ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ АМОРТИЗАЦІЇ

ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ФОНДІВ.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію. Амортизація основних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство справляє амортизаційні відрахування, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:

де, Ф – балансова (первісна чи відновлена) вартість основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість основних фондів;

Аn – амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.

При встановленні норми амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко – економічного їх старіння.

При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з врахування багатьох впливаючих факторів, зокрема загальної фізичної довговічності і економічності капітального ремонту засобів праці, умов їх експлуатації, строків настання техніко – економічного старіння, можливих темпів оновлення.

Під ліквідаційною вартістю розуміється чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні терміну його корисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат на вибуття.

В процесі експлуатації основні фонди фізично і морально зношуються. Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних фондів.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта Строк корисного використання об'єкта основних фондів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

• очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або
продуктивності;

• фізичного та морального зносу, що передбачається;

• правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних фондів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних фондів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних фондів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних фондів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ	\|	Виробничний метод.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.