Поняття виробничої структури

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

Виробничим об'єктом прийнято називати таку сукупність засобів виробництва і робочої сили, яка при певних матеріальних умовах виробництва здатна самостійно здійснювати відомі виробничі процеси. Такими об'єктами можуть бути і робоче місце, і підприємство, і ціла галузь. Кожний з них представимо у вигляді системи, що перетворює безліч своїх входів у виходи, т. е. потоки ресурсів в продукцію або послуги. У такій системі може бути виділена виробнича структура. Вона визначається змістом і кількістю складаючих її елементів, їх просторовим розташуванням, а також безліччю технологічних зв'язків як між елементами системи, так і із зовнішньою по відношенню до неї середою. Як елементи можуть виступати об'єкти, що мають свою виробничу структуру (ПС). Таким чином, щоб деякий об'єкт наділити виробничою структурою, необхідно указати його елементи, вибрати варіант їх просторового розташування і встановити відповідні технологічні зв'язки.

Об'єктом вищого рівня в ієрархії виробничих структур є народне господарство загалом, а його елементами міжгалузеві комплекси. Одним з таких міжгалузевих комплексів є транспорт. Його технологічні зв'язки досить обширні. Зокрема, з машинобудівного комплексу він отримує пересувний склад, паливно-енергетичного паливо, будівельного дороги і т. д. Однако транспорт займає особливе місце у виробничій структурі народного господарства він має технологічні зв'язки з всіма міжгалузевими комплексами. Це пояснюється тим що транспорт виступає як один із загальних умов процес виробництва, подібно, наприклад, землі, виробничим приміщенням [3]. Без здійснення транспортної роботи по доставці продукції від місця виготовлення до місця споживання процес виробництва практично у всіх галузях народного господарства не може вважатися завершеним, а продукт готовим до споживання.

На наступному рівні ієрархії виробничих структур транспорт поділяється по видах: залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний і

У свою чергу, автомобільний транспорт, враховуючи специфіку його виробничого процесу і особливості транспортної продукції, може бути розглянутий як виробнича система на рівні регіону.

Автомобільний транспорт регіону за призначенням ділиться на пасажирським і вантажним. Елементами ПС вантажного автомобільного транспорту (ВАТ) регіону є система автотранспорту загального користування і кожна з відомчих автотранспортних систем. Причому з точки зору аналізу виробничих структур важливо не стільки те, у веденні якого відомства або міністерства знаходиться та або інша автотранспортна система, скільки те, що її підлеглість задає можливий перелік перевезень і вантажовідправників. Основні технологічні зв'язки таких елементів виражаються сферами їх діяльності: кого вони обслуговують, які перевезення здійснюють. У загальному випадку кожний з цих елементів поділяється на автотранспортні об'єднання (АТО).

На рівні АТО елементами виробничої структури виступають автотранспортні підприємства (АТП), що мають такі підрозділи, як стоянки рухомого складу, зони проведення ремонтно-профілактичних робіт, а також самостійні спеціалізовані підрозділи по технічному обслуговуванню і ремонту. Основні технологічні зв'язки тут це закріплення клієнтури (частіше за все вантажовідправників) за АТП і, відповідно, розподіл по них рухомого складу;

розміщення парку по стоянках; закріплення рухомого складу, розміщеного на конкретних стоянках, за зонами проведення ремонтно-профілактичних робіт або спеціалізованими підрозділами. Багато в чому аналогічну виробничу структуру мають і АТП, що містять декілька стоянок, що територіально розосередилися.

Виробнича структура АТП, розташованого в одному пункті, задається технологічними зв'язками допоміжних процесів (технічного обслуговування, поточного ремонту рухомого складу, його зберігання і . Це знаходить своє відображення і в типових проектах АТП. У інших же галузях матеріального виробництва ПС підприємства формується за допомогою розподілу основного технологічного процесу. Однак на автотранспорті в умовах внутрирегіональних перевезень масових вантажів такий розподіл важко здійсненний. Це пов'язано з рядом обставин. Перевезення вантажів протікають поза стінами АТП. Розчленовування цього виробничого процесу по робочих місцях, як правило, не проводиться. Кожний окремо взятий транспортний засіб незалежно від інших здібно здійснювати весь виробничий процес. Тому в ієрархії виробничих структур па автомобільному транспорті елементом нижчого рівня є транспортний засіб.

Виробничі структури, що мають одну і ту ж кількість елементів і незмінну потужність кожного з них, можуть істотно розрізнюватися (мал. 1). Виробнича структура на мал. 1,6 має велику звязність, що викликано, по-перше, спеціалізацією підрозділів технічного обслуговування і поточного ремонту на обслуговуванні автомобілів певних марок і, по-друге, спеціалізацією автотранспортних підрозділів (стоянок) по типах рухомого складу і видах здійснюваних перевезень. Зазначимо, що обидві виробничі структури на мал. 1 мають однакові елементи. Однак в сильно зв'язній виробничій структурі важливим є не тільки зростання кількості зв'язків, по і те, що вони утворили мережу. Так, підрозділ по технічному обслуговуванню і поточному ремонту 2 (квадрат на мал. 1, би) обслуговує не тільки автомобілі, що знаходяться на стоянці № 2 (трикутники на мал. 1) (як це має місце в структурі 1, а), але і автомобілі відповідних марок з всіх трьох стоянок. При сильно зв'язного ПС перевезення вантажовідправників, що мають досить різноманітну номенклатуру вантажів, виконуються на автомобілях, що подаються з різних стоянок. Так, при слабо зв'язної (мал. 1, а) ПС весь об'єм перевезень від вантажовідправника 3 (коло) виконувався автомобілями, розташованими на стоянці № 1, тоді як у випадку 1,6 автомобілями зі стоянок № 1 і № 3. Таким образом, виробничої структури на мал. 1, а складається з трьох непов'язаних фрагментів, тоді як в структурі на мал. 1,6 функціонування кожного елемента безпосереднє або непрямо пов'язане з іншими.

У більшості галузей матеріального виробництва аналогічні задачі вирішуються на основі розгляду виробничої структури в двох аспектах технологічному і просторовому (територіальному). У цьому випадку процес виробництва продукції з технологічної точки зору поділяється на самостійні подпроцеси. На першому кроці оптимізації при вдосконаленні виробничої структури здійснюється пошук найкращого варіанту структури подпроцесів. На другому знайдена структура подпроцесів зіставляється з допустимою безліччю варіантів просторового розташування підрозділів, що реалізовують окремі технологічні процеси. Потім вибирається оптимальний варіант виробничої структури по технологічному і по просторовому критеріям.

На автотранспорті такий підхід досить умовний, оскільки його виробничі структури принципово відрізняються від інших галузей матеріального виробництва. Тут наочно виявляється специфіка автомобільного транспорту, його продукції, особливості здійснюваних виробничих процесів.

Суворо територіально локалізований характер діяльності автотранспорту, невіддільність його продукції від регіону, що обслуговується зумовлюють просторову регіональну не взаємозамінність таких елементів виробничої структури, як АТП, стоянки рухомого складу. У результаті на галузевому рівні виробнича структура автомобільного транспорту виходить слабо зв'язною.

Відсутність на автотранспорті практичних можливостей розподілу процесу виробництва продукції (перевезень) на самостійні виробничі подпроцеси (як це має місце в промисловості) зумовлює той факт, що технологія основного виробничого процесу не є визначальним чинником при 4юрмировании виробничих структур на ВАТ (як це має місце в промисловості). Висока питома вага вартості рухомого складу в основних виробничих фондах і його значущість у виробничій діяльності автотранспорту вимагають виділення у виробничих структурах на ВАТ такого елемента, як парк рухомого складу. Неможливість нагромадження сировини і готової продукції автотранспорту (перевезень) зумовлює відсутність таких елементів виробничої структури, характерних для більшості галузей матеріального виробництва, як склади готової продукції, склади сировини.

Просторове розділення основного виробничого процесу (перевезення вантажів) і процесу зберігання рухомого складу сприяє виділенню у виробничих структурах на автомобільному транспорті таких специфічних елементів, як стоянки рухомого складу. Тимчасове і просторове узгодження двох вказаних процесів, що забезпечується за рахунок виробничого подпроцеса випуску автомобілів на лінію і їх подачі до пунктів вантаження, вимагає встановлення і відповідних технологічних зв'язків між стоянками і вантажовідправниками.

Здійснення основного виробничого процесу поза стінами АТП і повсюдне поширення на автомобільному транспорті централізованих перевезень зумовлює те, що найважливішими з технологічних зв'язків у виробничих структурах на автотранспорті є закріплення клієнтури, вантажовідправників за автотранспортними підрозділами, підприємствами і розподіл марка рухомого складу по перевезеннях і вантажовідправниках. Наявність як иммобильних, територіально «прив'язані» підприємств), так і мобільних елементів (рухомого складу) зумовлює неоднорідність виробничих структур на автомобільному транспорті. Особлива значущість рухомого складу для виробничої діяльності, його висока вартість і в той же час порівняно низька експлуатаційна надійність сприяють виділенню у виробничих структурах на автотранспорті спеціальних підрозділів по технічному обслуговуванню і поточному ремонту рухомого складу. Нерідко ці підрозділи територіально видалені від стоянок рухомого складу.

При виникненні потреб у вантажних перевезеннях поза зоною дії вже функціонуючих елементів виробничої структури автотранспорту виникає необхідність формування нових елементів і встановлення відповідних технологічних зв'язків, т. е. розширення виробничої структури. Це пов'язано з тим, що на автотранспорті процеси виробництва і споживання продукції співпадають, а сама продукція територіально локалізована.

На рівні регіону і АТО виробничі структури автотранспорту є досить складними через велику кількість елементів і значне число технологічних зв'язків.

Цілісність же подібних систем визначається обмеженістю зони дії ВАТ регіону, взаємним перетином перевезень, здійснюваних різними АТП в регіоні, а також наявністю загальних умов і обмежень по працяових, земельних і інших видах ресурсів регіонального характеру. У регіонах з розвиненим вантажним автотранспортом його виробнича структура, як правило, буває сильно зв'язної. За кожним автотранспортним підприємством закріпляються десятки вантажовідправників. Автомобілі з однієї стоянки подаються за декількома адресами. На технічне обслуговування і поточний ремонт автомобілі прямують в спеціалізований підрозділ, що мався частіше за все в своєму розпорядженні па головному підприємстві. Причому, враховуючи спеціалізацію рухомого складу і в цілому АТП, ці технологічні зв'язки перетинаються. Великого відправника, що має широку номенклатуру вантажів, нерідко обслуговують автомобілі з різних стоянок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УПРАВЛІННІ	\|	Основні етапи в розвитку виробничих структур на автомобільному транспорті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.