• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Податкова робота. Органи законодавчої та виконавчої влади, які забезпечують нормативно-правове регулювання податкової сфери

Податкова робота – це діяльність платників податків, органів державної податкової служби та інших державних органів щодо законодавчого закріплення справляння податків, внесення їх до бюджету та контролю за їх надходженням.

Основна схема податкової роботи зображена на рис. 1.1.

Функцію розробки та прийняття правових актів з оподаткуван­ня покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Рис. 1.1. Схема податкової роботи

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Податкового кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм Податкового кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим Податковим кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення. Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у розробці напрямків бюджетно-податкової політики, плануванні податків, здійснюють керівництво викон анням бюджету, приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

Державна податкова служба України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню. У разі якщо зазначені акти є регуляторними, вони розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

ДПС України затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи – платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби, а також в порядку, встановленому законом, надає податкові консультації, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

Загалом сукупність органів, що беруть участь в управлінні сферою оподаткування, може бути представлена таким переліком:

1) Верховна Рада України, Апарат Президента – загальне керівництво (розгляд і затвердження податкового законодавства; розгляд і затвердження бюджету (де складовою є податки); розгляд і затвердження звітів про діяльність податкових органів; виконання бюджету та ін.).

2) Державна податкова служба (далі – ДПС) – планування податків та контроль за їх нарахуванням та сплатою.

3) Фіноргани (Міністерство фінансів України, фінансові управління, відділи) – планування податків, облік і звітність про виконання доходної частини бюджету.

4) Державтоінспекції – контроль за сплатою збору за першу реєстрацію транспортних засобів;

5) Митні органи – контроль за правильністю обчислення і своєчасністю перерахування мита

6) Нотаріат (держмито), казначейство (касове виконання бюджету).

Проте, слід зазначити, що не всі вказані державні органи є суб’єктами податкової роботи. Зокрема, ними не виступають Верховна Рада України та Президент України.

Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету, планування податкових надходжень та контроль за сплатою податків і зборів.

Облік платників податків є однією із основних функцій державних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів. Органи державної податкової служби ведуть також оперативний облік податкових платежів, що дозволяє контролювати податкові надходження на казначейські рахунки, нараховують та стягують фінансові санкції, здійснюють звірку суми сплачених податків і зборів з органами Держказначейства.

Планування, як вид діяльності податкових органів, тісно пов'язаний з бюджетним менеджментом і передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Планування служить двом цілям, а саме:

– розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

–визначає можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Ефективне планування неможливо здійснити без прогнозування податкових показників. В сфері податкового менеджменту найчастіше застосовуються такі методи прогнозування:

1. Метод експертної оцінкипокладається на багаторічний досвід, знання й ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу. Переваги «експертного» методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

2. Прогнозування тенденцій– це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу). Визначаючи зміни за минулі роки, деякі доходи можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні. Метод тенденцій – надійніший інструмент для доходів не занадто чутливих до економічних умов. Висновки щодо типу змін, які відбулися, дають декілька варіантів їх використання в прогнозуванні, а саме:

– якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

– якщо перемінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же абсолютних розмірах;

– якщо перемінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

3. Детерміністичний підхід використовує не час, а інші фактори для визначення прогнозованих показників. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, нові пільги чи інші соціальні й економічні змінні, які безпосередньо впливають на доходи. Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо установленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів.

«Визначальне» прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів, якщо економіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

4. Економетричне, чи статистичне, прогнозуванняпоєднує економічні принципи і статистичні теорії. Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці перемінні можуть використовуваний для прогнозування майбутніх змін джерела доходу (наприклад, податку на прибуток). Тобто економетричне прогнозування найбільш підходить для прогнозування перемінної частини доходів, що залежить від економічних умов.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. IV. Практична робота.
3. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
4. VI. Домашня робота.
5. VI. Практична робота.
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 786