• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть і типи економічних систем

Література до теми №1, лекції 1.

Питання для семінарського заняття №1

1. Що таке економіка та яка її структура?

2. Який зв’язок між виробництвом, розподілом, обміном і споживан­ням як сферами економіки?

3. Чим праця відрізняється від робочої сили?

4. Що таке предмети і засоби праці? Вкажіть, якими бувають пред­мети праці та яка структура засобів виробництва.

5. У чому сутність поділу праці та кооперації виробництва? Які ве­ликі суспільні поділи праці ви можете назвати?

6. Які економічні ресурси виділяє економічна теорія? Вкажіть, який існує зв’язок між економічнми ресурсами і факторами, або чинни­ками, виробництва.

7. Яку загальну особливість мають усі економічні ресурси?

8. Що таке економічні відносини людей та які види економічних від­носин виділяє економічна теорія?

9. Які типи та форми власності ви можете назвати?

10. У чому сутність і яка структура людських потреб? Визначте загальну особливість усіх людських потреб.

11. У чому полягають альтернативність економічних ресурсів і суть економічного вибору? Що показує крива трансформації?

12. Що таке економічний продукт? Яке благо є речовим, а яке неречовим? Чим матеріальний продукт відрізняється від нематеріаль­ного?

13. Дайте визначення предмету економічної теорії (політичної еко­номії), вкажіть на його позитивну і нормативну сторони. Які методи і прийоми застосовує економічна теорія (політична економія) для дослід­ження свого предмета?

14. Що таке економічні категорії, закони і принципи? Вкажіть, які види категорій і законів виділяє економічна теорія. Чим економічні зако­ни відрізняються від економічних принципів?

1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З.Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С.7-80.

2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2008. – С.13-59.

3. Загальна економічна теорія: Політична економія: Підручник. У 2-х частинах / За ред. І.В.Буяна, В.М.Ковальчука. – Тернопіль: Лідер, 2001. – Част.1. – С.5-42.

4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х тт. – М.: Инфра-М, 2007. – Т.1. – С.2-26.

5. Мэнкью Н.Г. Принципы экономикс: Учебник / Пер.с англ. СПб: Питер, 2002. – С.13-37.

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н.Климка. – К.: Знання, 2002. – С.15-93, 567-590.

7. Самуэльсон П. Экономика: Вводный курс / Пер.с англ. – М.: Прогресс, 1964. – С.23-33.

8. Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка / Пер.з англ. – К.: Основи, 1995. – С.30-51.

9. Сучасні економічні теорії: Підручник / За ред. А.А.Чухно. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.13-121.

10. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Учебник / Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – С.2-39.

Під впливом НТП суспільне виробництво знаходиться у постійних змінах, розвитку та вдосконаленні. Тривалі етапи його еволюції назвали технологічними способами виробництва. Економічна наука нині виділяє три типи технологічних способів виробництва, які послідовно змінювали один одного:

1) доіндустріальний, що ґрунтувався на примітивних засобах праці та важкій ручній некваліфікованій праці, йому властиві нерозви­нений поділ виробництва, незначні масштаби його кооперації;

2) індустріальний, за якого відбувся перехід до використання у виробництві системи машин і механізмів, машинних технологій, нових форм організації процесу виробництва;

3) постіндустріальний, що пов’язаний з автоматизацією вироб­ництва, широким впровадженням комп’ютерів і роботів, принциповою зміною трудових функцій людини, творчим характером праці.

Доіндустріальними технологічними способами виробництва були так звані “кам’яний”, “бронзовий” і “залізний віки” первісного суспіль­ства та ранньорабовласницького періоду, “античне” і “східне” рабство, ремісничий спосіб виробництва середньовіччя, мануфактурний спосіб виробництва ранньої ринкової економіки.

Саме з мануфактурирозпочався перехід до індустріальногоспо­собу виробництва. Мануфактура, яка найбільший розвиток отримала у XVIII столітті, відрізнялася від простої кооперації праці і виробництва глибиною поділу та масштабами кооперації найманої праці, зокрема, мануфактура характеризувалася значним прогресом подетального та функціонального (поопераційного) поділу праці. Однак прихід індустрі­альноготехнологічного способу виробництва справедливо пов’язує­ться з наступним етапом розвитку виробництва – фабрикою (цей етап розпочався на зламі XVIII і ХІХ століть).

Фабричний спосіб виробництва вдосконалювався протягом ХІХ і першої половини ХХ століть. Він змінився постіндустріаль­нимспособом виробництва.

Під впливом НТР завершилася повна механізація виробництва, широких масштабів досягли його автоматизація (впровадження автоматичних машинних ліній, керуючих систем, роботів тощо), застосування новітніх технологій, принципово нових предметів праці і нових видів енергії і таке інше. Невпізнанно змінилися трудові функції людини, біль­шість важких і монотонних трудових операцій взяли на себе машини-автомати та роботи, витіснивши людину з безпосереднього процесу виробництва, людина піднялася над виробництвом, її праця стає усе більш творчою, змінився її характер, нині більшість працівників викону­ють управлінські функції. Вони контролюють виробничий процес і якість продукту, налагоджують і ремонтують автоматизовані виробничі лінії та роботів, стають операторами, що ними управляють, програмістами, кот­рі складають комп’ютерні програми тощо.

Постіндустріальний спосіб виробництва характеризується також стрімким розвитком сфери послуг (тут нині працюють від 50 до 70 відсотків усіх працівників), інтелектуалізацією та гуманізацією вироб­ництва, значним зростанням добробуту тих націй, які сповідують рин­кову ідеологію.

У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують як певна система, яка включає об’єкти цих відносин та специфічні форми економічних зв’язків між ними.

В економічній системі господарська діяльність людей завжди є організованою, скоординованою тим чи іншим чином.

Продуктивні сили є провідним компонентом будь-якої економічної системи, однак визначальним її елементом є економічні відносини.

Зокрема, соціально-економічні відносини визначають тип сис­теми (наприклад, пануюча приватна власність утворює один тип систе­ми, пануюча державна – інший), а організаційно-економічні відно­сини є середовищем зв’язків між усіма елементами економічної систе­ми; саме вони ніби “склеюють” компоненти системи у єдине ціле (про­дуктивні сили, власність та економічний механізм реалізуються через організаційно-економічні відносини).

Специфіка вказаних елементів економічної системи визначає зміст процесу праці і процесу виробництва, виробничі можливості еконо­міки, результат виробництва (ефект виробництва, або продукт), його ефективність (співвідношення результатів і витрат).

Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкісністю виробничих ресурсів, їх рідкісність з розвитком суспільства, як правило, зростає, адже поступово вичерпуються невідтворювані природні ресур­си, а зростання і розширення економічних потреб зумовлює обмеже­ність інших ресурсів. Тому перед суспільством постає проблема еконо­мічного вибору, стаючи основною проблемою ефективного функціону­вання економічної системи.

Відображенням проблеми економічного вибору суспільства є методи вирішення трьох основних питань економіки:

1) Що виробляти? Які з можливих товарів та послуг повинні вироблятися даною економічною системою і протягом якого часу?

2) Як виробляти? За якої комбінації виробничих факторів, із застосуванням якої технології і організації виробництва повинні створю­ватися обрані життєві блага?

3) Для кого виробляти? Хто буде споживати створені продукти, оплачувати товари, здобуваючи від цього корисність? Яким буде дохід нації від виробництва даних товарів і послуг?

Економічну систему розглядають як плинне, мінливе явище, яке формується і проходить через певні ступені і фази розвитку. У взаємодії та перетворенні різних систем складається економічна цілісність сучасного світу.

У світовій економічній літературі найбільш доцільною визна­на класифікація економічних систем за двома основними ознаками:

Ø формою власності на засоби виробництва;

Ø способом координації (регулювання) економічної діяльності.

На основі цих та деяких інших ознак виділяють такі типи економічних систем:

1) традиційна аграрна, або натуральна (самодостатня) еконо­міка;

2) ринкова економіка;

3) централізована (планова, командно-адміністративна) еконо­міка;

4) регульована ринкова економіка.

Визначальні риси названих типів економічних систем відображені в таблиці 2.1.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
4. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
5. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
6. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
7. III етап. Системний підхід
8. IV. Розподіл нервової системи
9. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
10. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
11. IV. Філогенез кровоносної системи
12. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Переглядів: 484