МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Суспільно-політичні рухи в Україні в 20-ті рр. XIX ст.Загальна криза феодально-кріпосницької системи, політична відсталість Росії, безправ'я народу, вплив французької революції, розчарування передової частини дворян в імператорі Олександрі І — всі ці причини призвели до появи таємних товариств, які ставили за мету зміну існуючого ладу. Перше таке товариство «Союз порятунку» виникло у Петербурзі 1816 р. 1815-1816 рр. існував гурток передових офіцерів у Кам'янці-Подільському «Залізні персні» на чолі з Володимиром Раєвським. У статуті гуртка йшлося про боротьбу за свободу. Його учасники носили залізні персні як знак належності до цієї організації. 1822 р. в Україні було створене «Південне товариство» на чолі з командиром Вятського полку, дислокованого у м. Іллінці на Поділлі, полковником Павлом Пестелем. Воно нараховувало понад 100 людей, керували ним три управи: Тульчинська (Нестель), Ка-м'янська (Давидов і Волконський), Васильківська (Муравйов-Апостол, Бестужев-Рюмін). 1821 р. з'явилося «Малоросійське товариство» на чолі з полтавським поміщиком Василем Лукашевичем. Мета — встановлення незалежності України. До цього товариства належали українські дворяни С. Кочубей, І. Котляревський. Його' осередки існували у Києві, Полтаві, Ніжині, Чернігові. Малоросійське товариство перебувало у процесі формування і не розробило конкретної програми дій. Проте воно засвідчило активізацію національного руху в Україні і його зв'язок з діяльністю дворянських, революціонерів. 1823 р. у Новоград-Волинському виникло Товариство об'єднаних слов'ян на чолі з офіцерами братами Нарисовими і польським революціонером Ю. Люблінським. До нього входило понад 50 офіцерів. Програма цього товариства передбачала звільнення всіх слов'янських народів від самодержавства, ліквідацію існуючих між ними національних протиріч, об'єднання їх у федеративний союз. До нього мали увійти Росія, Польща, Молдавія, Сербія, Хорватія, Угорщина. Планувалося спеціально збудувати столицю, в якій перебував би конгрес — управління федеративного союзу. Кожний народ – член федерації мав би свою конституцію, свій уряд і своє самоуправління. Восени 1825 р. члени Товариства об'єднаних слов'ян об'єдналися з Південним товариством. Південне і Північне товариства, відомі як декабристи, прагнули ліквідувати абсолютну монархію І кріпосництво, демократизувати суспільство, здійснивши це за допомогою військового повстання і перевороту. Програмним документом Південного товариства була „Руська правда”, написана Пестелем. Нею передбачалася аграрна роформа, в тому числі з частковою конфіскацією поміщицьких земель, проголошення республіки, надання політичних прав усім чоловікам з 20 років, свободи слова, друку, віросповідання, вільного пересування, і Декабристи недооцінювали національне питання. Пестель вважав, що нова Росія повинна бути єдиною і неподільною, централізованою – для кращого проведення реформ. Україна повинна була стати однією з 10 областей Росії. Лише Польща, як виняток, могла стати самостійною державою. За „конституцією” лідера Північного товариства М. Муравйова Росія перетворювалась на федерацію, де окремі області мали б значні права в самоуправлінні, але утворювались не за етнічною ознакою. Україна поділялася на 2 області; Українську – зі столицею у Харкові і Чорноморську – зі столицею у Києві. Декабристи планували повстання на 1826 р., але раптова смерть у листопаді 1825 р. Олександра І змінила становище. 14 грудня 1825 р. у Петербурзі вони спробували вчинити повстання, але зазнали невдачі. Поразкою закінчилося і повстання Чернігівського полку під керівництвом Муравйова-Апостола і Бестужева-Рюміна (29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р.). Декабристи зазнали поразки, оскільки їх не підтримали маси» не змогли добре організуватись, діяли нерішуче. Проте це був перший організований виступ проти самодержавства і кріпосництва, перша спроба здійснити буржуазну революцію в Російській імперії. Посилення кріпосного гніту спричинило зростання селянського руху. За першу чверть XIX ст. в Україні відбулося 103 виступи кріпаків. Декілька повстань пройшло серед так званих військових поселенців. Життя у військових поселеннях було дуже важким. Усі жителі поселень – чоловіки і жінки - вважалися військовими людьми і підпорядковувалися військовим законам і офіцерам. Формально поселенці повинні були працювати три дні для держави, тобто для забезпечення полку необхідними продуктами. Три дні – на себе, причому неділя залишалася вихідним днем. У дійсності поселенці працювали на державу весь тиждень, тому що «уроки», тобто робочі дні, були такими значними, що на це ішов весь тиждень. Вони будували дороги, мости і казарми, займалися муштрою. Усе життя поселенців, у тому числі й порядок у будинку, регулювалися окремими інструкціями, кожна річ повинна була знаходитися на суворо визначеному місці, що перевірялося щоранку. За кожне відхилення від інструкції карали дуже суворо, частіше усього сікли різками. Вступ у шлюб також суворо регламентувався, нерідко здійснювався за допомогою жереба. Внаслідок такого важкого режиму смертність у військових поселеннях була вищою від середньої по країні на 10 %. Серед поселенців було багато випадків самогубств і психічних захворювань. Військові поселення були жахливим видом кріпосництва, гіршим з тих, що існують в імперії. В Україні військові поселення організували на Харківщині, Катеринославщині, Київщині і Херсонщині. В Україні було 25 військових поселень, що займали 2,4 млн га землі з 554 тис. населення. У Білорусії і Росії було тільки 17. 1817 і 1818 р. повстали бузькі козаки у м. Вознесенську, які вимагали ліквідувати військові поселення і відноиити козацьке військо. Повстання були жорстоко придушені, а 64 найбільшактивних учасника засуджені до страти. Найзначнішим було повстання поселенців у м. Чугуєві влітку 1819 р. Проти повстанців було надіслано 2 полки з 12 гарматами, але вони змогли протриматися понад місяць. 363 учасника повстання було віддано під суд і 273 з них засуджено до страти. Військові поселення проіснували до 1857 р. 1829 р. розпочалося повстання у Шебелинській слободі на Харківщині, коли селяни виступали проти нав'язаного їм статусу військових поселенців. Особливо гострого характеру набув селянський рух на Поділлі, де його очолив Устим Кармелюк (1787-1835). Разом із своїм загоном Кармелюк нападав на поміщицькі маєтки, захоплював майно і роздавав його бідноті. Владі вдавалося арештовувати Кармелюка і висилати його до Сибіру, але він 5 разів тікав і знову повертався до збройної боротьби. Боротьба тривала 23 роки, було здійснено понад 1000 нападів на поміщиків, купців, корчмарів, чиновників, через загін Кармелюка пройшло близько 20 тис. повстанців. 1835 р. Кармелюк загинув, але владі ще 5 років доводилося придушувати повстанський рух. На початку XIX ст. активізується і діяльність масонських організацій , що виявляли опозиційність до церковного уряду, державного устрою Російської імперії. В Україні перша масонська організація виникла ще 1742 р. у с. Вишнівці на Волині, але більшого поширення масонство набуло після закордонних походів російської армії під час війни з Наполеоном. Масонські організації були таємними, з спеціальною обрядовістю. 1817 р. у Харкові з'являється масонська ложа «Вмираючий сфінкс», саме того року в Одесі – «Понт Евксинський», за рік у Полтаві «Любов до істини», а в Києві «З'єднаних слов'ян». Членами організацій були Кирило і Петро Розумовські (онуки гетьмана К. Розумовського), поміщики С. Кочубей, В. Лукашевич, письменник Котляревський. В діяльності масонів інтернаціональні аспекти (всесвітнє братство) переважали над національними. Проте київська масонська ложа виступала за єдність слов'янських народів, їх національне визволення; полтавські масони вважали доцільним об'єднання слов'янських народів у федерацію під егідою України. 1822 р. царський уряд, побоюючись опозиційності масонства, видав указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож. Це значно послабило, але не припинило масонського руху. Читайте також:
|
||||||||
|