• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи прикладної лінгвістики.

Мовознавство використовує всі загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження, але при цьому застосовує їх, як і будь-яка інша наука, з власною специфікою.

Перелічимо ці методи:

а) загальнонаукові методи:

- аналіз (структурні методи, зокрема компонентного аналізу);

- синтез;

- індукція, дедукція;

- аналогія;

- моделювання (алгоритмування. формальні граматики тощо);

- абстрагування, конкретизація, ідеалізація, узагальнення;

б) конкретнонаукові методи – теоретичні;

- формалізація;

- гіпотетичний;

- історичний (порівняльно-історичні методи);

- логічний;

в) конкретнонаукові методи – емпіричні:

- спостереження (описові методи);

- порівняння;

- підрахунок (статистичні методи);

- вимірювання;

- експеримент.

Спостереження є цілеспрямованим сприйняттям, зумовленим завданням пізнавальної діяльності, головною умовою якого є максимальна об'єктивність, що контролюється шляхом повторного спостереження або застосуванням інших методів.

Одним із різновидів спостереження є інтроспекція - самоспостереження; панівний метод у психології XIX ст., що в першій половині XX ст. був відкинутий як ознака неістинних ідеалістичних ідей, зокрема, у біхевіоризмі. У лінгвістиці самоспостереження на підставі інтуїції дослідника є доволі поширеним і найбільш простим шляхом перевірки гіпотез, однак головним недоліком інтроспекції є її суб'єктивність, що може призвести до неправильної оцінки досліджуваних фактів. До того ж інтроспекція може зумовити канонізацію власної гіпотези й неусвідомлену підгонку під неї матеріалу.

Індукцію розглядають як метод узагальнення результатів окремих конкретних спостережень й експериментів (шлях від конкретного, одиничного до загального). У мовознавчих дослідженнях індуктивні методи застосовують під час створення різних класифікацій мовних явищ, вивченні синкретизму, універсалій, типології та характерології мов.

Дедукція є методом переходу від загальних тверджень до конкретного умовиводу, знань про одиничне, що перебувають у логічних відношеннях слідування. У лінгвістиці дедуктивні методи використовують щодо встановлення статусу різних мовних одиниць, належності їх до певної частини мови, розряду, категорії за умови визначення загальної кваліфікації частини мови, розряду, категорії і т. ін.

Дедуктивний метод Шерлока Голмса:

1. На основі всіх фактів и речових доказів будується повна картина злочину.

2. Відштовхуючись від отриманої картини злочину, шукають відповідного до неї= винуватця чи злочинця.

З погляду термінології, Холмс, радше, користувався «індуктивним методом» (загальний висновок судження роблять на основі часткових елементів: окурок-зброя-мотив-особистість, звідси, містер X — злочинець). Дедукція, в цьому випадку, виглядала б так: містер Х — єдина людина з темним минулим в оточенні потерпілого, тому це саме вона скоїла злочин.

За однією краплиною води людина, що вміє мислити логічно, може дійти висновку про можливість існування Атлантичного океану чи Ніагарського водопаду, навіть якщо вона не бачила ні того, ні другого і ніколи про них не чула. Усяке життя — це величезний ланлюг причин і наслідків, і природу його ми можемо пізнати за однією ланкою. — «Этюд в багровых тонах»

МЕТОД ГІПОТЕЗ - загальнонауковий метод як спосіб дослідницької діяльності з метою вивчення явищ певного об'єкта науки, що полягає в побудові припущення щодо їхніх ознак, чинників, закономірностей, способів існування тощо. Гіпотеза є варіантом можливого розв'язання досліджуваної проблеми, висувається апріорно й потребує перевірки й підтвердження. Подальший аналіз проблеми підтверджує гіпотезу, перетворюючи її на наукову теорію, або спростовує її, хоч існують гіпотези, які не можна підтвердити чи спростувати. У мовознавстві до таких належать гіпотези походження мови, які за рішенням Паризького лінгвістичного співтовариства навіть не приймаються до розгляду, гіпотеза вродженої універсальної бази мовних знань Н. Хомського, гіпотеза ностратичних макросімей та ін. Висунення гіпотези є одним з етапів лінгвостатистичного методу. Method of hypotheses

Аналіз і синтез як загальнонаукові методи є діалектичною єдністю протилежностей: перший передбачає розділення цілого на частини й опис кожної з частин і зв'язків між ними, другий - поєднання частин у цілісну систему.

Порівняння використовується з метою вияву спільних і специфічних ознак двох явищ, розбіжностей між ними за певними параметрами. У мовознавстві порівняння є базою порівняльно-історичного, зіставного, типологічного й ін. методів.

Формалізація як загальнонауковий метод ґрунтується на встановленні відповідності досліджуваних об'єктів, їхніх ознак і відношень до сталих, добре доступних для огляду й можливих для ототожнення матеріальних конструкцій, які дають змогу виявити й фіксувати сутнісні особливості предмета вивчення. Формалізація передбачає використання метамови опису. У мовознавстві такими метамовами є мови формальної логіки, мова семантичного запису, різні типи lingua mental is (мови думки), зокрема, пропозиційна, фреймова, ситуаційного представлення, концептуальних графів і т. ін.

Ідеалізація є процесом мисленнєвого творення ідеалізованих об'єктів на підставі припущення умовної тотожності ідеальної моделі й реального зразка, формулювання ідеалізованих припущень. Вона представляє результат пізнавальної діяльності дійсного положення речей й є важливим засобом створення наукових теорій. У мовознавстві результатом ідеалізації є моделі семіозису, перекладу, комунікативної ситуації, дискурсу тощо.

Експеримент передбачає емпіричну перевірку гіпотези на практиці, розв'язання проблеми досвідним шляхом на підставі анкетування, опитування, вимірювання, статистичного аналізу й обробки отриманих результатів. У мовознавстві широко застосовується асоціативний експеримент, різні методики експериментальних фонетичних, психолінгвістичних, нейролінгвістичних досліджень.

Фальсифікація полягає в навмисному висуненні хибної гіпотези задля встановлення об'єктивних закономірностей або взагалі в доведенні хибності гіпотези шляхом її емпіричної перевірки, адже всяка гіпотеза має припускати можливість свого спростування. Принцип фальсифікації є фундаментальним у методологічній концепції К. Поппера, який відкинув запропонований логічними позитивістами принцип верифікації, оскільки емпірична перевірка через її індуктивність не може служити остаточним доказом.

Моделювання є сукупністю способів ідеалізації й абстрагування, аналізу й синтезу з метою мисленнєвого й формалізованого (спрощеного) представлення об'єктів (оригіналів) дослідження й вивчення на підставі цього представлення відповідних явищ, ознак, процесів, зв'язків, установлення закономірностей існування й функціонування об'єктів. Моделювання застосовується за умови неможливості чи ускладненості дослідження оригіналів у природному середовищі для визначення їхніх характеристик, оптимізації управління й користування об'єктами, для перевірки гіпотез тощо. Загальні методи є підґрунтям спеціальних методів лінгвістики (див. М. лінгвістики). Method

Методи лінгвістики(від гр. methodos - шлях дослідження) –

1) спосіб організації пізнавальної й дослідницької діяльності з метою вивчення явищ і закономірностей мови як об'єкта лінгвістики;

2) система процедур аналізу мовних явищ та / або перевірки отриманих результатів (у другому значенні метод ототожнюється з терміном "методика").

Методи лінгвістики є спеціальними і мають власну специфіку, на відміну від методів інших наук. Розроблення системи методів лінгвістики має два етапи: перший характеризується становленням власне лінгвістичних методів, другий - використанням методів інших наук щодо аналізу мови й її продуктів, зважаючи на домінування принципу експансіонізму в мовознавчих дослідженнях і прагнення до всеєдності наукових знань, яке спостерігалося вже починаючи з 20-х рр. XX ст. і набуло свого апогею у другій половині XX ст., хоч на застосуванні щодо лінгвістичних розробок доробку природничих наук, психології, логіки, математики й ін. ґрунтувалися окремі напрямки науки про мову значно раніше.

Серед найбільш загальних методів лінгвістики, які позначили парадигмальну зміну поглядів лінгвістів на мову, є порівняльно-історичний, типологічний, зіставний, структурний, функціональний і конструктивний методи. Кожний із цих методів має розгалужену систему методик дослідження й опису мови.

Порівняльно-історичний метод - це сукупність процедур реконструкції походження мов від прамов, установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння на різних етапах формування. Він застосовує процедури встановлення спорідненості мов, порівняння мовних фактів у споріднених мовах, реконструкції праформ відповідної прамови, вияву законів мовного розвитку, зважаючи на закономірний еволюційний характер мовних змін. Методиками порівняльно-історичного методу є зовнішня та внутрішня реконструкція. Перша спрямована на відновлення попереднього стану мови, звукових, морфологічних форм, лексем і т. ін.; на інвентаризацію варіантів різних підсистем мови, на класифікацію їх за давністю виникнення на підставі показників лише однієї мови, узятоїу її синхронному стані. Кінцевою метою внутрішньої реконструкції є відтворення історії розвитку певної мови, їй проставлена зовнішня реконструкція, яка сприяє відновленню попереднього стану мови шляхом зіставлення генетично споріднених мов. У межах цього методу дієвою методикою є лінгвогеографічна, що може надати пояснення історичним фактам шляхом картографування поширення певних мовних явищ у відповідних регіонах.

Метою типологічного методу є диференціація мов світу залежно від їхніх структурних, граматичних і функціональних рис безвідносно до генетичної спорідненості. Базовим поняттям такої класифікації є тип мови, що передбачає сукупність певних семантико-граматичних характеристик за умови домінування найбільш загальної й імплікації інших.

Зіставний метод - головний метод контрастивної лінгвістики, спрямований на вияв спільних і специфічних рис зіставлюваних мов на всіх рівнях і в мовленні, тексті. Рівнями аналізу визнаються підсистеми мовної системи (Е. Косеріу), а також семіотичні рівні форми, значення й дистрибуції (як контекстуального оточення слова, так і його використання у певних ситуаціях). Зіставний метод застосовується з різною метою: поглиблення знань про одну з мов на тлі другої, вияву особливостей взаємодії мов у процесі оволодіння другою мовою, встановлення характерологічних рис сімей і груп мов тощо. Меті зіставлення споріднених мов може прислужитися й методика лінгвогеографії.

Структурний метод як головний спосіб аналізу мови у структурній парадигмі представлений різноманітними методиками синхронного аналізу мовних явищ як варіантів відносно складників цілісної систем и мови - інваріантів, які перебувають у жорстко детермінованій внутрішній ієрархії відношень. Він служить пізнанню внутрішньої організації мови. Структурний аналіз передбачає дослідження мови як системи із притаманними їй:

а) інваріантними елементами (фонемами, морфемами, лексемами, грамемами, реченнями), що в мовленні співвідносяться з регламентованими конкретними реалізаціями;

б) відношеннями між елементами (синтагматичними, парадигматичними й епідигматичними), які впорядковують елементи в ієрархію мовних рівнів.

Найбільш дієвими й поширеними в сучасних дослідженнях є структурні методики:

1) опозиційного аналізу, що служить для виділення різних класів мовних одиниць, визначення таксономії цих одиниць на базі їхньої семантично релевантної розбіжності за однією диференційною ознакою при схожості інших, тобто опозиції;

2) дистрибутивного аналізу, спрямованого на встановлення характеристик і функціональних властивостей мовної одиниці на підставі її оточення (дистрибуції), представленого одиницями того самого рівня мовної системи;

3) трансформаційного аналізу, який виявляє схожість і відмінність між синтаксичними конструкціями шляхом формулювання правил перетворення їхніх ядерних структур і вияву набору таких трансформацій за умови збереження лексичного складу конструкцій і синтаксичних зв'язків їхніх елементів;

4) аналізу безпосередніх складників, орієнтованого на представлення синтаксичної структури словосполучення (в американському варіанті - фразової структури) або речення у вигляді розкладення цілого на його складники, компоненти яких також можуть бути розкладені на елементи до рівня кінцевих складників;

5) компонентного аналізу, метою якого є встановлення структури значення слова як певним чином організованої сукупності елементарних змістовних одиниць - сем (семантичних множників);

6) комутації, спрямованої на виокремлення одиниць інваріантів і розмежування їх із варіантами шляхом взаємної підстановки зі зміною у плані змісту або форми;

7) ланцюжкового аналізу, що передбачає дослідження лінійних синтаксичних структур, представлених ядерними конструкціями і право- й лівобічними поширювачами - багатокомпонентними ланцюжками, членованими на інші елементарні одиниці.

Структурний метод нерідко ототожнюється з описовим, що являє собою також сукупність процедур інвентаризації, таксономії й інтерпретації досліджуваних мовних явищ на певному етапі розвитку мови (у синхронії). Однак описовий метод виокремлюється не всіма лінгвістами, оскільки опис структур, ознак мовних одиниць і характеристик мовних явищ застосовується і в інших методах. Узагалі-то, описовий метод уважається, як і структурний, альтернативним порівняльно-історичному як метод синхронного аналізу, однак за процедурами опису його можна віднести до різних методів залежно від класифікаційного параметра.

Мовознавці подають описовий метод як послідовність етапів:

1) виділення одиниць аналізу (інвентаризації");

2) членування виділених одиниць на менші складові одиниці (сегментації");

3) класифікації одиниць (таксономії");

4) вияву ознак груп таксономії (інтерпретації). Ці етапи властиві структурному методу, тому описовий метод не виділяється нами окремо, хоч може мати право на існування, як здається, не лише у структурній парадигмі.

Функційний метод, розроблений у межах прагматичної парадигми, передбачає дослідження мови в дії, у процесі функціювання з огляду на цілеспрямовану природу мовних одиниць і явищ. Цей метод застосовує методики моделювання функційно-семантичних полів, контекстуально-інтерпретаційного аналізу тексту, прагматичного й конверсаційного аналізу, аналізу дискурсу, діалогічної інтерпретації тексту тощо.

Конструктивний метод також є загальним методом лінгвістики, що передбачає побудову й конструювання об'єкта дослідження у вигляді спрощеної, гіпотетичної абстрактної схеми. Він покладений в основу дескриптивних методик тагмеміки Ч. Хоккета, генеративного методу моделювання глибинних синтаксичних структур, установлення трансформацій та обмежень на них, принципів і параметрів уродженої бази мовних знань Н. Хомського та його послідовників, аплікативно-породжувального методу С. Шаумяна та П. Соболевої, моделювання позиційних схем сучасного семантичного синтаксису на підставі граматики залежностей Л. Теньєра, рольової граматики Ч. Філлмора, пропозицій Б. Рассела, функціонально-істиннісної граматики Р. Монтегю і т. ін., концепцій логічного аналізу мови тощо.

У лінгвістичній семантиці застосовуються конструктивні методики інтерпретації значення за допомогою визначення елементарних складників і зв'язків між ними (семантичних графів), прийомів комбінаторики слів (Ю. Апресян, І. Мельчук, О. Жолковський), семантичних примітивів (А. Вежбицька і представники її школи), моделей когнітивної семантики (Дж. Лакофф, Р. Ленекер, Ж. Фоконьє, Л. Талмі, М. Тернер й ін.). У лінгвістиці тексту, теорії комунікації, перекладознавстві конструктивні методи застосовуються для розроблення моделей тексту, комунікативної ситуації, ситуації перекладу. У сучасній когнітивній і комп'ютерній лінгвістиці на підставі знакових символьних кодів логіки й математики, різних метамов мовознавства використовуються методики моделювання предикатно-аргументних структур, пропозицій у семантичному синтаксисі й логічному аналізі природної мови, фреймів (М. Мінський, Ч. Філлмор, Д. Норман, Д. Румельхарт, Л. Барсалу й ін.), схем (Ф. Бартлет), сцен (Д. Ватц), скриптів, сценаріїв і графів концептуальних залежностей (Р. Шенк), концептуальних графів (Дж. Сова), методики семантичного портретування (Ю. Апресян), ситуаційного й семантичного представлення інформації в автоматизованих системах синтезу й розпізнавання природної мови (Д. Поспелов, Н. Леонтьева, 3. Шаляпіна, Ю. Мартем'янов, В. Дорофеев й ін.). Одним із конструктивних М. л. є концептуальний аналіз.

Важливу роль у сучасному мовознавстві відіграють і лінгвостатистичні методи, що встановлюють частотність звуків, букв, їхніх сполук, слів із метою укладання частотних словників різних мов (сьогодні створено такі словники для 40 мов). Підраховано, що найбільше великих і малих частотних словників створено на матеріалі інглійської мови (далі російська, казахська, німецька тощо).

Лінгвостатистична методика дає змогу встановити авторство текстів, охарактеризувати особливості ідіостилю чи функційного стилю;

Окрім того, визначити швидкість мовних змін (метод глотохронології М. Сводеша, А. Крьобера, К. Кретьєна, Я. Чекановського й ін.); здійснити обробку результатів психолінгвістичних експериментів. Сферами застосування лінгвостатистичних методів є типологічне вивчення мов, універсологія, характерологія, контрастивістика, лінгвогеографія, діалектологія, лінгвістика тексту, перекладознавство, лінгводидактика, методика викладання мов тощо. Linguistic methods

Якщо раніше мовознавство традиційно робило наголос на використанні якісних методів дослідження, то за останнє століття воно все частіше звертає увагу на застосування кількісних методів, що явно сприяє розвитку прикладної та особливо компютерної лінгвістики.

Спеціалісти висловлюють припущення, що з часом дедалі більшої ваги набиратимуть кількісні й конструювальні методи дослідження мови, що зовсім не заперечуватиме паралельного використання інших традиційних методів.

Кожна конкретна дисципліна має свій унікальний перелік методів. Наприклад, квантитативна лінгвістика значною мірою спирається на методичний інструментарій статистики, комп’ютерна лінгвістика широко використовує методи теорії програмування й представлення знань, теорія впливу спирається на уявлення про значне варіювання мовних структур. Однак можна виокремити спільне для методу прикладної лінгвістики.

Перед описовою лінгвістикою стоїть завдання описати факти мови різних рівнів, тобто метод класифікування – виявлення сітки параметрів, які дають змогу охопити всі релевантні (в теорії) властивості мовних структур. Теоретична лінгвістика формує власне уявлення про релевантність в концептуальних моделях мови. Концептуальні моделі не просто описують, а пояснюють спостережувані факти, передбачаючи, наприклад, умови їхньої появи.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Активні групові методи
12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування

Переглядів: 10489