• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика джерел міжнародного економічного права

Основними джерелами міжнародного публічного права (нагадає­мо, що його галуззю є й міжнародне економічне право) є міжнарод­ний договір і міжнародно-правовий звичай. Форми регламентації взаємовідносин держав у міжнародному економічному праві відби­вають загальний стан сучасного міжнародного публічного права. Міжнародний договір має пріоритетне значення серед джерел міжна­родного економічного права. Цей пріоритет пояснюється не лише сучасними тенденціями розвитку міжнародного публічного права, а й специфікою міжнародних економічних відносин, які зароджувалися, усталювалися та розвивалися переважно як договірні та двосто­ронні.

Серед двосторонніх договорів, що регулюють міжнародні еконо­мічні відносини, є і так звані рамкові договори загальнополітичної спрямованості. Це передусім договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу. У них окрім політичних зобов'язань сторін фіксуються зобов'язання, пов'язані з розширенням економічного співробітництва.

Отже, міжнародне публічне право загалом, і міжнародне еконо­мічне право зокрема, — це право писане. Звичай відіграє обмежену роль у сфері регулювання міжнародних економічних відносин, ос­кільки підтримка широкого розмаїття стандартів міжнародного пуб­лічного права не сприяє застосуванню звичаєвого права. У цьому зв'язку потрібно зазначити, що усталені, усім зрозумілі й ніби такі, що ні в кого не викликають сумнівів, основні принципи міжнародно­го права (повага до державного суверенітету, рівноправність, обо­в'язкове дотримання міжнародних договорів та ін.) держави намага­ються регулярно включати як у дво-, так і в багатосторонні договори та інші акти. Переваги писаного документа над усним словом оче­видні.

Писане право може народжувати звичай. Це відбулося принаймні двічі. У процесі еволюції міжнародного права на основі договорів і практики держав з'явилися звичаї про свободу морів під час війни і миру та про застосування до іноземців національного режиму.

На думку окремих фахівців, допоміжні джерела міжнародного права — резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судів та арбітражів, внутрішньодержавні закони, рішення національ­них судів, доктрини — не є джерелами права, оскільки не вважають­ся результатом процесу створення міжнародно-правових норм. Ці фахівці твердять, що процес формування договірних норм міжнарод­ного права та відповідних норм, що базуються на звичаях, складаєть­ся з двох етапів: на першому узгоджується волевияв держав щодо правил поведінки, а на другому ці правила визначаються як міжна­родно-правова норма.

Якщо виходити з того, що допоміжні джерела міжнародного пра­ва не є власне джерелами, то постає питання про їх правову приро­ду. Фахівці зазначають, що так звані допоміжні джерела або є пев­ними стадіями у процесі утворення міжнародно-правових норм, або впливають на перебіг зазначеного процесу, або допомагають встано­вити існування чи зміст норми міжнародного права.

Резолюції міжнародних організацій, як правило, мають рекомен­даційний характер. Відповідно до ст. 10 Статуту 00Н її Генеральна Асамблея з основних питань діяльності 00Н формує лише рекомен­дації. Такі норми не є імперативними, їх виконання не може здійс­нюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Наприклад, Конференція 00Н з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала на­давати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвива­ються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними.

Західні фахівці з міжнародного права назвали рекомендаційні норми "м'яким законодавством" (тобто не обов'язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції Генераль­ної Асамблеї 00Н використовують при розробці міжнародних дого­ворів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов'язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допо­могою звичаю.

Резолюції можуть застосовуватись і для констатування чи тлума­чення чинних міжнародно-правових норм.

Нагадаємо, що рішення окремих організацій мають обов'язковий характер. Наприклад, рішення Ради Європейського Союзу є обов'яз­ковими для держав-учасниць.Обов'язкову правову силу мали рекомендації та рішення колиш­ньої Ради Економічної Взаємодопомоги.

Значну кількість рекомендацій з питань міждержавного економіч­ного співробітництва приймають органи 00Н та установи, що вхо­дять до її системи (наприклад, ЮНКТАД, ЮНІДО). Хоча рішення цих організацій мають рекомендаційний характер, проте істотним є їх мо­рально-політичне значення, оскільки рекомендації поширюються на більшість держав планети, що входять до відповідних організацій.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
5. MOV приймач, джерело
6. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
7. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 639