Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОЗПОВІДІ.

Завдання цих прийомів – донести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образну уяву про те, як це було, побачити більшу частину того, про що їм розповів екскурсовод.

•Прийом екскурсійної довідки використовується у поєднанні з зоровою реконструкцією, локалізацією, абстрагуванням. Екскурсовод повідомляє короткі дані про об'єкт, що спостерігається: дату побудови (реконструкції), авторів проекту, розміри, призначення тощо.

Екскурсійна довідка – це стиснута характеристика об'єкта, лаконічний виклад фактів. Довідки часто використовуються в оглядових (багатопланових) екскурсіях по місту і надаються в автобусі без зупинки і виходу екскурсантів. У довідці фіксується основна, суттєва інформація. Наприклад, "міст ім. Є. О. Патона через Дніпро, побудований у 1953 p., довжина 535 м. Перший у світі суцільнозварений міст такої довжини". Якщо архітектурних пам'яток на маршруті багато, точну дату можна не називати, достатньо вказати століття чи десятиліття. Розміри будівель доцільно вказувати лише у випадку їх унікальності.

За формою екскурсійна довідка близька до дорожньої інформації, але на відміну від останньої має безпосереднє відношення до теми екскурсії.

•Прийом опису передбачає викладання екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта у визначеній послідовності. Для опису об'єкта характерні точність і конкретність. Прийом опису відноситься не тільки до об'єктів (архітектури, культури, мистецтва), але й до історичних подій. На відміну від опису предметів опис історичних подій носить образний характер. Він дозволяє екскурсантам подумки уявити, як відбувалася подія, таким чином, цей прийом носить підпорядкований характер, збігаючись з методичним прийомом зорової реконструкції.

На думку Ю. Н. Александрова, „прийом реконструкції цілісного екскурсійного образу має сильний вплив на екскурсантів". Так, учасники екскурсії „Партизанський рух в Одесі у роки Великої Вітчизняної війни" відвідали Усатівські катакомби, в яких знаходились партизанські загони Н. Криловського, Л. Горбеля, В. Молодцова, і для екскурсантів були незабутні ті хвилини, коли екскурсовод після розповіді у повній тиші гасить світло, щоб більш яскраво відтворити обстановку, в якій жили довгими місяцями герої війни.

•Прийом характеристики побудований на визначенні характерних властивостей та якостей предмета, явища, людини. При використанні прийому характеристики оцінюються якісні сторони об'єкта, такі як пізнавальна цінність, художні переваги, оригінальність авторського рішення, виразність, збереженість тощо.

Так, наприклад, в екскурсії „Архітектурний вигляд сучасного міста" (Київ) екскурсовод подає таку характеристику палацу культури „Україна": „Його фасад, піднятий на гранітній платформі, плавною кривою виходить на одну з основних вулиць столиці. Урочистий ритм пілонів на фасадах, урівноважена композиція, світлий колір споруди, що наче випромінює сяйво, і продуманість кожної деталі, кожної форми – все це надає палацу радісної урочистості і гармонії. Великий зал Палацу пристосований для різних цілей: він може бути залом для засідань, концертів, театральних вистав. Для його переобладнання достатньо кілька хвилин. Цікаво виражені вестибюлі, сходи, допоміжні приміщення. Палац „Україна" – одна з найкращих споруд сучасного міста".

•Прийом пояснення.

Найбільш широко цей прийом використовується у природничих, виробничих екскурсіях, де у розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення – це форма викладу матеріалу, коли в розповіді окрім довідки про історичну подію розкривається сутність і причини, що її викликали. В архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються особливості конструкції будови, характерні риси цілого ансамблю. Так, в екскурсії по Києво-Печерській лаврі екскурсовод пояснює, що „лаврська дзвіниця збудована за принципом ордерної архітектури. Рустований нижній ярус трактовано як п'єдестал, другий ярус має колони дорійського ордеру, третій – іонійського, четвертий – коринфського". Або в екскурсії по Софійському собору в Києві екскурсовод пояснює, що значить „фреска" – „це розпис мінеральними фарбами по вогкій штукатурці" тощо.

•Прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що пояснює зміст подій або задум автора пам'ятки, історії та культури, що у цей момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будівлі, її конструкції, особливостей інженерних споруд тощо.

Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

•Прийом цитування використовується в екскурсії, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі інформації, що сприймається зорово. У тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються витяги з художніх творів (проза, вірші), Так, у розповіді про київські каштани під час оглядової екскурсії по місту екскурсовод наводить цитату з поеми О. Пушкіна „Полтава": „как тополь киевских висот она стройна". У розповіді про давньоруську бібліотеку під час екскурсії по Софійському заповіднику в Києві екскурсовод наводить слова, що належали Ярославу Мудрому: „... и велика бывает польза от учения книжного».

Особливо ефективно цитування у тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя у далекі часи, побут та діяльність наших пращурів.

У деяких випадках цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції. Так, у розповіді про Софію Київську екскурсовод наводить –слова, що належали відомому публіцисту і церковному діячу часів Ярослава – Іларіону: „Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, і немає такої у всій північній землі від сходу до заходу".

•Прийом питань-відповідей. Сутність цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Більша частина таких питань не розрахована на те, щоб отримати на них будь-які відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому.

Існують такі види питань:

а) питання, на які екскурсовод дає відповідь сам, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання, що являють собою ствердження чогось у формі питання. Цей прийом у лекційній пропаганді розглядається як прийом ораторського мистецтва.

Риторичне запитання – це наче питання, поставлене самому собі, як спроба поглибити своє розуміння ситуації. Відомі риторичні запитання: „Камо грядеши", „Хто винен?", „Що робити?", на які ніхто не поспішає дати відповідь;

в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, допомагають краще з'ясувати підтему.

•Прийом діалогізації.

Вперше застосований в екскурсійній практиці севастопольцями. На думку фахівця екскурсійної справи О. А. Костенко, це збереження при монологічній формі викладу включення екскурсійної аудиторії до спільного пошуку істини, залучення екскурсантів до розумового процесу, що допомагає краще зрозуміти й сприйняти зміст екскурсії, її сьогоденність. Прийом діалогізації реалізується за допомогою запитань або питань-відповідей до екскурсантів, на які вони повинні реагувати відповідними висловами, думками, що викликані у них дійсністю.

•Прийом завдань, що використовується в розповіді екскурсовода, знаходить вияв у його зверненні до екскурсантів: „Подумайте, чому пам'ятник так названий?", „Згадайте, на що схожа ця споруда?" тощо. Завдання цього прийому – зацікавити екскурсантів, змусити їх замислитися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву. Відповідь екскурсовод дає згодом, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

•Прийом новизни матеріалу.

Цей прийом використовується й в лекційній діяльності. Сутність його полягає в тому, що в екскурсію вводиться нова, невідома раніше інформація: факти, приклади тощо. "Сприйняття нового за умови, що воно зрозуміле людям, викликає орієнтовно дослідницьку діяльність, яка виявляється в невимушеній увазі".

•Прийом літературного монтажу.

Цей прийом дає можливість відтворити події, відчути динаміку цих подій. Використовуючи його, екскурсовод свою розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, надрукованих у періодичній пресі. Зміст цих уривків розкриває підтему або одне з її основних питань. В оглядовій екскурсії "Київ – столиця України" у розповіді про героїв Крут на Аскольдовій могилі застосовується прийом літературного монтажу. Про героїв Крут писав П. Тичина: "На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих..."

"їх було триста, – писав Володимир Заремба, – це число знакове. Бо стільки ж було героїв Спарти. Стільки ж було під Берестечком. Вони загинули, але їхня слава живе у народові". Прийом літературного монтажу широко використовувався в екскурсіях: Л. Олексієнка ("По гоголівських місцях Полтавщини"), Т. Дунаєвої ("Літературна Одеса 1920-х рр."), інших екскурсоводів. Найчастіше прийом монтажу використовують при проведенні екскурсій на літературні, особливо літературно-художні теми, але він з успіхом може використовуватись в історичних, військово-історичних екскурсіях. У деяких випадках він може замінити прийом реконструкції. Літературний монтаж має високу ступінь емоційного впливу на екскурсантів. Але слід пам'ятати, що використання літературного монтажу можливе далеко не кожним екскурсоводом і користуватися ним слід з великою обережністю. Він вимагає від екскурсовода не лише звання літератури та історії, а також бездоганного смаку та артистичних здібностей.

Близький до нього •прийом художньої оповіді, який, на думку П. М. Бельдієва, „дозволяє досягти високого ступеню. При його застосуванні зміст екскурсії яскравіше сприймається і краще запам'ятовується. Особливо результативне застосування прийому художньої оповіді при показі меморіальних комплексів, пам'яток бойової слави, місць, де відбувалися історичні битви". Прийом художньої оповіді використовує київський екскурсовод В. М. Федорченко. У пішохідній екскурсії "Володимирська вулиця – підручник з архітектури" він використовує вірші О. Вертинського, який був уродженцем Києва і жив в одному з будинків на вулиці Володимирській.

"Киев, Киев - город мой нежный,

Столько снившийся мне во сне..."

"Я брожу по родному городу

Как по кладбищу юных дней.

Каждый камень я помню смолоду,

Каждый куст вырастал при мне.

"Здесь тогда торговали мороженым,

А налево бьыла каланча..."

Розповідь супроводжується показом конкретних об'єктів на розі вулиць Володимирськоїта Великої Житомирської.

•Прийом співучасті.

Користуючись ним, екскурсовод робить екскурсантів діючими особами визначеної ситуації. Досягається це такими, наприклад, зверненнями: „Уявіть собі, що знаходитеся..." з подальшим змалюванням ситуації. Цей прийом використовується також і в лекційній діяльності.

•Прийом персоніфікації.

Також широко використовується у лекційній роботі. Образна розповідь екскурсовода про життя людей, окремої людини (письменника, державного, громадського або релігійного діяча, воєначальника), переказ окремих епізодів з їхньої біографії викликає жвавий інтерес в аудиторії.

•Прийом проблемної ситуації.

Цей прийом допомагає активізувати думки екскурсантів. Постановка проблеми підштовхує аудиторію до роздумів, викликає бажання розібратися в питанні, захоплює розкриттям зв'язків і закономірностей об'єктів або явищ. Екскурсанти активно сприймають аргументацію, що наводиться екскурсоводом, намагаються проникнути в сутність боротьби поглядів, що точилися навколо проблеми, пов'язаної з темою екскурсії. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому вирішенню питання. Прийом також використовується у лекційній роботі. В оглядовій екскурсії "Київ – столиця України" (Інститут туризму ФПУ) прийом проблемного подання матеріалу застосовується екскурсоводом у розповіді про київський трамвай: "Коли на зміну автобусам, що забруднюють довкілля, приходять багатомісні та безшумні електроперевізники, Київ, схоже, відвернувся від проблем і переваг свого знаменитого дітища".

•Прийом індукції.

Застосовується в розповіді, коли необхідно здійснити перехід від окремих одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, тобто „від знання меншого ступеню спільності до знань більшого ступеню спільності, від фактів до узагальнення".

У розповіді використовується також •Методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до окремого.

До особливих методичних прийомів можна віднести •Прийом дослідження, який найчастіше використовується в екскурсіях з дітьми та підлітками. Прикладом використання цього прийому була екскурсія "Три штурми Перекопа" про події, що були пов'язані з нападом турків на українські землі, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Цю екскурсію проводив екскурсовод з Нової Каховки А. А. Яковлєв. Він пропонував екскурсантам ретельно оглянути і дослідити місцевість, на якій можливо ще знайти пам'ятки тих часів: ґудзики, гільзи від патронів, зірки, хрести з одягу солдатів. Ним, зокрема, була зібрана велика колекція предметів з цих місць боїв, що складала його "портфель екскурсовода". Анатолій Авенірович використовував такий рідкісний прийом як показ "реліквій", або "знахідка розповіла".

До особливих методичних прийомів можна віднести •Прийом включення органів чуття (слуху, смаку, дотику, нюху) з метою підключення відчуттів екскурсантів до сприйняття матеріалу, що викладається. Широко застосовується в природознавчих, краєзнавчих, етнографічних, виробничих екскурсіях. Наприклад, в екскурсіях на теми "Виноградарство та виноробство", "Сонце в келиху" підключаються відчуття смаку та нюху: пахощі грона винограду, смак і пахощі виноградної кісточки, вина при дегустації.

У природознавчих екскурсіях відчуття від дотику до холодної брили, плити мармуру або граніту, погладжування стовбура, наприклад, оксамитового дерева, відчуття його оксамитності – все це підключає до закріплення слів екскурсовода відчуттями.

Це й підключення слуху: тиша лісу, шурхіт осіннього листя під ногами, шум морських хвиль, що набігають.

Творча частина екскурсоводів дала своє визначення такому прийому. Так, київський екскурсовод М. С. Левчук називав його своєрідним прийомом "хвилюючого приєднання" до рідної природи. Він пропонував екскурсантам здійснити невеликі дослідження: у парку декілька хвилин помовчати і "почути тишу", "звук падаючого листя", влітку прилягти на зеленій галявині серед рослин парку і фізично відчути позабуту єдність з землею, невіддільність людини від природи. Ці прийоми чудово ілюструють одну з основних думок теми: „рідна природа – джерело духовної культури народу".

Ним також застосувалось оригінальне використання „музичного цитування" – відтворення уривків з старовинних українських пісень, козацького фольклору (на доброму вокальному рівні).

У деяких екскурсіях використовується звукозапис музичних або художніх творів. Такі музичні та літературні паузи не повинні перевищувати 5-7 хвилин. Під час автобусної екскурсії прослуховування звукозапису може бути більш тривалим. Під час музейних екскурсій екскурсантам може бути запропонований перегляд документального кінофільму, слайдів, відеоматеріалів, пов'язаних з темою екскурсії. При огляді музейної експозиції екскурсовод повинен продемонструвати дію справжнього прибору чи механізму, який належав відомому вченому минулого, але тут слід пам'ятати, що подібні демонстрації не повинні бути занадто довгими, щоб не відволікати увагу екскурсантів. У кожному випадку ці своєрідні паузи повинні підпорядковуватись розкриттю теми (підтеми) екскурсії.

Особливим прийомом показу є •Демонстрація різних наочних посібників, які доповнюють зоровий ряд. Як правило, для цього використовується зміст "портфеля екскурсовода". Наочним посібникам у порівнянні з основними об'єктами відводиться допоміжна роль. Особливо велике місце їм відводиться в екскурсіях, де відтворюється епоха та події, а саме в екскурсіях на історичні, військово-історичні, літературні теми, в екскурсіях з показом творів мистецтва.

Іноді можна передати наочні посібники в руки екскурсантів для більш уважного ознайомлення, це краще робити під час переїздів від одного об'єкта до іншого. Давати наочні посібники під час демонстрації основного об'єкта не слід, щоб не відволікати увагу екскурсантів. Показ ілюстрацій обов'язково повинен супроводжуватись поясненнями.

Важливим резервом підвищення дієвості екскурсії є використання технічних засобів: магнітофона, фільмоскопа, кіноапаратури тощо. З їх допомогою глибше розкривається тема, посилюється зоровий ряд екскурсії.

В арсеналі екскурсовода є й інші прийоми, які підвищують активність екскурсантів. Так, екскурсовод може запропонувати екскурсанту зачитати вголос напис на історичній пам'ятці чи меморіальній дошці, визначити розміри об'єкту тощо.

Безумовно, вказані прийоми активізації екскурсантів не рівнозначні. їх значимість і методичні позитивні якості виявляються, здебільшого, тільки тоді, коли вони сполучаються, взаємно доповнюють одне одного.

На думку О. А. Костенко, "в екскурсії вони повинні чергуватися, створюючи тематичну, методичну, емоційну, стилістичну "мозаїку", призначення якої знімати одноманітність, однобарвність екскурсійної розповіді".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ МЕТОДИКИ.	\|	Молекулярна теорія пам’яті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.