Процес консультування.

ТЕМА 6. КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ПРОЦЕС

1. Процес консультування.

2. Стадії процесу консультування.

3. Прийоми консультативного впливу.

4. Стилі психологічного консультування.

5. Директивні і не директивні методи спілкування під час консультування.

У процесі консультування можна вирішити такі задачі:

- досягти глибокого розуміння проблемної ситуації очима клієнта, «зсередини» (емпантія по К. Роджерсу);

- надати при необхідності емоційної підтримки клієнту, підбадьорити, надихнути на основі відчуття консультантом його станів;

- допомогти клієнту досягти глибокого усвідомлення й осмислення своєї проблемної ситуації. Засобами тут можуть бути емпатія, активне слухання, адекватний зворотній зв’язок із клієнтом зі сторони консультанта. Консультант, з одного боку, максимально повно проживає ситуацію «тут і зараз», і тому прагне глибоко зрозуміти клієнта, а, з другого боку, усвідомлює емоційні реакції з цього приводу, що народжуються в його власному внутрішньому світі. Обговорення – діалог із клієнтом вражень і спостережень консультанта уможливлює для клієнта інші варіанти сприйняття і ставлення до обставин своєї проблемної ситуації.

- цей процес дозволяє клієнту на основі бачення, що змінилося, усвідомити і переосмислити ситуації і себе в ній, зробити найкращий вибір рішення.

Таким чином, «консультативний процес» представляється аналогічним процесу індивідуального переживання, дає змогу впоратися із ситуацією неможливості, кризи, що, однак, здійснюється спільно в психологічній єдності клієнта і консультанта. Відмінність же визначається тим, що в даний процес активно втягують особистісні і професійні якості консультанта як інструменти і ресурси руху. Можна сказати, що консультування – це процес спільного осмислення життєвої ситуації клієнта і пошуку найкращого вирішення проблеми.

2. Стадії процесу консультування.

У процесі консультування виділяють наступні стадії:

1. Початок роботи.

2. Вступна бесіда.

3. Визначення наявних проблем.

4. Робота з почуттями.

5. Визначення можливих рішень.

6. Узгодження плану дій.

7. Реалізація плану.

Початок роботи. На даному етапі консультант і клієнт зустрічаються і починають знайомитися один з одним. Часто трапляється, що клієнт нервує і не знає про що говорити. На цій стадії відносин звичайно корисно, щоб консультант зіграв домінуючу роль і допоміг клієнтові заспокоїтися, розслабитися і сконцентрувати увагу на тому чому він сюди прийшов. Добре якщо на цій стадії консультант вирішить разом зі своїм клієнтом наступні питання:

- частота, з якою вони будуть зустрічатися;

- час зустрічей;

- час завершення відносин;

- питання конфіденційності розмов.

Доречно звернути увагу клієнта на те, що можна говорити про що завгодно, тим самим створивши передумови для бесіди, на теми, які дійсно цікавлять клієнта.

Вступна бесіда. Багато хто починає з загального, розповіді про своє життя. Складається враження, що люди не знають про те, що їх турбує, до тих пір, поки вони не починають говорити. Необхідна підтримка клієнтові, орієнтована на те,щоб він повідомив консультанту деякі особисті дані про себе. У данному випадку корисно використовувати загальні, відкриті запитання:

- Чи не могли б ви розповісти трохи про свою роботу в даний час?

- Чи не могли б ви розповісти трохи про наявну у вас освіту?

- Як вам вдалося просунутися у цій справі так далеко?

Визначення наявних проблем. Під час цієї початкової фази розмови, починають проявлятися «реальні» проблеми. Іноді такі проблеми можуть бути винесені наповерхню питаннями консультанта, що спонукають клієнта більш детально розкрити тему.

- Що ви відчули у зв’язку з цим?

- На що це було схоже?

- Як ви себе почуваєте зараз?

Подібні запитання дозволяють сфокусувати увагу на «реальних» проблемах. Важливий принцип: те що є «реальними проблемами» для клієнта, може не бути «реальними проблемами» для консультанта, і навпаки.

Робота з почуттями. Консультування найчастіше припускає роботу з почуттями. Як тільки людина в процесі консультування починає усвідомлювати свої реальні проблеми, він часто відчуває потребу емоційної розрядки, немає ніякої необхідності звертатися до складної теорії «опору» або заперечення, а слід просто визнати той факт, що різні люди «влаштовані» по-різному. З боку консультанта не повинно бути і натяку на те, що люди повинні володіти своїми емоціями або їх висловлювати.

Можна виділити, принаймні чотири види емоцій, які зазвичай придушуються або ховаються. Це гнів, страх, сум та збентеження. У ситуації консультування гнів може виражатися, наприклад, підвищенням гучності голоса, страх – тремтінням, печаль – сльозами і збентеження – сміхом. Як правило, надати допомогу людям можна в тому випадку, якщо їхні емоції будуть прийняті консультантом. Наприклад, якщо людина починає плакати, то, як правило, краще дати йому можливість виплакатися, не роблячи при цьому спроб зупинити його завчасно.

Визначення можливих рішень. Наступною стадією після емоційної розрядки в процесі консультування буде надання допомоги клієнтові у визначенні способів, за допомогою яких той міг би розібратися, як справитися зі своєю проблемою. На даному етапі клієнт вже диференціював для себе ситуацію, яка раніше була для нього неясною чи, може, нестерпною. Наступним кроком стане розробка плану, який дозволить зробити цю ситуацію більш придатною для життя. Більшість теоретиків в області консультування згодні з тим, що саме клієнт повинен займатися визначенням можливих рішень своїх проблем. Цей процес може бути підтриманий вправою так званого «мозкового штурму».

У ході «мозкового штурму» клієнта просять спробувати придумати як можна більше можливих виходів із ситуації, що викликає у нього нині складності. Клієнта просять бути творчим, ірраціональним і спонтанним так само як і розсудливим, раціональним і розумним.

Зазвичай вслід за цим приходить «очевидне» рішення.

Узгодження плану дій. Одна справа знати, що саме ти хочеш зробити чи змінити, і зовсім інша річ реалізувати цю ідею на практиці. Основний момент тут полягає в тому, що складений план має бути як прийнятним так і реально досяжним.

Реалізація плану. Дану стадію процесу консультування клієнт виконує самостійно, практично незалежно від консультанта. Клієнт потребує у цей час підтримки з боку консультанта. Для більшості людей зміни пов’язані з великими труднощами: часто вони приносять із собою певний рівень тривоги, і завдання консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнту впоратися з цією тривогою. На практиці консультанти зазвичай відчувають прихильність до людей, яких вони консультують. У даній ситуації необхідно, щоб обидві сторони подумали про завершення відносин, і якщо необхідно, обговорили цю тему. Прийнявши рішення про завершення відносин, найкраще позначити конкретну дату останньої зустрічі і завершити відносини з урахуванням лікарської етики. Одна з прийомів, яку використовують, часто несвідомо, консультанти, прив’язані до своїх клієнтів, полягає в відкладанні завершальній зустрічі. Крім того, вони можуть говорити про те, що «ще одна додаткова зустріч» може бути корисною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Прийоми консультативного впливу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.