• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Урок — основна форма організації навчання

Форма навчання як категорія дидактики

Зміст освіти розкривається в навчальних планах, програмах і підручниках.

Ланки засвоєння теоретичних знань

Структура процесу навчання

Види навчання.

1. Догматичне навчання –

2. Пояснювально-ілюстративне навчання

3. Проблемно-пошукове

4. Диференційоване навчання

5. Програмоване

6. Комп’ютерне (дистанційне)

7. Модульне навчання,

8. Розвивальне навчання

9. Особистісно орієнтоване навчання

1. Цільовий компонент

2. Стимулюючо-мотиваційний компонент

3. Змістовий компонент

4. Операційно-діяльнісний

5. Оцінювально-результативний компонент

6. Контрольно-регулюючий компонент

1. Сприймання

2. Розуміння

3. Осмислення

4. Узагальнення

5. Запам’ятовування

6. Використання на практиці

7. Закріплення

------------------------------------------------------------

Поняття змісту освіти

Компоненти змісту освіти:

1) знання.

2) уміння й навички.

3) досвід творчої діяльності.

4) досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Це визначення змісту освіти належить відомим дидактам М.М. Скаткіну та І.Я. Лернеру і вважається найповнішим.

Джерелом, що формує зміст освіти, виступає культура — матеріальна і духовна,

Завершену наукову картину світу створює комплекс наук, які представлені в школі низкою навчальних предметів.

Навчальний предмет – педагогічно адаптована сукупність знань і умінь з якої-небудь окремої області дійсності та відповідної й діяльності, яка передбачає засвоєння і застосування цих знань і вмінь у процесі навчальної взаємодії (І.Я.Лернер).

Зміст кожного навчального предмета охоплює фактичний матеріал, що відображає ознаки і властивості об’єктів навчального пізнання, а також узагальнені результати суспільно-історичного пізнання світу, які знаходять свій вияв у наукових фактах, уявленнях, поняттях, методах, правилах, принципах, законах, закономірностях, ідеях, наукових теоріях.

До змісту загальної освіти мають входити три складові: природничо-математична, гуманітарна та трудова освіта.

стандартизація освіти в основній школі. Базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи.

Стандарт освіти – це система основних показників, що є складовими державної норми освіченості.

Загальносвітній стандарт – це система показників, що однозначно визначає встановлені державою норми освіченості, досягнення яких обов’язкове для особи, яка одержує документ про загальну середню освіту

Основні складові загальноосвітнього стандарту:

1. Базовий навчальний план – окреслює в інтегрованому вигляді контури змісту загальної середньої освіти.
2. Стандарти освітніх галузей – змістове наповнення галузі та обов’язковий для всіх учнів рівень його засвоєння.

Структура Базового плану:

1. Загальна частина,

· загальний, державний компонент (інваріантна частина), що є обов’язковим для вивчення в усіх школах.

· другою складовою базових планів є варіативний (шкільний компонент). Зміст його визначають особливості регіону, специфіка школи, її матеріальне забезпечення. Навчальні предмети, що становлять рухомий компонент плану, затверджує рада школи. План передбачає індивідуальні та групові заняття, факультативи, елективні курси, професійне навчання старшокласників. Новим є введення до шкільного компонента вибірково-обов’язкових предметів, які дають змогу поглибити знання і вміння учнів з рідної та іноземної мов, доповнити державний компонент курсами з історії, культури та мистецтва, основ економіки та екології.

2. Освітні галузі „Суспільствознавство”, „Мова і література”, „Культурознавство”, „Математика”, „Природознавство”, „Фізична культура і основи здоров’я”, „Технологія”.

3. Кількість годин на тиждень за предметами та курсами.

На основі базового навчального плану розробляються типові навчальні плани для різних типів навчально-освітніх закладів.

Навчальний план загальноосвітнього навчального закладу – це документ, що містить перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання і кількість годин на кожний предмет.

На основі типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади створюють робочі навчальні плани на поточний рік

На базі навчальних планів будуються навчальні програми.

Навчальна програма – це нормативний документ, в якому викладається зміст навчального предмета, розкривається логіка вивчення основних ідей курсу, вказується послідовність вивчення окремих тем, що враховується при розробці освітніх стандартів.

Структура типової навчальної програми:

1)пояснювальна записка

2) зміст навчального матеріалу

3) обсяг умінь і навичок, обов’язкових для оволодіння;

4) методичні рекомендації

Два способипобудови навчальних програм — концентричний і лінійний. За концентричного способу побудови матеріал попереднього ступеня навчання в більш складному вигляді вивчається на наступному ступені (математика, мова, історія, фізика). За лінійного способу матеріал кожного наступного розділу є логічним продовженням вивченого на попередніх етапах.

Зміст навчальних програм концентрується в підручниках і навчальних посібниках.

Етнізація— це, передовсім, оздоровлення духовного коріння людини, засвоєння забутої спадщини народу, формування на цій основі почуття національної гідності, відновлення історичної правди, глибоке вивчення культури свого народу: вивчення фольклору, народних звичаїв і ремесел, народних дитячих ігор, театралізованих дійств, вивчення історії їх виникнення та розвитку.

Гуманізація навчальних планів реалізується у введенні предметів, які розкривають внутрішній світ людини, її діяльності.

---------------------------------------------------------------------------------------------

Форма (лат. – зовнішній вигляд, обрис) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя й учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі.

Форми навчання класифікуються за різними критеріями:

1) за кількістю учнів – індивідуальні, мікрогрупові, групові, колективні масові;

2) за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії; позашкільні: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори тощо;

4) за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого або змішаного навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праці я майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);

5) за тривалістю навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), уроки „без дзвінків”.

Основою і для форм і для методів навчання виступає зміст навчання.

1. Індивідуальна

2. Групова форма навчання

3. Класно-урочна форма навчання

4. Белл-ланкастерька форма навчання (одному вчителеві доручалося навчати 250-300 учнів різного віку. Учитель навчав переважно старших учнів, кращі з яких — монітори — навчали молодших дітей).

5. Мангеймську форму навчання (класи комплектуються за рівнем інтелектуального розвитку учнів та їхніми здібностями – загальними і спеціальними. При збереженні класно-урочної системи навчання, учні, в залежності від їх здібностей, рівня інтелектуального розвитку і ступеня підготовки, розподілялися по класах на слабких, середніх і сильних. Засновник цієї системи Йозеф Зіккінгер)

6. Бригадно-лабораторна (в ній поєднувалась колективна робота класу чи бригади (частини класу – 5-9 осіб) з індивідуальною роботою).

7. План Трампа (заняття у великих аудиторіях, малих групах з індивідуальними. На погляд автора такої форми занять, навчання в середній школі має відбуватись у великих групах по 100–150 чол. (з використанням лекцій, різноманітних технічних засобів, на що відводиться 40% навчального часу), у малих групах — по 10–15 чол. і самостійно (індивідуальна робота учнів — 40% часу).

8. Дальтон-план (лабораторний план організації занять. Уроки скасовувались, учні працювали над матеріалом індивідуально).

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Урок– це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання визначених завдань.

Український учений-дослідник В.О. Онищук визначив такі типи уроків залежно від дидактичної мети:

1) засвоєння нових знань;

2) формування навичок і вмінь;

3) застосування знань, навичок і вмінь;

4) узагальнення і систематизації знань;

5) перевірки і корекції знань;

6) комбінований урок

Структура уроку:

1) організаційний момент,

2) постановка мети уроку,

3) мотивація мети,

4) актуалізація опорних знань,

5) підготовка школярів до сприйняття навчальної інформації,

6) організація сприймання,

7) закріплення вивченого,

8) домашнє завдання,

9) перевірка й оцінювання знань.

Щодо організації навчальної діяльності учнів на уроці, то тут застосовують три організаційні форми: фронтальну, індивідуальну і групову.

Нестандартні уроки – це імпровізовані навчальні заняття, що мають нетрадиційну структуру.

Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп’ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-„суди”, уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-ділові ігри, уроки-рольові ігри, уроки-екскурсії, інтегровані уроки тощо.

Читайте також:

1. II Основна частина
2. II Основна частина
3. II Основна частина
4. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
5. II. Основна частина
6. II. Основна частина
7. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
8. III.4 Форматування тексту.
9. IV. Виклад інформаційного матеріалу
10. IV. Виклад інформаційного матеріалу
11. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
12. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни

Переглядів: 1090