• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 1

Вступ

ЗМІСТ

Трансформація економіки України до ринкових умов потребує вирішення складних теоретичних і практичних завдань, які вимагають створення пріоритетних умов розвитку як підприємств, так і держави в цілому.

Економічне зростання в будь-якій державі неможливе без реалізації нових інвестиційних і інноваційних проектів. Для забезпечення привабливості фінансово-економічного стану вітчизняних підприємств необхідно розробити ефективну систему управління економічними процесами. В цьому аспекті встановлення причинно-наслідкових зв’язків між економічними факторами, тенденції їх змін, обґрунтування прогнозних значень є тими кроками, завдяки яким можна розробити ефективну систему управління. Для вирішення цих завдань використовують методи економетричних досліджень.

Економетрія є однією з фундаментальних дисциплін у підготовці бакалаврів з економіки для всіх спеціальностей, побудована на основі математичних та економічних знань, і разом з такими дисциплінами як мікро- та макроекономіка утворює базис сучасної економічної освіти. Конструювання та дослідження економетричних моделей сприяє формуванню у студентів нового економіко-математичного мислення, спрямованого на підготовку фахівців-економістів нової формації.

Метою даного „Курсу лекцій” є надання методичної допомоги студентам усіх економічних спеціальностей, які навчаються в Харківській національній академії міського господарства за напрямом 0305 „Економіка і підприємництво”, у самостійному вивчені теоретичних засад дисципліни „Економетрія”. „Курс лекцій” містить повний виклад усіх тем, передбачених нормативною робочою програмою з дисципліни для освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”.

Тема 1. Предмет, методи і завдання дисципліни

В умовах розвитку економічних відносин спостерігається вибух інтересу до економетричних досліджень. Вони знаходять використання в самих різних галузях: – бізнесі, медицині, техниці і т. ін. Економетрія використовується там, де потрібно вирішувати завдання прогнозування, класифікації або управління.

В сучасних програмах підготовки спеціалістів з обліку й аудиту курс економетрії займає одно із ключових міст. Не знаючи досить добре цього предмету, не використовуючи його інструментарія, неможливо здійснити перевірку емпірических зв’язків, отримати нові залежності, а таким чином – представити нові теорії. Без економетричних методів неможливо побудувати прогноз, а таким чином – під питанням і успіх у банковській сфері, фінансах, бізнесу. Важливе значення, в цьому аспекті, набуває й розробка на підприємстві адаптивних механізмів управління для забезпечення сталого розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. Тому курс економетрії входить в “ядро” учбових програм сучасного економічного вузу поряд з такими предметами, як мікроекономіка, макроекономіка, фінансовий аналіз, менеджмент і т. ін. Він, крім того, повинен бути тісно пов’язаний з цими курсами, представляючи не абстрактно-формальні, а прикладні знання.

Приклад 1. Щоб з’ясувати, чи доцільно інвестувати придбання нового обладнання (нової технології) потрібно не просто знати і розуміти, що це принесе додатковий прибуток, але й знати (і бажано якомога точніше) конкретно у чисельному вигляді – який додатковий прибуток буде отримано на кожну одиницю інвестицій.

Приклад 2. Досліджуючи попит, який формується на ринку на деякі конкретні товари, нам недостатньо знати на якісному рівні, що він залежить від таких факторів, як ціна, дохід і т.ін., нас цікавить конкретний вигляд зв’язку обсягу попиту з цими факторами, що дає можливість у числовому вигляді спрогнозувати попит при заданому рівні ціни, доходу і т.ін.

Можна навести ще багато прикладів, які показують, що ефективність прийняття рішень у підприємництві, виробництві, комерції, бізнесі та інших сферах суттєво залежить від того, на скільки особа, яка приймає рішення, використовує інформацію, що описує кількісний зв’язок між економічними показниками, що характеризують економічні явища і процеси.

Термін економетрія (економетрика) у буквальному перекладі означає вимірювання економіки, вимірювання в економіці.

Економетрія –це дисципліна, в якій досліджуються економічні процеси, встановлюються причинно-наслідкові зв’язки між економічними показниками і на основі яких розробляються ефективні управлінські рішення і економічні механізми діяльності підприємства.

Предметом курса є залежності та взаємозв’язки між економічними величинами.

Метою курса – надання знань про методи оцінювання параметрів залежностей, які характеризують кількісні взаємозв’язки між економічними величинами..

Завданням вивчення курсу є вивчення економетричних моделей, набуття вмінь використання їх у практиці управління економічними процесами на різних ієрархічних рівнях національної економіки.

Об’єктами економетрії є економічні процеси, які відбуваються на підприємстві.

Економетрія посідає одне з чільних місць серед дисциплін, які є основою сучасної економічної науки. Вона є однією з основних дисциплін фундаментальної підготовки бакалаврів з економічних спеціальностей і за загальною, компетентною думкою разом з такими дисциплінами як мікроекономіка і макроекономіка створює теоретичний базис для аналітичних досліджень в економіці. Таке місце економетрії визначається тією роллю, яку вона відіграє в сучасних економічних дослідженнях. За допомогою економетричних методів вирішують наступні важливі питання :

1) підтвердження або відхилення економічних гіпотез і законів ;

2) емпіричний вивід економічних законів ;

3) прогнозування різноманітних економічних показників ;

4) економіко-математичний аналіз явища або процесу, що досліджується .

Економетрія як наукова дисципліна утворилася на основі економічної теорії, математичної економіки, економічної і математичної статистики. Таким чином, економетрія використовує основні базові поняття, термінологію і методи зазначених дисциплін. Але вона не є механічним поєднанням зазначених дисциплін, а є окремою, оскільки відрізняється від своїх складових.

Так, економічна теорія (мікроекономіка і макроекономіка) при вивченні економічних явищ і процесів робить наголос на якісних аспектах цих явищ, пропонуючи якісні твердження і гіпотези. Економетрія – навпаки: забезпечує кількісну сторону економічної теорії.

Математична економіка будує та аналізує математичні моделі економічних явищ і процесів без використання реальних чисельних значень економічних змінних, які входять до цих моделей. Економетрія ж навпаки - при побудові економетричних моделей спирається на реальні статистичні дані.

Однією з основних задач економічної статистики є збір, обробка і представлення економічних даних у спеціальній формі – у вигляді таблиць, графіків, діаграм тощо. Економетрія також користується цим інструментарієм, але йде далі, застосовуючи отримані статистичні дані для аналізу економічних взаємозв’язків і прогнозування.

Внаслідок того, що взаємозв’язки між економічними показниками носять стохастичний характер в економетрії широко застосовуються методи математичної статистики. Однак в силу специфіки отримання статистичних даних в економіці економетрія розробляє і використовує спеціальні методи і прийоми, які у математичній статистиці не зустрічаються.

Крім зазначених дисциплін економетрія також широко застосовує методи вищої математики і сучасні комп’ютерні технології. Оскільки економетричні дослідження пов’язані, як правило, з великим обсягом обчислень, вони потребують відповідної комп’ютерної підтримки. На даний час розроблена і використовується достатня кількість як спеціалізованих програмних продуктів, таких як Statistica, SPSS, Stata, StatGraphics, Econometric Views і т.ін., так і універсальні програмні продукти, які мають достатньо потужні можливості для проведення економетричного аналізу - MS Excel, MathCAD, Mathematica і т. інші.

Термін “Економетрія” вперше запропонував львівський вчений П. Чомпа, який опублікував у Львові в 1910 році книгу “Нариси економетрії і природної теорії бухгалтерії, яка ґрунтується на політичній економії”.

Як самостійна економіко-математична дисципліна і галузь науки, економетрія сформувалась у 20-30-х роках ХХ-го століття завдяки працям Г. Мура і Г. Шульца. До цього вже були спроби математичної формалізації економіко-статистичних даних у працях піонера економетрії В. Парето (рівняння гіперболи для опису розподілу прибутків населення в 1892р., працях Р. Хукера і А. Чупрова з кореляційного аналізу економічних процесів).

У перших працях Г. Мура і Г. Шульца в рамках економетрії були розроблені моделі попиту і пропозиції, які представляли собою окремі рівняння класичної лінійної регресії з параметрами, які оцінювалися за методом найменших квадратів.

У 1928р. з’явилася стаття американського математика Д. Кобба та економіста П. Дугласа “Теорія виробництва”, яка поклала початок теорії виробничих функцій – економетричних моделей, які описували залежність обсягів продукції від затрат праці і основного капіталу, які у подальшому були розвинуті та узагальнені в працях Р. Солоу.

Остаточно економетрія, як галузь науки, під такою назвою стала відома в 1930 році, коли було засноване “Економетричне товариство”, яке визнало себе як “Міжнародне товариство для розвитку економічної теорії і її зв’язку зі статистикою та математикою”. Засновниками економетрії вважаються Р. Фріш (Норвегія), Е. Шумпетер (Швейцарія), Я. Тінберген (Нідерланди).

Після застосування “Економетричного товариства”, починаючи з 30-х років ХХ-го століття відомими економістами Я. Тінбергеном (Нідерланди), Л. Клейном (США) та Р. Стоуном (США), почали розроблятися макроекономічні моделі, які описували статистичні зв’язки виробництва, кінцевого індивідуального і державного попиту, цін, податків, зовнішньої торгівлі, пропозиції робочої сили і т.ін. Такі моделі складалися вже з багатьох рівнянь, що дали поштовх для розробки нових методів оцінювання параметрів економетричних моделей. Цей напрямок було продовжено і після другої світової війни.

Особливі досягнення пов’язані з розвитком економетрії за останні 30 років. Про це свідчить той факт, що серед лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки достатньо велика кількість економістів, які відзначились значним внеском в економетрію. Серед цих лауреатів :

· проф. Рагнар Фріш – 1969 р. (Норвегія) ;

· проф. Ян Тінберген – 1969 р. (Нідерланди) ;

· проф. Теллінг До Купманс – 1975 р. (США) ;

· проф. Лоуренс Р. Клейн – 1980 р. (США) ;

· проф. Трігве Хаавелмо –1989 р. (Норвегія) .

У 2000 році Дж. Хекман і Д. Макфеден отримали Нобелівську премію за розробку мікроеконометрії та методів статистичного аналізу.

До типових проблем сьогоднішньої економетрії відносять розробку і дослідження властивостей:

· виробничих функцій;

· функцій попиту різних груп споживачів та цільових функцій переваги споживачів;

· статичних і динамічних міжгалузевих моделей виробництва, розподілу та споживання продукції;

· моделей загальної рівноваги (наприклад між попитом на робочу силу та її пропозицією і т.ін. ).

В аспекті економетричних досліджень виникає необхідність визначення моделей.

Математична модель – це опис об’єкта (явища), якого досліджують, за допомогою формальної мови математики (тобто у вигляді рівнянь, нерівностей, систем рівнянь і т.ін.).

Економіко-математична модель – це математична модель економічної системи, явища, процесу.

Економіко – математичним моделюванням економічних систем, явищ, процесів називають дослідження (вивчення) їх характеристик за допомогою математичних методів і економіко-математичних моделей.

Економіко-математичні моделі, які використовуються в економетрії, називаються економетричними моделями, а математичні методи їх побудови – відповідно економетричними методами.

Економетрична модель – це окрема функція чи система функцій (рівнянь), що описує кореляційно-регресійний зв'язок між економічними показниками, один чи декілька з яких є залежною змінною, а усі інші – незалежними.

Економетричні моделі представляють собою окремий клас економіко-математичних моделей і характеризуються наступними особливостями:

1) економетричні моделі - моделі функціональні ;

2) економетричні моделі - моделі прикладні (емпіричні) ;

3) економетричні моделі - моделі дескриптивні ;

4) економетричні моделі - моделі стохастичні.

У загальному вигляді економетрична модель у вигляді однієї функції (рівняння) має наступний вигляд :

(1.1)

де - залежна змінна; - незалежні змінні; - випадкова (стохастична) складова моделі. Прикладом такої моделі може бути відома виробнича функція Кобба-Дугласа:

, (1.2)

де - випуск продукції; К – основний капітал; L – затрати праці (людський капітал); і - параметри моделі.

Якщо економетрична модель представляє собою систему функцій (рівнянь), вона в загальному вигляді має наступний вигляд:

, (1.3)

де к – кількість рівнянь. Прикладом такої моделі може бути відома модель формування доходу Дж. М. Кейнса:

(1.4)

де - сукупне споживання, - національний дохід, І_t - інвестиції, - параметри моделі.

Незалежні змінні економетричних моделей ,як і регресійних, називають пояснюючими змінними (або факторами, інколи регресорами). Залежні змінні називають пояснюваними змінними (або регресандами). Крім цього, усі змінні економетричних моделей, як і будь-якої економіко-математичної моделі, поділяють на екзогенні і ендогенні.

Екзогенними (зовнішніми) називають змінні, значення яких є наперед визначеними перед використанням моделі, а ендогенними (внутрішніми) – такі, значення яких визначають тільки із самої моделі.

Так, для моделі (8) змінні K і L є екзогенними змінними, а - ендогенною. Для моделі (10) тільки змінна І_t є екзогенною, а змінні і - ендогенними, при чому вони виступають одночасно як залежні так і незалежні змінні.

Випадкову складову економетричної моделі за аналогією з регресійною моделлю прийнято називати збуренням ( похибкою, відхиленням) моделі, а для вибіркової моделі при означені оцінки цієї величини в основному використовується термін залишки.

Введення до економетричної моделі стохастичної складової має наступні підстави:

1) до будь-якої економетричної моделі включаються не всі фактори, які можуть впливати на залежну змінну, а тільки основні;

2) на залежну змінну при моделюванні таких складних об’єктів як економічні системи можуть впливати і численні випадкові фактори, які взагалі неможливо передбачити ;

3) частина факторів не піддається квантифікації (тобто кількісному вимірюванню), а для тих, що вимірюються, можлива похибка вимірювання даних.

Стохастична складова моделі якраз і акумулює в собі всі відхилення фактичних спостережень залежної змінної від обчисленої згідно з рівнянням регресії за рахунок наведених вище обставин.

Усі економетричні моделі класифікують за наступними ознаками.

1. За рівнем моделювання на:

- мікромоделі;

- макромоделі.

2. Залежно від урахування фактора часу на:

- статичні;

- динамічні.

3. Залежно від числа рівнянь:

- у вигляді одного рівняння;

- у вигляді системи одночасних рівнянь (симультативні).

4. В залежності від виду рівнянь економетричні моделі поділяються на:

- лінійні ;

- нелінійні .

5. Залежно від відповідності положенням класичного лінійного регресійного аналізу на:

- класичні;

- узагальнені.

Інформаційною базою для побудови економетричних моделей є статистичні вибірки. Особливістю цих статистичних вибірок є те, що дуже часто в економетричних дослідженнях приходиться мати справу з малими вибірками (n <30).

За способом формування статистичні вибірки, які використовуються для побудови економетричних моделей, поділяються на:

- годинні (динамічні);

- просторові (варіаційні);

- перехресні (просторово-годинні).

До статистичних вибірок постають наступні вимоги:

- однорідність спостережень (якісна і кількісна);

- точність.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1369