• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Злочини, що кваліфікуються за наслідками.

У чинному КК передбачена низка складів злочинів, які в літературі називаються „злочини, що кваліфікуються за наслідками”, „злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків” або „злочини, що кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків”. Зазначеною термінологією, що в принципі ідентична, намагаються показати специфіку таких злочинів.

До них належать, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК); умисне знищення або пошкодження чужого майна громадян, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194 КК); угон або захоплення повітряного судна, що спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 278 КК), тощо.

При аналізі конструкції складів цих злочинів очевидно, що в них є два наслідки: основний (проміжний) і додатковий (похідний). Ці наслідки настають хронологічно (послідовно) один за одним, в результаті вчиненого особою діяння. Так, вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, можна подати в такій схемі: діяння — наслідок у виді тяжкого тілесного ушкодження — наслідок у виді смерті потерпілого. Подібна схема виявляється завжди при аналізі будь-якого злочину, що кваліфікується за наслідками. Причому основний (проміжний) наслідок тягне за собою додатковий (похідний) наслідок, тому що містить у собі реальну можливість настання цього похідного наслідку. Діяння безпосередньої „участі” у настанні додаткового наслідку не бере. Воно породжує проміжний наслідок, а той у свою чергу викликає наслідок похідний.

Наявність проміжного наслідку в цих злочинах відрізняє їх від будь-якого іншого діяння, то спричиняє настання наслідків.

Так, ч. 2 ст. 139 КК передбачає відповідальність за попадання допомоги хворому медичним працівником, що спричинило смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки. Цей злочин не може бути віднесено до злочину, кваліфікованого за наслідками, тому що в передбаченому делікті відсутній проміжний наслідок. Смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки (наприклад, важка хвороба) тут є результатом самого діяння, а не проміжного наслідку.

Таким чином, якщо немає проміжного наслідку —немає і злочину, кваліфікованого за наслідками.

Існують також інші особливості цих злочинів: наявність двох безпосередніх об'єктів, опосередкований характер причинного зв'язку, як правило, подвійна зміщена форма вини, які мають важливе значення для їх характеристики, але випливають із головної, суттєвої їх ознаки, якою є наявність проміжного і похідного наслідку.

Значення одиничних злочинів для пізнання проблеми множинності злочинів:

1. Поняття і характеристика видів одиничних злочинів дають нам можливість усвідомити, з яких структурних елементів складається сама множинність злочинів. Остання містить у собі різноманітні комбінації, «набори» одиничних злочинів — простих одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних, складених і злочинів, кваліфікованих за наслідками.

2. Поняття і види одиничних злочинів мають велике значення при кваліфікації злочинів і призначенні покарання.

3. Характеристика окремих видів одиничних злочинів необхідна для відмежування від деяких близьких до них видів множинності (наприклад, складених злочинів — від сукупності злочинів, продовжуваних злочинів — від повторності злочинів тощо).

Висновок:

Одиничний злочин мас місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Він конструюється законодавцем, виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з типовості цього діяння, єдності його об'єктивних і суб'єктивних ознак. З цього погляду одиничним злочином є крадіжка, хуліганство, розбій, хабарництво тощо. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає законодавцю підставу визнати їх одиничними злочинами, що охоплюються відповідними нормами закону.

Одиничні злочини поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Читайте також:

1. Злочини, вчинювані в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
2. Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій
3. Злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням. призначеним для їх виготовлення
4. Злочини, пов’язані з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян.
5. Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил
6. Злочини, пов’язані з тероризмом
7. Злочини, спрямовані на на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади – ст. 109 КК.
8. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту.
9. Злочини, що посягають на встановлений порядок використання флори і фауни
10. Злочини, що посягають на встановлений порядок збереження військових відомостей, що становлять державну таємницю.
11. Злочини, що посягають на встановлений порядок користування військовим майном.

Переглядів: 1371