У 1925 р. у Харкові виходили 61 часопис українською мовою і 12 – російською.
Активне створення літературних організацій супроводжувалось появою значної кількості періодичних видань.
прагнули накласти кайдани на вільну духовну діяльність митця, яка неможлива поза свободою». Головою обласної письменницької організації був обраний Ю. Смолич. Її ядро склали П. Панч, Н. Забіла, Ю. Шовкопляс, І. Муратов, М. Трублаїні та ін.
Згортання політики українізації, утвердження тоталітарного режиму, створення атмосфери страху і залякування негативно вплинуло на розвиток літературного процесу на Слобожанщині. Харків з яскравого столичного
міста «нового, залізобетонного», позначеного європейським шармом перетворився місто страху і розпачу. Така жорстока метаморфоза знайшла своє відображення в літературі.
«Понурий, припорошений сажею й посипаний сміттям Харків» – так писав про місто Іван Багряний у романі «Сад Гетсиманський». «Центр міста підіймався химерними сильветами (силуетами) з правого боку, за площею. Все, як було, лиш постаріло й огорнулося безнадією повільної руїни. Шеренгою, як і колись над центром височіли церкви – Успенська, Спаська, Миколаївська, Собор, Юр′ївська… Їх одинадцять у цьому місті. Багатьох уже не було видно. На інших ні хрестів, ні золотого блиску».