в попередні періоди його функціонування, оцінка її відповідності рівням ділової активності;

2) діагностика бізнес-середовища підприємства, виявлення ос­новних факто­рів впливу на зміни рівнів ділової активності суб'єкта господарю­ва­н­ня за період, що досліджується;

3) аналіз темпів зростання основних результативних показни­ків; з'ясування причин їх відхилення від ідеальної моделі залеж­ностей, що існують між ними;

4) оцінка ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів;

5) визначення резервів підвищення ефективності виробництва та розробка оптимальних заходів їх використання з метою під­вищення ділової активності підприємства.

Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям та вагомою складовою в розробці заходів щодо забезпечення результативної діяльності суб'єкта господарювання, доцільно при оцінці його стану виділити рівні ділової активності та при­таманні їм виробничо-господарські ситуації, що зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підпри­ємства.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відпо­відає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової актив­ності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зрос­тання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень діло­вої активності якого відповідає середньому і визначається г господарських умов та чинни­ків, при яких формуєть­ся тенденція до погіршення стану підприємства та спостеріга­є­ться нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової актив­ності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негатив­ну тенденцію оціночних показників ділової активності та погро­жують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності викликає необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності через прийняття оперативних управлінських рішень. Характеристику рів­нів ділової активності підприємства та способів їх підвищення наведено в табл. 10.1.

Оскільки вплив середовища на ділову активність підприємст­ва характеризується багатьма факторами, розглянемо дві к гру­пи, що відповідають складовим бізнес-простору. Так, до зовніш­ніх відносять фактори:

1) міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноеко­номічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

2) національні, що включають політичні, економічні, демо­графічні чинники;

3) ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

Таблиця 10.1

ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНІВ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

До внутрішніх факторів відносять:

1) конкурентну позицію підприємства;

2) принципи діяльності;

3) ресурси та їх використання;

4) маркетингову ситуацію й політику;

5) фінансовий менеджмент.

Найбільш загальний перелік показників для оцінки внутрі­шньої ділової активності підприємства визначається наступною системою:

1) Абсолютних величин:

1.1 чистого доходу від господарської діяльності;

1.2 чистого прибутку;

1.3 активів;

1.4 основних засобів;

1.5 чисельності працівників;

1.6 чистих активів;

1.7 доданої вартості.

2) Відносних величин:

2.1 рентабельності: активів, чистих активів, чистого доходу, по­точних витрат;

2.2 продуктивності праці;

2.3 оплати праці за одну годину робочого часу;

2.4 капіталовіддачі;

2.5 витратомісткості чистого доходу.

Наведені показники дають різновекторну оцінку ділової активності, а для узагальнення аналітичних висновків вико­ристовують дослідження їх в динаміці і методи інтегральної оцінки.

Активність підприємства у зовнішньому економічному сере­довищі оцінюється за параметрами:

а) питомої ваги на ринку об'єктів господарської діяльності;

б) обсягів відносин з покупцями та постачальниками;

в) зовнішньоекономічного обороту;

г) доходів найманих працівників і власників;

д) інвестиційної привабливості.

Якісними параметрами ділової активності підприємства у зов­нішньому економічному середовищі можуть бути:

а) імідж підприємства (ділова репутація);

б) корпоративна соціальна відповідальність за зовнішніми і внутрішніми напрямами;

в) природоохоронна діяльність.

Рівень ділової активності підприємства оцінюється як за вели­чиною досягнутих показників, так і в стратегічному вимірі Роз­виток ділової активності дозволяє постійно підвищувати конку­рентоспроможність підприємства.

Оцінка ділової активності – один з основних аспектів аналізу діяльності суб'єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що такий аналіз дає змогу оцінити внутрішній і зовнішній стан підприємства, визначити рівень прибутковості та перспективи його розвитку, дослідити ефективність використання виробничо-фінансових ресурсів.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на якіс­ному та кількісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами. Такими якісними критеріями є:

1) широта ринків збуту продукції;

2) наявність продукції, що експортується;

3)наявність унікальної продукції, техніко-економічні парамет­ри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;

4) репутація підприємства;

5) стійкість зв'язків з клієнтами, партнерами тощо.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:

1) ступенем виконання плану на основі показників, що забез­печують задані темпи їх зростання;

2) рівнем ефективності використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв'язку найоптимальнішим є зіставлення таких показників:

100% < Тск < Тр < Тп, (10.1)

де Тск – темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяль­ність підприємства;

Тр – темп зміни обсягів реалізації продукції;

Тп – темп зміни прибутку.

Перша нерівність (100% < Тск) означає, що економічний по­тенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність (Тск < Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищу­ється більш високими темпами, тобто ресурси комерційної орга­нізації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності (Тр < Тп) видно, що прибуток зростає ви­переджальними темпами, що свідчить про відносне зниження ви­трат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.

Однак можливі також відхилення від цієї ідеальної залежнос­ті, які не завжди слід розглядати як негативні. Причинами пору­шення системи нерівності можуть бути освоєння нових перспек­тивних напрямів застосування капіталу, реконструкція та модерні­зація діючих виробництв, упровадження продуктових нововве­день тощо. Така діяльність завжди пов'язана із значним вкладен­ням фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів, які по­рушують наведене співвідношення показників, але це не свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Важливим етапом аналізу ділової активності є розрахунок допустимих і економічно обґрунтованих темпів зростання підприємства, оскільки перед підприємством стоїть завдання збалансування зростання прибутків, чистого доходу та активів, так як швидке зростання може виснажити ресурси і без вмілого фінансового управління процесами зростання призвести до банкрутства підприємства (наприклад, у економічно розвинених країнах у період стабільності зростання максимум на 4% вважається достатнім).

При цьому під стійким (збалансованим) зростанням підприємства розуміють зростання, за якого підприємство не завдає шкоди своїм фінансовим ресурсам і не змінює фінансового ризику.

Орієнтирами в управлінні стійким зростанням є коефіцієнти зростання.

Можливість підприємств нарощувати оборотні та необоротні активи за рахунок внутрішніх джерел фінансування показує коефіцієнт внутрішнього зростання (К_ВЗ):

(10.2)

де ЧП – обсяг чистого прибутку, тис. грн.;

Д – дивіденди, виплачені акціонерам, тис. грн.;

Ап – активи на початок звітного періоду (або оборотні активи на початок звітного періоду), тис. грн.

Цей коефіцієнт характеризує максимальний темп приросту обсягу реалізації, який може мати підприємство без зовнішнього фінансування.

Якщо коефіцієнт дорівнює 1, то грошовий потік нейтральний, тобто внутрішніх джерел достатньо для потреб підприємства; коефіцієнт більший від 1 вказує на позитивний надлишок і навпаки. Наприклад, якщо коефіцієнт дорівнює 0,3,це означає, що підприємство може розширювати свою діяльність без зовнішнього фінансування з максимальним темпом приросту обсягу реалізації 30%.

В свою чергу вважається, що стійке зростання – це максимально можливе зростання без зміни фінансового ризику. При цьому допускається збільшення зобов’язань, але пропорційно зростанню власного капіталу, що забезпечує незмінність фінансового ризику.

У зв’язку з вищевикладеним виникає необхідність розрахунку ще одного показника – коефіцієнта стійкого зростання (К_СЗ) – він дорівнює відношенню реінвестованого прибутку до власного капіталу на початок звітного періоду і характеризує максимальний темп приросту обсягу реалізації, який може мати підприємство без з міни коефіцієнта фінансово ризику:

(10.3)

де ВКп – обсяг власного капіталу на початок звітного періоду, тис. грн.

Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості зростання має такий вигляд:

(10.4)

Ксз = К_РП * Р_ЧР * К_ОРК * К_ЗРК * К_Пл * К_КЗ * К_ФЗ , (10.5)

де К_РП – коефіцієнт реінвестування,

Р_ЧР – чиста рентабельність реалізації;

К_ОРК – оборотність робочого капіталу;

К_ЗРК – забезпеченість робочим капіталом,

К_Пл – коефіцієнт поточної ліквідності;

К_КЗ – частка почтових зобов’язань у капіталі підприємства;

К_ФЗ – коефіцієнт фінансової залежності.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
8. Активами торговельного підприємства
9. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
10. Акустичні характеристики порід
11. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 4740