Економічні процеси на Слобожанщині у ХІХ столітті

Розвиток промисловості на Слобожанщині був тісно пов′язаний із загальним станом економіки імперії та загальних світових процесів. З 30-40 рр. ХІХ ст. у нашому краї розпочався промисловий переворот, який завершився у 70-80 рр. Слід зауважити, що в Росії, у зв′язку із загальною економічною відсталістю, цей процес розпочався пізніше ніж у Європі та США.

Негативним фактором для розвитку економіки в Росії було кріпосництво, скасоване лише в 1861 р., коли інші держави вже вступили в активну фазу промислового перевороту. Проте і умовах кріпосного господарства мануфактурна промисловість досягла певних успіхів й підготувала умови для промислового перевороту. Напередодні скасування кріпосництва у Харківській губернії працювало 2 механічних заводи, 35 салотопень (в Україні – 128), 7 миловарень, 3 мідярні. До найбільших підприємств у Харкові слід назвати єдиний чавуноливарний завод, який став до ладу в 1835 р.

Серед галузей виробництва, які мали найбільші обороти й прибутки була цукрова промисловість. Перший цукровий завод на Харківщині було збудовано у селі Білий Колодязь Вовчанського повіту. Крім того, значного розвитку набули винокурна, борошномельна, олійна, тютюнова промисловості, які склали значний сегмент харчової промисловості. Перше місце ж посідала гуральна промисловість, а в повітах Харківщини працювало 281 гуральня. Паралельно з розвитком промисловості упродовж першої половини ХІХ ст. на Слобожанщині розвиток селянських промислів був досить інтенсивним, оскільки, як стверджують дослідники, значна частина сільського населення – 60

% – не була закріпаченою.

Продовжували існувати вже відомі у XVIIІ ст. гончарство, причому були села, де всі жителі тільки цим промислом і займалися. Про значення гончарних виробів для слобожан та саму майстерність гончарів свідчить різноманістість виробів.

Найбільш поширеними видами гончарних виробів на території Слобідської України були: «глечики», «горщики», «макітри», «банки», «риночки», «миски»,

«пастівники», «кухлі», «кубушки», «кувшини», «друшляки», «квітники»,

«покришки», «підставки для квітників», «рукомийники», «носатки» (посуд для розливання квасу), «чарки», «гусятниці» «поросятниці» (посуд для запікання поросят) та ін..

У 80 – 90 рр. ХІХ ст. у промисловому розвитку Харківщини переважала харчова галузь, яка сягала 74 відсотків всього виробництва краю. Серед її напрямків, у свою чергу, першість вела цукрова, яка стрімко розвивалася завдяки наявності сировини. У 90-рр. ХІХ ст. цукровий завод у селі Пархомівці, який належав сім′ї відомих українських цукрозаводчиків, благодійників та меценатів Харитонинків, виробляв щорічно продукції на 1,5 млн. крб. А рафінадний завод у селі Мала Данилівка Харківського повіту відправляв свою продукцію до Харкова, Москви, Ростова, Орла, Сімферополя, Астрахані, Царицина і навіть далекої Персії.

Важливе місце займала й винокурна промисловість, бо лише в Харкові у 1876 р. працювало 17 горілчаних заводів, які виробляли продукції на понад 900

000 крб. Олійна промисловість перебувала в руках дрібних власників, які на Слобожанщині були розміщені досить рівномірно.

З 80-рр. ХІХ ст. у Харківській губернії започаткувався розвиток металообробної та машинобудівної промисловості. Цьому сприяло й те, що після промислового перевороту Харків, завдяки своєму винятковому значенню адміністративно-організаційного і торговельно-фінансового центра, а також налагодженню залізничного сполучення, перетворився на неофіційну столицю Південного гірничопромислового (сучасного Донецько-Придніпровського гірничо-металургійного) району. У 1882 р. розпочало випуск продукції одне з найбільших виробництв – завод сільськогосподарських машин М. Х. Гельферіха, з цехів якого виходили парові та кінні молотарки, сіялки, жатки, снопов′язалки, плуги, борони та ін. Наприкінці 80-х рр. до заводу приєдналося торговельно-промислове виробництво бельгійського купця Саде, в результаті чого було засновано акціонерне підприємство «Товариство Гельферіх-Саде» (зараз завод «Серп і молот»). У 1897 р. став до ладу паровозобудівний завод, який був розроблений за передовою технологією концерну Круппа в Німечинні, а вже у 1903 р. завод випустив 1000-й

паровоз. Завод став першим у Російській імперії такої спеціалізації.

Серед виробництв харчової

промисловості слід назвати відкритий у 1875 р. пивзавод «Нова Баварія», який на той час не поступався кращим європейським виробництвам такого профілю. У 1896 р. у Харкові Товариство Жоржа Бормана відкрило дві кондитерські фабрики – по виробництву шоколаду та бісквіту. Продукція цукеркової фабрики Торгового Дому

Ім'я Георгія Миколайовича

Бормана у свідомості сучасників було асоціювалося не лише з торговою маркою «Жорж Борман», але і з успішним та грамотним веденням справи, з передовими технологіями виробництва. Згодом він став постачальником виробів для імператорського двору.

«Дмитро Кромський» також поширювалася по всій території Російської імперії і мала представництва від Баку до Варшави.

Значний розвиток промисловості Харкова зумовлювався й тим фактом, що він був привабливий для іноземного капіталу, а тому німецькі, бельгійські, швейцарські, французькі промисловці вкладали свої статки саме у харківські заводи і фабрики. До слова сказати, власниками галантерейних, книжкових, бакалійних магазинів теж значною мірою були французи, німці та швейцарці.

З другої половини ХІХ ст. розпочався бурхливий розвиток транспорту на Слобожанщині, а Харків став потужним залізничним вузлом. У наступні десятиліття відкривалися все нові дільниці, які й утворили розгалужену

транспортну мережу, що з’єднали слобідські, а відтак і українські землі між собою, з віддаленими регіонами Російської імперії, з чорноморськими портами, а через них – зі світовими ринками. З 1895 р. у Харкові почала діяти товарна станція Балашовка. Уже на початку ХХ ст., в результаті об′єднання Курсько-Харківсько-Азовської і Харково- Миколаївської залізниць в одну, було засновано Управління Південних залізниць із центом в Харкові.

На початку XX ст. Харків перетворився

Надзвичайною важливими подіями для міста стали прибуття до Харкова 22 травня 1869 р. першого потягу з півночі та відкриття 6 червня 1869 р. Курсько- Харково-Азовської залізниці, однієї з перших залізниць на

території України, які входили до складу Російської імперії.

на фінансово-комерційний та промисловий центр, де крім банків (17 з яких мали іноземний капітал), були зосереджені відділення міжнародних, кредитних i страхових товариств, працював ломбард, контори найбільших у Росії синдикатів «Продамет», «Продвугiлля». Активні міжнародні економічні відносини відбилися на розвиткові Слобожанської культури, яка вбирала в себе впливи західної цивілізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Що означають символи на гербах Харкова?	\|	У 1925 р. у Харкові виходили 61 часопис українською мовою і 12 – російською.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.