Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Прийоми консультативного впливу.

Вплив у психології розуміється як цілеспрямований процес і результат змін консультантом поведінки, установок клієнта в ході взаємодії з ним. Виділяють вплив спрямований і не спрямований.

Спрямований вплив здійснюється за допомогою застосування переконання і навіювання. При їх використанні консультант передбачає отримати певний результат від об’єкту впливу.

Переконання – метод впливу на свідомість клієнта через звернення до його власного критичного судження. Метод переконання складається із відбору, логічного упорядкування фактів і висновків відповідно до цілей впливу.

Навіювання – це цілеспрямований процес прямого чи непрямого впливу на психічну сферу клієнта. Здійснюється за допомогою спеціально організованої інформації таким чином, щоб її сприйняття відбувалося без критичної оцінки і логічного опрацювання об’єкта впливу. Основним засобом навіювання являється мовлення консультанта. Невербальні фактори (жести, міміка, дії) являються доповнюючими.

Не спрямований вплив за своїм змістом виникає непередбачено. Ефект впливу виникає, проявляючись у діях механізмів зараження (процес передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого) і наслідування (наслідування якому-небудь прикладу, зразку).

Виділяють також вплив прямий і непрямий. Прямий вплив полягає у відкритому представленні клієнту вимог консультанта. Непрямий вплив може проявлятися двоїсто: по-перше, за ціллю спрямованості, у тому випадку, коли вплив має безпосередню спрямованість, але не на самого клієнта, а на його середовище і, по-друге, коли вплив спрямовано на клієнта, але не в прямих його способах (парадоксальні настанови, метафоричні повідомлення).

Вплив може здійснюватися на вербальному і невербальному рівнях. Більшість методів і технік впливу важко віднести до якого-небудь одного виду внаслідок їх багатоаспектності.

 

4. Стилі психологічного консультування.

У сучасній літературі виділяють два основні стилі психологічного консультування «уважливий» і стиль «впливу», які може використовувати в своїй роботі соціальний педагог.

Для «уважливого» стилю консультування характерні наступні прийоми.

Закриті запитання. Питання, що передбачають дуже короткі односкладні відповіді, як правило, «так» і «ні». Цей прийом дозволяє зібрати інформацію, виявити сутність проблеми, зупинити «надмірно балакливого» клієнта.

Відкриті запитання. Зазвичай вони починаються зі слів: «Що...», «Яким чином...», «Чому...», «Навіщо...» і передбачають розгорнуті відповіді. Вони підштовхують клієнта до рефлексії, сприяють виникненню дискусій між клієнтом і консультантом.

Парафраз (виявлення змісту). Виділення сутності останнього висловлю­вання клієнта. Показує клієнту, що його зрозуміли, стимулює більш глибоке розкриття проблеми, сприяє початку дискусії.

Мінімальне заохочення. Повторення декількох слів із висловлювання клієнта (часто повторюються 2 – 3 слова). Допомагає клієнту продовжити розповідь.

Концентрація на почуттях (виявлення емоційного змісту). Виділення емоцій, які приховано або відкрито були присутні в останніх висловлюваннях клієнта. При цьому увага клієнта концентрується на сфері почуттів, що підси­лює емоційне забарвлення розмови.

Узагальнення. Коротке повторення змісту висловлювання клієнта за пев­ний період часу. Підсумкове виявлення змісту. Узагальнення допомагає клієнту помітити прогрес, досягнутий в інтерв’ю. Дозволяє перейти до нової теми або на інший рівень обговорення.

Стиль «впливу» в консультуванні передбачає використання наступних прийомів.

Вказування. Клієнта просять виконати конкретні реальні дії або дії подумки. Прийом використовується як інструкція перед виконанням вправи, інко­ли як інструкція на початку зустрічі.

Інформативне повідомлення. Консультант дає поради клієнту, викладає свою думку з певного питання, ділиться інформацією, повідомляє про власні ви­сновки, заспокоює. Це дозволяє клієнту користуватися інформацією і досвідом консультанта, підтримує комунікацію.

Вираження власних почуттів. Консультант розповідає про свої почуття, емоції, стани. Цей прийом допомагає клієнту поділитися власними почуття­ми, сприяє розподілу емоційних і когнітивних оцінок.

Узагальнення, що впливає. Соціальний педагог повідомляє про висновки, які він зро­бив на основі останнього періоду розмови. Це узагальнює розрізненні думки клієнта, структурує його свідомість, підштовхує до рефлексії.

Інтерпретація. Консультант інтерпретує думки, почуття і поведінку клієнта на основі певної теорії (описує його проблеми в термінах теорії, пояснює причинні зв’язки). Клієнт отримує можливість но-іншому побачити свою проблему.

 

5. Директивні і не директивні методи спілкування під час консультування.

Вибір моделі консультативної допомоги визначається здебільшо­го тим, в якій парадигмі працює консультант. Однак усі консультативні під­ходи можна поділити принаймні на дві групи, залежно від позиції, яку займає соціальний педагог під час взаємодії.

Директивна модель консультативної допомоги передбачає побудову такого сценарію взаємодії, в якому консультант грає роль учителя, наставника, знавця, ведучого, а клієнт у свою чергу, – учня, підопічного, веденого. Застосування такої моделі консультування має місце, коли йдеться про добре вивчені психологічні феномени. В цьому випадку консультант апелює до вивіреної психологічної інформації. Надання такої інформації здійснюється у формі порад, інструкцій, вказівок, настанов чи інших форм керівництва до дії. Наприклад, так можна представити поради щодо конкретної стратегії виходу із конфлікту на тій чи іншій стадії його розвитку тощо. Директивна модель консультативного впливу доцільна там, де клієнт з якихось причин є слабким чи незібраним (вік, афектив­ний стан, непорозуміння, тимчасова неорганізованість тощо).

Однак існує дуже багато ситуацій, де немає і не може бути однозначного рішення, а роль порадника може викликати безпідставні претензії і звинувачення на адресу консультанта. Тому доречнішим для налагоджен­ня взаємодії вважається недирективний підхід, тобто вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв’язування проблеми, прийняття рішення, а також покладання на себе відповідальності за реалізацію задуманого. Досягти потрібного ефекту вдається шляхом використання базових психотерапевтичних на­цінок ведення інтерв’ю та відмови від всякого роду прямих чи опосередкованих порад.

Недирективний підхід. За відомою метафорою К. Роджерса, консультант кружляє у танці з клієнтом так, щоб у його партнера (клієнта) завжди була можливість «вести». Перебуваючи в атмосфері щирості, безумовного прийняття та емпатії клієнт згодом сам роз­виває здатність переживати позитивне безоцінне ставлення до себе. Чим краще консультант вміє формувати атмосферу поваги та позитивності, тим конструктивнішими є зміни у психології клієнта.

Робота в ключі недирективного підходу за стилем наближається до маєвтики або, як влучно висловився Сократ, котрого називають основоположником такого способу спілкування, методу «повивальної бабки». Завдання консультанта полягає в тому, щоб організувати процес бесіди (виділити ключові моменти, поставити відповідні запитання, допомогти простежити певну логіку) і створити такі умови, в яких клієнт само­стійно знайшов би вихід із проблемної для нього ситуації. Найкращим свідченням ефективної роботи консультанта є враження клієнта, що він сам знайшов вихід: «Що мені сказав консультант? Ні-чо-го! Однак я знаю, що мені потрібно робити!»

Підсумовуючи цей фрагмент, можна навести аргументи на користь недирективної моделі консультативної роботи:

1. Консультант за найвищу цінність приймає індивідуальність людини. Він працює зі здоровою особистістю, тому його клієнт має повне право розпоряджатися своїм життям так, як сам того забажає.

2. Завдання консультанта – допомогти людині досягти чіткого усвідомлення того, що з нею відбувається, і нічого більше. Консультант не лікує, не займається корекцією, не вчить, не осуджує, не проповідує, не радить, не передає свій житейський досвід.

3. Яким би хорошим фахівцем не був консультант, він не зможе врахувати всі нюанси такого складного і багатогранного явища, як життя, тому його завдання – окреслити якомога більше варіантів, але прийняти рішення має сам клієнт.

4. Найважливіше в консультуванні – делегувати відповідальність клієнтові і заручившись підтримкою здорової частини його особистості, довіритись його вибору.


Читайте також:

  1. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
  2. Види та прийоми пам’яті. Розвиток професійної пам’яті
  3. Види, форми, прийоми розумової діяльності
  4. Види, форми, прийоми розумової діяльності
  5. Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
  6. Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу
  7. Дайте визначення поняттям «елевація» і «балон». Які методи і прийоми використовуються для розвитку елевації і балона в процесі освоєння великих стрибків?
  8. Джерела, канали поширення і технології інформаційно-психологічного впливу.
  9. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
  10. ЕЛЕМЕНТИ ХУДОЖНОСТІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ПРИЙОМИ В МОВІ ОРАТОРА
  11. Елокуція ти прийоми непрямого мовленнєвого впливу.
  12. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Процес консультування. | АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.