Житло слобожан протягом XVII - XIX ст. було здебільшого дерев'яним, зрідка кам'яним і то лише у знаті. Хату кожна слобожанка-українка завжди середині та ззовні обмазував білою глиною. Слобожани, як писав автор
«Топографічного опису опису Харківського намісництва 1785 р.», любили в усьому чистоту, особливо в хатах, «у хатах були просторі стіни і призьба, курних хат, як у росіян, не було–груби обкладалися кахлем. Часто хати білили».
Основна хвиля заселення Слобожанщини йшла із суміжної Полтавщини та
середнього Подніпров'я, тому особливо істотним стало привнесення багатьох
культурно-побутових елементів з цих регіонів, серед них і будівництво житла. Якщо взяти до уваги розміщення хати відносно вулиці, то в порубіжних районах, а це зрозуміло була і Слобожанщина, мав деяке поширення безпосередній вихід хати на вулицю, її розташування саме на межі садиби, яка прилягає до вулиці. Слід наголосити, що окремі частини хати – піч, покуть, поріг, сволок – були оповиті піснями, повір'ями, казками, звичаями.
М. Ф. Сумцов так описав інтер′єр слобожанської хати:
«У старовину слобожанська хата складалась з одної кімнати та сіней; потім через сіни будували другу хату, чистішу, святкову, а поруч з сіньми комору. Так двохкамерна хата стала найбільш розповсюдженою.
Внутрішня обстановка в хатах усюди однакова: праворуч, коли ввійти, проста піч, ліворуч – невеличка шафа – мисник для тарілок, чашок і іншого посуду; між піччю та причілком піл, або ліжко для спання; над ліжком одне віконце на одну шибку, а під стелею простягнутий од печі до стіни дрючок – жердка, на яку скидають кожухи й іншу одежу; попід стінами лави і коло покутя – стіл; по стінах «боги», або ікони, поруч з ними малюнки, здебільше релігійного змісту, далі іноді невеличке дзеркало з шитими рушниками по боках».