Постійно діючі третейські суди по господарських суперечках

Розглянуте вище Положення про третейські судна торкається тільки так званих суден ad hoc, тобто випадкових, разових, створюваних для дозволу конкретних справ. Але разом з ними існують і постійно діючі третейські суди, що утворюються при певних організаціях, установах. Загального нормативного акту по організації і діяльності таких суден також немає. Вони створюються на підставі наказів, розпоряджень міністерств, відомств або відповідних організацій.

Так, правління Укоопспілки ухвалою від 20 вересня 1994 р. затвердили Положення про арбітражний (третейському) суд Укоопспілки споживчих товариств України і Правила розгляду господарських суперечок арбітражними суднами споживчої кооперації України. Це було зроблено на підставі Закону України «Про споживчу кооперацію від 10 квітня 1992 р., в якому передбачалося, що союзи споживчих суспільств можуть вирішувати господарські суперечки між організаціями і підприємствами споживчої кооперації.

На товарних і фондових біржах, як правило, також створюються арбітражні комісії у формі постійно діючих третейських суден. Положення про них і Правила розгляду суперечок затверджуються правліннями відповідних бірж.

Зіставлення положень і правил розгляду справ цими арбітражними комісіями (третейськими суднами) показує істотні відмінності в організації і діяльності різних третейських суден. Мало того, в них спостерігається відступ від основних принципів дозволу справ третейськими суднами, вироблених міжнародною практикою і закріпленої у відповідних конвенціях і договорах.

Так, в Положенні і Правилах про розгляд господарських суперечок третейськими суднами споживкооперації України встановлено, що справи в суді порушуються за позовною заявою зацікавлених підприємств, організацій, чиї права порушені, а також за заявою союзів споживкооперації (тобто вищестоящих органів) і навіть за ініціативою самого суду. Отже, тут жодної згоди відповідача на розгляд справи третейським судом не потрібний (а це один з принципів третейського розгляду суперечок). Судді третейського суду споживкооперації не обираються сторонами, а призначаються керівником суду. Не мають права сторони I визначати місце і час розгляду справи, вирішувати Ї його за участю їх представників або тільки по пред-:\, ставленным матеріалах, призначати експертизу чи ні I- і т.п. Всі ці питання віддані на розсуд судді. ¹Порядок перевірки правильності рішень встановлений і аналогічний тому, який діяв раніше в государів ственном і відомчих арбітражах. І взагалі авто-? ры Положення і Правил розгляду справ третейски-_ мі судами споживкооперації в основному переписали і норми з діючого арбітражного процесуального кодексу України і по суті відновили в системі ведомственный- арбітражний суд. Тим часом згідно Закону України «Про арбітражний суд» і ухвалі Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. «Про порядок введення в дію Арбітражного процесуального кодексу України» відомчі арбітражі ліквідовані. Справи, що раніше розглядаються ними, передавалися у ведення державних арбітражних суден, а за згодою сторін в третейські суди (а не відомчі арбітражі), що належно створюються і діють в установленому порядку. Правда, слід тут же обмовитися, що цього «встановленого порядку» для постійно діючих суден в Україні не існує. Ось і діють міністерства, відомства, фірми, біржі і ін. організації при створень своїх постійних третейських суден за відсутності направляючого правового акту так, як їм заманеться. Різнобій в організації і діяльності цих суден безмежний. Але оскільки третейські суди, хоч і суспільні органи, але правові установи, то і діяльність по основних показниках, питанням повинна бути одноманітною, якщо ми хочемо, щоб законність була у нас єдиної.

От чому давно назріла необхідність ухвалення Закону або хоч би Положення про третейський розгляд господарських суперечок в Україні. При цьому такий правовий акт повинен бути єдиним для разових і постійно діючих третейських суден. Немає потреби винаходити якийсь особливий свій Український правовий велосипед. Є міжнародні правові акти, практика інших держав в третейському розгляді господарських суперечок. Їх треба використовувати з урахуванням, звичайно, специфіки наших соціально-економічних відносин. І перш за все бажано врахувати досвід Російської Федерації, в якій, як наголошувалося вище, Верховна Рада ще 24 червня 1992 р. затвердила Тимчасове положення про третейський суд для дозволу економічних споров.1 В ньому з використанням міжнародного законодавства і практики в основному вдало вирішені питання організації і діяльності третейських суден по. дозволу господарських суперечок як разовими (ad hoc), так і постійно діючими третейськими суднами (інституційними). А в липні 2002 р. в Росії прийнятий Закон «Про третейські судна в РФ».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Провадження в справах за участю іноземних підприємств і організацій.	\|	Міжнародні третейські суди України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.