Мал. 4. Щоб отримати їжу, мавпа вибирає і передає експериментатору прямокутний жетон (по А. І. Счастному).

Діяльність мавпи в дослідах по добуванню приманки через завісу вогню також починалася з орієнтовно-дослідницьких реакцій. Суть цієї методики полягає в наступному: в глибині спеціального пристрою знаходиться приманка, яку можна дістати, просунувши руку в отвір. Проте перед цим отвором встановлюють і запалюють або ряд свічок або в спеціальній металевій посудині запалюють спирт.

Уважно дослідивши цей пристрій, мавпа намагалася дістати ласощі, просунувши руку через завісу вогню, але отримавши опік, зразу ж відкинула цю спробу. Переконавшись, що добути їжу просто так не вдасться, мавпа втратила до неї інтерес.

В цей час мавпі дали в руки цвях, яким вона стала негайно маніпулювати: крутила в руках, кусала, занурювала в розплавлений стеарин свічок і, випадково притиснувши гніт свічки цвяхом, загасила її. Цього виявилося цілком достатньо, щоб таким же чином погасити ще ряд свічок і через виниклий отвір у вогненній смузі дістати приманку.

І хоча ця випадкова дія тільки один раз була завершена безумовним підкріпленням, воно придбало стійкий узагальнений характер. І мавпа

використовувала для гасіння свічок будь-який твердий предмет (молоток, плоскогубці і навіть висохлу шкірку апельсина).

Приведені дані начеб-то свідчать про те, що вирішення задачі відбувається у мавп по методу «проб і помилок» або умовнорефлекторному принципу підкріплення вдалих і згасання невдалих спроб, хоча ці ж досліди свідчать про певний рівень узагальнення отриманих результатів. Крім того, ми бачимо, що мавпа класифікує предмети по їх придатності для гасіння вогню. Проте чи існує у мавп узагальнене, абстрактне розуміння властивостей предметів або явищ?

Відповідь на це питання повинні були дати досліди з шимпанзе Рафаелем, проведені Е. А. Вацуро, по методиці гасіння вогню для добування приманки. Рафаель умів гасити вогонь не тільки водою, налитою в кухоль з бачка, але і за відсутності води: він мочився в кухоль і сечею заливав вогонь. Крім того

він умів зачерпнути кухлем воду з різних відкритих посудин. Звичайна схема досліду в лабораторії полягала в тому, що Рафаэль спочатку за допомогою спеціального кубика відкривав ящик, діставав кухоль, відкривав кран бачка, набирав воду, закривав кран і водою з кухля заливав вогонь, дістаючи, тим самим, доступ до приманки. Проте чи мав він узагальнене розуміння про властивості води?

І ось одного разу влітку шимпанзе Рафаеля вивезли за місто і помістили в будинку, що стоїть на березі озера. На один з двох плотів, плаваючих в озері, поставили бак з водою, а на сусідньому плоту знаходився Рафаель і стояв ящик з кухлем всередині, а також розташовувався апарат з вогнем і лежала довга бамбукова жердина. Коли в цей апарат експериментатор поклав приманку і запалив вогонь, Рафаель правильно відкрив ящик, дістав з нього кухоль, але оскільки бак з водою стояв на сусідньому плоту, він з'єднав обидва плоти жердиною, перейшов по ній на сусідній пліт, налив води в кухоль, повернувся на свій пліт, залив водою вогонь і взяв приманку.

Оскільки Рафаель, уміючи зачерпувати воду з різних відкритих посудин, не зачерпнув воду з озера, а вчинив звичайний стереотипний руховий навик, вироблений у нього в лабораторії, то багато хто з фізіологів зробили висновок, що шимпанзе не має узагальненого розуміння про властивості води, і вода в бачку для нього є конкретним сигналом харчодобувної реакції, а вода в озері сигналом терморегуляторної реакції (якщо було дуже жарко, Рафаель зачерпував воду долонями і обливався). Це б було дійсно правильно, якби дослід не мав продовження.

В наступному досліді воду з бачка вилили і приготували апарат з вогнем. Рафаель вчинив стереотипну дію по добуванню кухля, перебрався на сусідній пліт, довго і безрезультатно крутив кран бачка, потім помочився в кухоль, перебрався на свій пліт, залив сечею вогонь і добув приманку.

Проте експериментатор знову поклав приманку в апарат з вогнем. Рафаель знов дістав кухоль, поліз на сусідній пліт, де стояв порожній бак, знов спробував налити з нього води в кухоль — не вийшло, спробував

помочитися, теж не вийшло, і тоді він зачерпнув води з озера і нею залив вогонь.

Як можна пояснити отримані результати? Чи можуть вони свідчити про наявність інтелекту в поведінці шимпанзе? Мабуть, процес мислення у мавп характеризується прямолінійністю і однозначністю, в звичайних ситуаціях шимпанзе не утрудняє себе пошуками інших, нестереотипних рішень і лише в незвичайних умовах можуть виявитися його природжені розумові здібності. Можливо також, що примітивні і одноманітні умови існування шимпанзе в природі обумовлюють і рівень його розумового розвитку, обмежують його пізнавальні здібності.

З погляду фізіології, є такі послідовні етапи елементарного пізнання:

1) виникнення умовного рефлексу (пізнання складових елементів ситуації);

2) генералізація (розпливчате уявлення про близькі по своїх властивостях предмети);

3) диференціювання (пізнання елементів предметів, їх індивідуальних особливостей);

4) вторинна генералізація (об'єднання предметів по їх загальних властивостях);

5) абстрагування від конкретних властивостей предметів;

6) узагальнення властивостей предметів.

Останній етап елементарного пізнання майже недоступний тваринам. Проте використовування Рафаелем води з озера для гасіння вогню, ймовірно, відноситься до цієї найвищої категорії. Тому повністю заперечувати наявність абстрактного мислення у мавп не можна.

Сучасний аналіз поведінки антропоїдів примушує нас поглянути на проблему їх «розумності» також з дещо інших позицій. Ретельний аналіз експериментів, а також перших спроб вирішення задачі антропоїдами показує, що їм не властиві такі шляхи вирішення, які витікають з самого змісту задачі, і вони дають як би «укорочені рішення».

Як вважає Л. А. Фірсов, шимпанзе здатний будувати свою власну структуру поведінки, поступово досягаючи все більшої точності в аналізі експериментальної ситуації, хоча в цьому випадку його власна ініціатива відходить на задній план, і він починає робити те, чого від нього добивається експериментатор. Так, наприклад, в дослідах з гасінням вогню шимпанзе Лада показала декілька власних рішень проблеми, які значно відрізнялися одне від одного. При цьому мавпа в процесі вирішення задачі спочатку повністю ігнорувала як воду, так і кухоль саме в тому значенні, якого надавав їм еспериментатор, і користувалася іншими можливостями. Протягом одного досліду шимпанзе Лада показала наступні рішення, кожне з яких привело до отримання приманки, що лежить за завісою вогню:

1) перекидання апарату з вогнем;

2) миттєве схоплювання приманки через зону вогню руками;

3) викидання з апарату металевої детальки, в якій горів спирт;

4) накладення кухля на спирт і добування їжі, що горить, через щілину, що утворилася, в смузі вогню.

Зрозуміло, що кожне подальше рішення Лада давала після того, як була заблокована можливість попереднього.

Таким чином, всі дії шимпанзе, проявлені нею за власною ініціативою, відрізнялися лаконічністю, однозначністю мотиваційного тону, безперечною адекватністю і швидким виявленням окремих компонентів ситуації, що дозволяло мавпі міняти стратегію вирішення задачі. Лише поступово вона прийшла до рішення, запланованого експериментатором, яке з його точки зору було найадекватнішим.

Мал. 5. Зразки «діалогу» людини з мавпою (по Д. Прімаку, 1970): А — основні етапи освоєння шимпанзе Сарою простої пропозиції «Сара, візьми ложку з миски і олівець із стакана»; Б—відповіді шимпанзе Сари на задані їй питання.

Проте не треба вдаватися і до іншої крайності, тобто надмірно перебільшувати розумові здібності антропоїдів, стирати грань між інтелектом людини і людиноподібних мавп, приписуючи мавпам такі психічні здібності, які властиві тільки людям, і тим самим піднімати тварину до рівня людини.

Деякі психологи, вважаючи, що різниця між інтелектом антропоїдів і людини тільки кількісна, прагнули вихованням і навчанням «вивести мавпу в люди». Проте одночасне виховання дитини і шимпанзе в домашніх умовах, а також життя шимпанзе в сім'ї, де дітей не було, не привело до виникнення у мавпи навиків людського мислення і поведінки (М. М. Ладигіна-Котс, Д. Хейс). Не увінчалися успіхом також спроби навчити шимпанзе або орангутана членороздільній мові. Справа не пішла далі за декілька найпростіших слів («мама», «чашка» і деяких інших).

Проте психологи не відкинули спроб добитися контакту з людиноподібними мавпами. Американський психолог Д. Примак вирішив створити спеціальну «художню мову», якою може оперувати шимпанзе, оскільки голосовий апарат шимпанзе не пристосований для вимовляння звуків членороздільної мови. Для навчання шимпанзе Д. Примак придумав символи (різні забарвлені фігурки з пластика), позначаючи певні слова і поняття. Після тривалого тренування вдалося навчити мавпу самостійно складати осмислені нескладні

пропозиції і навіть відповідати символами «так» чи ні» на поставлені питання (мал. 5).

«Словарний запас» мавпи Сари склав більше 200 «слів-символів, причому це були не тільки позначення конкретних предметів їжі або домашнього побуту, але і деякі узагальнені поняття типу «більше», «менше», «рівно», «нерівний»

«один», «два», «багато», «знак питання» і деякі інші. Словарний запас мавпи складався з іменників, дієслів і займенників.

Дослідження останніх років показують, що мавпи здатні оперувати найпростішими мовними структурами при навчанні їх складанню і доповненню речень на символічній «Йоркській мові», які пропонує шимпанзе обчислювальна машина на спеціальних екранах. Спочатку шимпанзе Лану (вік 2,5 року) протягом 4 місяців навчали складати речення на цих екранах, що служить підкріпленням правильних реакцій: «Будь ласка, машина, дай сік». Надалі, якщо мавпа правильно складала речення або вірно його закінчувала, то машина у відповідь на дану пропозицію видавала мавпі підкріплення (сік). Електронно-обчислювальна машина коректувала правильність складання речень на 6 екранах (по одному слову на екран). Була відкрита здатність у мавпи правильно закінчувати нескладні речення, що складаються з 2...6 слів (100...65% правильних відповідей).

Досить успішно також проводиться навчання мавп американській мові жестів глухонімих — АМЕСЛАН. Причому цією мовою мавпи користуються не тільки в контактах з експериментатором, але і між собою. Ця мова жестів не є для мавп «мертвим капіталом», а в деякому розумінні навіть розвивається, оскільки, за даними Р. Фоутса, мавпи можуть формувати власні жести для позначення певних ситуацій.

Самка горили Коко протягом 6 років (починаючи з однорічного віку) вивчила 600 слів-знаків АМЕСЛАН, 350 з них вона може самостійно об'єднувати в осмислені і часто повністю нові пропозиції, що включають до 11 знаків. Коко використовує ці слова-знаки для складання семантичних і навіть граматичних конструкцій, подібно тому як це роблять діти на ранніх стадіях освоєння мови (Ф. Паттерсон, 1978). Таким чином, мислення мавпи є не тільки конкретним, але і має певні елементи узагальнення і абстракції. Мавп від інших тварин відрізняє перш за все «ручне мислення» (термінологія І. П. Павлова), що є передумовою здібності до «первинного рішення задач» і до «розуміння», про яке свідчать експериментальні дані.

Термін «ручне мислення» означає, що мавпа здобуває різні відомості, виробляє навички перш за все за допомогою кінестетичних подразників, тобто що узагальнений досвід у неї формується в процесі «практичного аналізу» різних предметів, якими вона маніпулює. Це справжнє «мислення у дії», мислення, що зароджується і удосконалюється в процесі обмацування, розламування або руйнування об'єкту, коли мавпа уважно досліджує цей предмет і осягає механічні зв'язки між його деталями. Інакше кажучи, мавпа може зрозуміти тільки ті причинно-наслідкові зв'язки і відносини, які можна

помацати руками і безпосередньо дослідити. Це визначає її мислення, а також складає багато в чому межу її розумових здібностей.

Людське мислення первинно теж «ручне», оскільки основою і першоджерелом людського розуму є праця, причому праця ручна в найпрямішому значенні, цього слова. А праця неможлива без використовування знарядь. Для того ж щоб користуватися знаряддями праці, із самого початку були потрібні руки, успадковані людиною від наших далеких предків — мавполюдей. Але саме тому що руки були знаряддями праці, а не просто знаряддями, як у мавп, були розірвані вузькі рамки тваринного ручного мислення і перед людиною відкрився широкий шлях розумового розвитку. При цьому відбулася і зворотна дія — в результаті праці руки також придбали специфічні людські риси.

Проте, якщо розвиток людської свідомості визначався вже не біологічним, а суспільно-трудовим змістом, стало по своїй природі соціальним, то будь-яка психічна діяльність тварин, навіть у вищих своїх проявах, як це ми спостерігаємо у людиноподібних мавп, ніколи не переставала бути тільки біологічно обумовленою.

Хоча інтелект мавп і людини має споріднене походження, інтелект мавп відрізняється від інтелекту людини відсутністю понять, заснованих на членороздільній мові, яка складає неодмінну основу абстрактного мислення, трудової діяльності і соціального способу життя людини.

Література: Чайченко Г. М. Основы физиологии высшей нервной

деятельности. стор. 151-190.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мал.1. Фронтальна поверхня півкуль мозку дельфіна-афаліни.	\|	Дві сигнальні системи дійсності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.