Лекція № 8

Об'єктом правовідносин може бути також результат дій

Результати творчої діяльності тільки тоді стають об'єктами суб'єктивних цивільних прав, коли вони одержують матеріальне втілення (рукопис, картина, книга, креслення), тобто, наділяються в об'єктивну форму, стають доступними для сприйняття.

Добутки літератури, науки і мистецтва стають об'єктами суб'єктивних прав з моменту їхнього створення; винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції - з моменту кваліфікації їх як результатів інтелектуальної праці у встановленому порядку відповідними компетентними органами.

Особисті немайнові блага - це блага, позбавлені майнового змісту, нерозривно позв'язані із суб'єктом права, визнані суспільством, а тому потребують правової охорони.

Ще одним видом об'єктів цивільних правовідносин єкомерційна таємниця, під якою мається на увазі право особи перешкоджати розголошенню відомостей, обнародування яких може завдати шкоди його діловим інтересам.

Тема № 6. Правочин, як важливий юридичний факт. (2 години)

МЕТА: Знати: Поняття та значення правочинів. Умови недійсності правочинів.

Вміти:характеризувати правочини, з’ясовувати їх зміст, суб’єкт та об’єкт, визначати наслідки недійсних правочинів; вирішувати юридичні задачі.

Звернути увагу на правильне тлумачення правочину, на значення терміну „правочин”, на умови дійсності правочинів. Надати перелік видів правочинів та форм їх укладення. Поділити правочини на види залежно від підстав їх виникнення. Розкрити зміст правочину. Встановити різницю між фіктивним і удаваним правочином.

План:

Поняття, ознаки та види правочинів.

Основні поняття:

Правочин, односторонній, двосторонній, реальний, консенсуальний, оплатний, безоплатний, каузальний, абстрактний, строковий, умовний правочин, фіктивні і удавані правочини, правомірність правочину.

Література:

1. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 856с.

2.Заіка Ю.О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. - 2-ге видання змін.і доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. -368с.

3.Цивільне право України : Академічний курс: Підруч.: мУ 2 т./ За заг.ред. Я.М.Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т.1. Загальна частина. – 696с.

4. Цивільне право України : Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг.ред. Я.М.Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т.2. Особлива частина. – 520с.

5.Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776с.

Запитання для самоконтролю:

1.Поняття й ознаки правочину.

2. Види правочину

3. Форми правочину

4. Недійсність правочину

5. Наслідки визнання правочину недійсним.

Тези лекції відповідно до питань:

Поняття, ознаки та види правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими рисами:

1) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату. Цим правочини відрізняються від такого виду юридичних фактів, як події, котрі відбуваються та створюють правові наслідки незалежно від волі суб'єктів цивільного права;

2) правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи. Цим вони відрізняються від адміністративних актів (актів управління), які видають органи державної влади та управління;

3) правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин. Цим правочини відрізняються від такого виду юридичних фактів, як делікти, котрі порушують цивільні права і тягнуть виникнення регулятивних відносин;

4) воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Цим вони відрізняються від юридичних вчинків, де волевиявлення не спрямоване спеціально на створення юридичних наслідків;

5) правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин.

Одностороннім правочин визнається у разі, якщо для виникнення, припинення або іншої видозміни цивільних прав і обов'язків достатньо волевиявлення однієї сторони. Двосторонній або багатосторонній правочин є договором. Договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Класифікація правочинів можлива і за іншими критеріями. Зокрема, розрізняють:

1) правочини реальні та консенсуальні.

Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків досить досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов. З цього моменту правочин вважається укладеним і у його сторін виникають цивільні права і обов'язки. Таким договором є, наприклад, купівля-про-даж. Для реального правочину необхідна і домовленість сторін, і передача речі. Прикладом реальної угоди є договір позики. Доки гроші не передані позичальнику, права і обов'язки у сторін цього договору не виникають;

2) правочини сплатні та безоплатні.

У безоплатних угодах обов'язок здійснити матеріальні витрати має тільки одна зі сторін. Прикладом може бути договір дарування, в якому одна сторона безоплатно передає майно у власність іншій стороні. Сплатні правочини характерні наявністю зустрічного майнового еквівалента. Наприклад, в договорі купівлі-продажу одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість;

3) правочини абстрактні та каузальні. Правочини, де вказано на підставі їхнього

укладення, називаються каузальними. До них належить більша частина договорів цивільного права. Абстрактними вважаються правочини, в яких не визначено підстав їхнього здійснення. Прикладом абстрактного правочину є видача векселя;

4) правочини строкові та безстрокові.

У безстроковому правочині терміни та строки не застерігаються. Такий правочин, як правило, негайно набирає чинності і припиняється на вимогу однієї зі сторін (наприклад, договір оренди, укладений на невизначений термін). Строковим є правочин, у яких визначено момент виникнення у його сторін прав і обов'язків, тривалість їхнього існування, момент припинення тощо. Від строкових необхідно відрізняти умовні правочини, у яких виникнення, зміна або припинення прав і обов'язків пов'язується з настанням події, що має бути в майбутньому і щодо якої невідомо, настане вона чи ні .

Умовніправочини, у яких виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків погоджується з настанням якоїсь події. Для того щоб угода була визнана умовною, ця подія повинна мати місце в майбутньому і щодо нього повинно бути невідомо наступить вона чи ні.

Умовні угоди відрізняються від термінових угод тим, що термін наступить завжди, а от умова може відбутися, а може і не відбутися.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 7	\|	Лекція № 9

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.