• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ресурси влади

Поділяються на:

1) суб’єктивні (політична освіченість, компетентність, організованість, наявність політичної волі, здатності до аналізу, рішучість, далекоглядність)

2) політичні (розвинені політичні партії, відпрацьований державний механізм, наявність кваліфікованих кадрів, політичні традиції, звичаї, політична культура, політичні лідери)

3) економічні (розвинена матеріально-технічна база, вигідне географічне положення, багатство корисних копалин, кваліфікована робоча сила, широкі економічні зовнішні зв’язки)

4) соціальні (престижні професії, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, упорядкована структура суспільства)

5) культурні (освіченість населення, темпи поширення знань, доступність освіти культури)

6) інформаційні (володіння світовою, місцевою, регіональною інформацією, розвиток технологій)

7) правові (правова система)

8) силові (армія, міліція, СБУ, прокуратура, виправні заклади).

Тема 3. Політична система

1. Поняття політичної системи, її структура і функції

Політична система суспільства – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних політичних інтересів та організацій за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади відповідно до досягнутого рівня політичної культури.

Особливості політичної системи:

1) вона володіє монополією на владу в масштабі всього суспільства

2) визначає стратегію суспільного розвитку взагалом

3) визначає і представляє інтереси соціальних груп, суспільства на державному рівні

4) забезпечує політичне та адміністративно-державне управління суспільними процесами

5) сприяє стабілізації та дестабілізації суспільного життя

6) формує правову систему в рамках якої діє чи виходить за межі правового поля.

Структура політичної системи:

1) політичні інститути державної влади (глава держави, парламент, уряд, представники держави на регіональному рівні)

2) автономні утворення

3) політичні інститути місцевого самоврядування

4) виборча та партійна системи

5) політична культура

6) суб’єкти політичного процесу (громадські діячі)

7) форми політичної взаємодії (співпраця, конкуренція, конфлікт, консолідація, експлуатація).

Сутність політичної системи розкривається через її функції:

1) владно-політична (зводиться до формування, використання і підтримання влади)

2) функція національної інтеграції (можлива за врахування політичними чинниками специфіки різноманітних інтересів і створення механізму консолідації різних політичних сил)

3) функція стабільності соціально-політичного життя (проявляється у визначенні причин різноманітних конфліктів та їх попередження)

4) функція соціально-політичної модернізації

5) функція управління передбачає систему органів державних, партійних, громадських, що становлять апарат управління

6) правова (політична система формує і функціонує в його рамках).

Політична система може здійснювати свої функції ефективно і неефективно.

Гуманітарні критерії ефективності політичної системи:

1) створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку

2) надання державних мінімальних соціальних гарантій

3) забезпечення гарантій, прав і свобод громадян

4) піднесення престижу країни на міжнародному рівні та інтеграції її у глобальні і регіональні структури

5) посилення конкурентоспроможності на світовому ринку.

Критеріями низької ефективності політичної системи у захисті прав людини є показники, які розкривають:

1) високий рівень корумпованості та тіньової економіки

2) значна кількість нерозкритих злочинів, скоєних у сфері посягання на життя, власність і свободу особи.

Ефективність політичної системи на міжнародній арені оцінюється за допомогою таких показників:

1) її позиції у важливих сферах глобального домінування

2) військова, економічна, технологічна, культурна сила

3) здатність країни впливати на події в світі і регіоні.

Політична система може перебувати у різноманітних станах:

1) у стагнаційному стані, який досягають реактивні політичні режими, вдаючись до силових методів, що призводить до нестабільності

2) у динамічному стані. Можливий за умови, що політична система здатна цивілізовано розв’язувати соціальні конфлікти, забезпечувати стабільність.

2. Типологія політичних систем

Поширеною є наступна типологія:

- командна

- змагальна

- соціопримирлива.

Командна політична система характеризується такими ознаками:

1) інтеграція всіх елементів здійснюється не шляхом суперництва, а на основі бюрократичної централізації зверху

2) прийняття центром рішень

3) ліквідація автономії у прийнятті рішень на місцях

4) протистояння політичному плюралізму

5) командний стиль управління всіма сферами життя

6) панування адміністрування у вирішенні політичних проблем

7) усунення опозиції

8) винятково важлива роль партійно-державного діяча

9) приниження політичного значення громадянства, обмеження його прав і свобод

10) внутрішня і зовнішня безконтрольність

11) відсутність розподілу влади

12) стримування способів саморегуляції суспільного механізму

13) ставка на силові методи управління

14) поширення політичної демагогії про захист інтересів народу

15) створення номенклатури

16) відкрите насильство, яке набувало форми тиранічних режимів

Змагальна політична система:

1) наявність механізму впливу на державну владу різних центрів

2) політичний плюралізм

3) прийняття політичних рішень через змагання різних політичних систем

4) визнання рівності і гарантій прав людини, об’єднань громадян

5) примус не виключається, але не є основним засобом управління

6) захист конституційного ладу цивілізованим шляхом

7) ставлення до права як до цінності.

Соціопримирлива політична система:

1) висунення на перший план соціальних проблем у змаганнях за владу

2) використання компромісів у боротьбі за владу

3) професіоналізм політичного управління

4) утвердження політичного плюралізму

5) високий рівень політичної культури

6) прагнення до утвердження соціальної справедливості

7) поступове і постійне здійснення соціальних програм

8) високий рівень захисту прав людини

9) безконфліктність.

3. Політична система в Україні

В Україні перехід від авторитарно-тоталітарної системи суспільства до демократичного розпочався зі створення нової політичної системи. Україна прагнула створити політичні інститути за європейськими зразками. Було введено інститут президентства, професійний парламент, було змінено статус і порядок формування уряду, започаткована судова реформа та реформа місцевого самоврядування, проте відсутність системного підходу при реформуванні політичної системи привело до протистояння різних гілок влади.

Особливості політичної системи України:

1) відносна стабільність, яка легко може трансформуватися у нестабільність

2) система з відносно низьким темпом соціальних процесів і соціальних змін

3) властива централізованість з елементами регіоналізації та децентралізації

4) є перехідною від не правової до правової

5) діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації

6) перехід впровадження консенсусної моделі вирішення проблем

7) не агресивність

8) не здатна забезпечувати зростання рівня і якості добробуту населення

9) є світська

10) одержавлена політична система з недосить високим інтелектуальним рівнем політики.

Основні напрямки вдосконалення:

1) розвиток місцевого самоврядування

2) побудова не на словах, а на ділі соціальної правової держави х професійним урядом, з незалежними судовими органами

3) формування громадянського суспільства

4) розвиток політичної культури

5) удосконалення роботи ЗМІ

6) оновлення політичної системи відповідно до кращих європейських зразків.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
4. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
5. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
6. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
7. Банківські ресурси, їх види та класифікація
8. Берестейський мирний договір УНР з державами німецько-австрійського блоку. Падіння радянської влади в Україні
9. Біологічні ресурси
10. Біологічні ресурси
11. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
12. Бюджетні права органів державної влади і управління

Переглядів: 1332