Космогонічні міфи як зразкова модель міфології

Лекція № 2 Типологія міфу

План:

1. Космогонічні міфи як зразкова модель міфології

2. Антропогонічні міфи

3. Есхатологічні міфи

4. Тотемні й календарні міфи

5. Героїчні та близнечні міфи

6. Етіологічні міфи

7. Ініціаційні міфи

8. Астральні міфи

Література:

1. Мифологический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. – С. 653–658.

2. Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2-х т. Т. 1. М., 1991. Т. 2 М., 1992.

3. В. Войтович Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002.

4. Дмитренко М. Українська фольклористика другої половини ХІХ ст.: школи, постаті, проблеми. – К.: Сталь, 2004. Розд. Міфологічна школа. – С. 10 – 150.

5. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: ескіз української міфології. –К., 1992.

6. Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 2010.

7. Элиаде М. Священные тексты народов мира. – М., 1998.

8. Лосев Алексей. Диалектика мифа. –М., 1930.

Існують декілька класифікацій міфів. Ми розглянемо найрозгорнутішу.

Міфи космогонічні – про створення Всесвіту; про утворення Космосу в цілому і його частин, пов’язаних у одній системі, перетворення Хаосу в Космос, про перші часи – міфічний час або «початковий», «ранній», «перший», «час до часу», до початку історичного відліку. Це час першопредків, першотворіння, першопредметів, «час сну» або сакральний час, на відмiну від пізнішого профанного. У цих міфах відображені перші уявлення про структуру космосу (трискладову вертикально (світове дерево) й чотирискладову горизонтально (мандала).

Космогонічні міфи вкладаються у наступну класифікацію:

творіння (Верховна істота творить світ думкою, словом, парячись в бані тощо); У індійців віннебаго бог творить світ, коли приходить у свідомість. Тоді він задумується про те, що робити і плаче. Від сліз творяться води. Бог задумується над тим, чому за його бажанням все збувається і перевіряє, чи так це. Він бажає світла, тоді землі – і все зявляється.

Варіант єгипетського міфу про світотворення – бог-творець Пта силою думки й словом творить богів і людей, причому головні боги є перевтіленнями самого Пта.

У Колумбії, Південній Америці існують міфи, в яких з допомогою сна бог-ілюзія Найнема притискає видіння до себе й скріплює її диханням і нитками сну й так переводить в реальність.

мотив пірнальщика (Бог посилає водоплаваючих птахів або земноводних або ниряє сам на дно Першоокеану, щоб дістати шматочок землі, із якого виросте весь світ); В індійців Каліфорнії спочатку всюди була вода, а з води до неба виросло дерево, на якому було гніздо. У гнізді знаходилися вовк, кайот, пантера, орел чи сокіл, ястреб і кайот. Орел захотів зробити землю, й для цього позвав качку й наказав їй дістати дна. Качка пірнула й не дістала дна – втопилася. Тоді орел позвав іншу качку. Та дісталася дна, але також померла. Її тіло піднялося вгору, й тоді з-під її нігтя орел взяв болота, насіння двох рослин, на воді замісив тісто й поклав його на води океану. Тісто почало рости й поширюватися. Але творіння було невдалим, і звірі повторювали процедуру замісу декілька разів, аж поки земля не стала твердю.

творіння засобом розділення початкової єдності на дві частини

а) розділення Неба й Землі, тобто Світових Батьків; Гея й Уран у греків – праматір і прабатько, від шлюбу яких народилис гори, моря, 12 титанів і 6 страхітлвих велетів.

У індійців із Нью-Мексіко батько-сонце утворив сім’я двох світів, від якого завагітніли води й народили матір-землю та батька-сонце. Ці двоє лежали на світових водах й зачали земне життя. Мати-земля, завагітнівши, обважніла, збільшилася в розмірах і опустилася вниз, відштовхнувши батька вгору.

б)розділення початкової аморфної маси – Хаосу; Напр., в ассирійсько-вавилонській міфології хаос представлений як водна стихія, що складається із двох сил – праматері Тіамат (букв переклад «море») та першотворця Апсу («бездна» або прісні води). Тіамат і Апсу змішали свої води й народили в них першу божественну пару - Лахму й Лахаму. Це були чудовиська велетенського зросту, які наплодили скільки молодших богів, що ті своєю вознею й галасом надокучили Тіамат і Апсу, й ті вирішили їх знищити. Дізнавшись про це, молодші боги принишкли, а бог мудрості Ейа наслав на Апсу магічний сон і знищив його. А син бога мудрості Мардук знищив свою прабабку Тіамат, що персоніфікувала стихійну силу хаосу. Таким чином первісний хаос був безповоротно знищений, і Мардук став творити світ із тіла Тіамат.

в) творіння шляхом поділу Першожертви ( Імір у скандінавській міфології, ведійський Пуруша, китайський Паньгу) або чудовиська, переможеного після страної битви (вавилонська Тіамат);Мардук розрубав Тіамат наполовину й з однієї створив небо, а з іншої землю. Її череп став горою, очі започаткували ріки Тигр і Євфрат.

г) розрізання на дві частини космогонічного Яйця; У японській космогонії спочатку небо й земля не були розділені, ін. та ян утворювали хаотичну масу, схожу на яйце, яке мало насіння. Чистіша й світліша субстанція цього яйця була розрідженою й стала небом, а твердіша й грубша осіла й стала землею.

В індійській космогонії золоте яйце утворилося від сімені бога, викинутого в первісні води. У яйці бог сам воплотився в образі Брахмана (Пуруші, тобто мужа). Цілий рік він сидів на яйці, а потім силою думки розділив його на дві половини, створивши небо й землю, а між ними серединний простір.

Варіант єгипетського міфу: 8 богинь і богів жили в первісних водах, богині мали голови змій, а боги – жаб. Там вони створили світове яйце, яке було невидимим у тьмі. Із цього яйця вийшло сонячне божество в образі пташки, і наповнило світлом довкілля. «Я – душа, що виникла із хаосу, моє гніздо невидиме, моє яйце не розбите». Згадаємо Кощія.

Мірча Еліаде справедливо відзначає, що космогонічні міфи стають зразком, моделлю для міфів про виникнення кого- або чого-небудь: людей, тварин, рослин, суспільних законів тощо. Тому дуже часто інші різновиди міфів починаються із міфу космогонічного. У тібетських народів космос народився з яйця. Із жовтка утворилося 18 нових яєць. Одне з них, що посередині,відділилося від інших, у нього виросли ноги й руки, 5 органів чуття, й воно перетворилося в незвичайної краси юнака. Його назвали королем.

2. Антропогонічні міфи.Міфиантропогонічні –про походження людини, перших людей або племенних першопредків. Різні варіанти походження людини: як трансформація тотемних тварин, як виготовлення деміургами з глини, дерева, як вдосконалення силами богів недосконалих істот, як біологічне породження богами, як підняття з нижнього світу деяких істот тощо. Перша людина, на відміну від богів, смертна ( у вавилонській міфології ознакою людини, а не бога, є серце, що стукає). У єгипетській міфології люди виникли із сліз бога Ра, а за іншою версією – виліплені богами із глини.

У томпсоновських індійців (Еліаде англ.. етнограф, читав історію релігій у Чикагському ун-ті Священні тексти народів світу с. 135) людей народжує мати-земля, яка спочатку мала вигляд жінки, а потім стала твердою землею: її волосся перетворилося в дерева й траву, плоть – у глину, кістки – в скали, кров – у ріки. Вона стала матір’ю народу, бо з неї люди виникали і в неї поверталися по смерті. А жили вони ніби в неї на грудях і спали на її лоні.

Антропогонічні міфи, за свідченням Еліаде, у полінезійців виконувалися співаками й танцівниками під час усього періоду вагітності принцеси й мали вплинути на ембріональний розвиток майбутньої дитини (Аспекти мифа С. 32.). Історія виникнення космосу, історія виникнення племені й історія народження короля мали асоціативний зв'язок. В народів Індії гуру розповідав про міфічну космогонію ініціанту та під час поховальної церемонії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тривалість: 2 год.	\|	Автоматичне кодування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.