• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методологія оцінки трудового потенціалу Ф9

Оцінка ТП складається з: — оцінка трудового потенціалу технологічного персоналу та оцінка потенціалу менеджерів компанії.

Перша група - бере безпо­середню участь у процесі виробництва, ця категорія персоналу має ресурсну природу, тобто трудові здібності цієї категорії працівників використовуються, як і інші економічні ресурси.

Праця менеджера наближається до нематеріальних активів підприємства, управлінський потен­ціал інтегрує функціонально-структурні та нематеріальні складові.

Існують такі методики виміру трудового потенціалу:

Витратні методики оцінки трудового потенціалу підприєм­ства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудового по­тенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток.

Для оцінки розміру трудового потенціалу використовують такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

Продуктивність ₌ ЧВ - MB - BE – AM ,

праці ЧП_с

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; MB — матеріаль­ні витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; BE — вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн; AM — су­ма амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_С — середньоспискова чисель­ність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_взп):

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; Ф_зп — фонд заробіт­ної плати промислово-виробничого персоналу, тис. грн; Ф_мс — фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис. грн.

Оцінка потенціалу на основі одиниці живої працідає змогу краще врахувати ефекти­вність використання трудового потенціалу підприємства. Розра­хунки прово­дяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

де А — оцінка одиниці живої праці працівника; П_п — продуктив­ність праці співробітника у звітному році, тис. грн; ∆Ф_В — зрос­тання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; ∆П_п — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

ТП_тех=А ∙ ЧП ∙ Еф ,

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Еф — коефіцієнт реалізації трудового потенціа­лу технологічного персоналу підприємства.

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного пер­соналу і вартості управлінського потенціалу.

Якісні методи оцінювання складаються з порівняльних та кваліметричних (коефіцієнтних) методик.

Порівняння відбувається на таких методичних підходах як: метод анкетування; описовий метод; метод класифікації; метод порівняння парами; рейтинговий метод та інші.

Коефіцієнтна методика по своїй суті є гібридом витратних та порівняльних підходів до оцінки. Всі кое­фіцієнти даної методики інтегруються у такі групи:

· показники професійної компетентності;

· показники творчої активності;

· показники кількості, якості та оперативності виконаних робіт;

· показники трудової дисципліни;

· показники колективної роботи тощо.

Методики оцінки корисності базуються на постулаті щодо ко­рисності праці персоналу підприємства. Як ефект ро­боти працівників підприємства беруть кількість чи вартість виго­товленої продукції.

Як спеціальний показник виміру ефективності управлінської праці використовують частку чистого приросту капіталу, від роботи одного менеджера:

K_частка =

_{прибутку}

х

Трудовий потенціал технологічного персоналу дорівнює:

ТПР =

Х ∙ К_о ∙ К_с/пс ∙К_д ∙ R_p

І_р

де К_о — поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності освіт­ньо-професійної підготовки співробітників; К_с/пс— поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності соціально-психологічного та культурного характеру в механізмі мотивації; К_д — поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності в практичному досвіді спів­робітників на певній посаді в даній сфері бізнесу; І_р — індекс ка­піталізації прибутку; R_p— рентабельність продукції, роботи чи послуги.

Читайте також:

1. Алгоритм формування потенціалу Ф2
2. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
3. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
4. Аналіз методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми
5. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
6. Аналіз трудового потенціалу
7. Атестація як особливий метод оцінки персоналу
8. Аудиторський ризик і методи його оцінки
9. Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості
10. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
11. Вибір системи обліку оцінки діяльності підприємства
12. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

Переглядів: 770