• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Українські державні та місцеві цінні папери

Основними видами вітчизняних ДЦП є:

ОВДП;

казначейські зобов’язання (векселі);

депозитні сертифікати НБУ;

приватизаційні папери;

ЦП, що розміщуються за кордоном.

ОВДП – ЦП, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов’язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

ОВДП емітуються з початку 1995 року. Первинне розміщення відбувається на УМВБ.

Обов’язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральним агентом виступає НБУ. Спосіб розміщення облігацій – з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій – дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснюватися іноземними інвесторами через уповноважені українські банки.

Казначейські зобов’язання України – вид ЦП на пред’явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Казначейські зобов’язання бувають:

середньострокові – від 1 до 5 років

короткострокові – до 1 року (Мінфін України)

Казначейські зобов’язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України “Про цінні папери та фондову біржу” вексель – ЦП, що засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.

Депозитний сертифікат НБУ – це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Приватизаційні папери – це вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Серед державних ЦП, що розміщуються за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред’явника і кошти, одержані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.

Згідно з Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”:

акція– ЦП без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації АТ.

Акції класифікуються за такими критеріями:

місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринку);

форма розпорядження (акції на пред’явника та іменні);

права власника (акції прості та привілейовані);

вигляд (акції у документарній та бездокументарній формах).

На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції і американські депозитні свідоцтва.

В іменній акції зазначається ім’я власника – тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред’явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, виходячи з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна АТ за його ліквідації, не дають власнику права голосу.

Бездокументарна форма випуску акцій – це запис у комп’ютері (обліковий запис), котрий є підтвердженням права власності на ЦП.

У США, Канаді, Англії та у деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:

кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);

некумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);

привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);

конвертовані (можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій);

привілейовані акції із ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);

ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);

підпорядковані (деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).

В Україні можуть випускатися такі види акцій:

іменні прості;

іменні привілейовані;

на пред’явника прості;

на пред’явника привілейовані.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди; назва АТ; рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.

До боргових ЦП суб’єктів господарювання відносяться:

облігації підприємств (організацій);

депозитні та ощадні сертифікати;

векселі.

Облігації підприємств – це вид боргових ЦП, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов’язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред’явника, а за формою випуску – на купонні (мають купони, за якими виплачуються відсотки) та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають:

короткострокові (до 1 року);

середньострокові (від 1 до 5 років);

довгострокові (понад 5 років);

вічні (не передбачають остаточного погашення).

За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: брак фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).

За способом виплати доходу облігації класифікуються:

F на відсоткові облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого відсотка);

F безвідсоткові облігації (не передбачають виплати відсотка);

F кумулятивні (відсоток є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);

F облігації з “плаваючим курсом” (дохідність змінюється залежно від існуючих відсоткових ставок, але має встановлений мінімум);

F двохвалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення в іншій);

F облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації бувають внутрішні та міжнародні (євроноти – короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації – випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред’явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Депозитні і ощадні сертифікати банків – це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів та відсотків на них. Різниця між депозитними і ощадними сертифікатами полягає у тому, що перші призначено для юридичних осіб, другі для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить різниці між депозитними і ощадними сертифікатами. Так, згідно з Законом України “Про цінні папери та фондову біржу” ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього.

Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред’явника.

Вексель – це ЦП, що засвідчує забезпечене зобов’язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником – простий вексель, а також боржником чи іншою особою – переказний вексель.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу – за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

виступати як засіб кредитування;

прискорювати розрахунки між суб’єктами господарювання;

служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року, до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП відносяться:

інвестиційні сертифікати;

варанти;

опціони;

ф’ючерси;

форварди.

Інвестиційний сертифікат – це ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред’явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант – ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій.

Опціон – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф’ючерс – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов’язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф’ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф’ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф’ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф’ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП та фондового ринку.

Форвардний валютний контракт – це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов’язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць від дати укладання угоди).

Метою форвардних валютних контрактів є здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП – це фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій – з’явилися на українському ринку у 1993 – 1994 роках як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Метою цих свідоцтв є обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети, що дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати – боргові зобов’язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

Читайте також:

1. III. Українські ліберальні партії.
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
4. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
5. Антоніми в українській мові
6. Асиміляції приголосних в українській мові
7. Багатозначність слів у сучасній українській мові
8. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
9. Важливо також правильно обрати: цінні папери яких підприємств, якого виду і в якій кількості слід купувати для поповнення своїх активів. Зупинимося на цьому більш детально.
10. Вимова голосних звуків в українській мові
11. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.
12. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.

Переглядів: 601