Провадження в справах за участю іноземних підприємств і організацій.

Вирішення спорів, пов’язаних з господарською діяльністю в державах-учасницях СНД.

Порядок розгляду господарських спорів і виконання рішень третейських судів.

Поняття та види третейських судів, їх повноваження.

Міжнародне співробітництво при вирішенні господарських спорів

Тема 8. Третейський розгляд господарських спорів.

Як указується в ст. 12 ХПК, підвідомча господарському суду суперечка може бути передана на розгляд третейського суду. Це правило не розповсюджується на справи про визнання недійсними актів державних і інших органів, а також на суперечки, що виникають при висновку, зміні, розірванні і виконанні договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Слід погодитися з думкою В. Щербіни про те, що третейський суд не має права розглядати також справи про банкрутство і по позовах Антимонопольного комітету і його органов1. Це представляється переконливим оскільки справи про банкрутство мають складну процедуру, тривалі терміни розгляду, в них бере участь значна кількість осіб на стороні кредиторів. При третейському розгляді справи необхідно було б одержати згоду на це кожного кредитора, що нереально і мимоволі затягнуло б хід процесу.

Суперечки за заявами Антимонопольного комітету і його органів, так само як справи про визнання недійсними актів, за договорами, про задоволення державних потреб, пов'язані з діяльністю державних органів і було б некоректне рішення Державних органів віддавати на розгляд суспільного, яким є третейський суд.

Природно, що не підвідомчі третейським суднам і суперечки, що містять державну таємницю.

У новому ХПК слідує ці категорії справ також ука-' • зать як не підвідомчі третейському розгляду. I - Суть третейського розгляду суперечок полягає ^' перш за все в тому, що справи вирішуються не державним органом, а суспільним посередником (тре-І: (. тьим особою), обираним самими сторонами, що сперечаються. При цьому вони мають право визначати саму процедуру |" дозволи суперечки (з їх участю або тільки по доку-|;| ментам, із запрошенням експерта або без і т.п.). Це і'| визначає найбільш демократичний спосіб врегулювання господарських суперечок. І терміни розгляду суперечок третейськими суднами незрівнянно коротші за терміни господарських суден, оскільки третейський суддя раз-' вирішує в певний час одну конкретну справу, не будучи обтяженим іншими.

Важливо і те, що при третейському розгляді справи ad hoc сторони не сплачують держмито, а інші судові витрати носять незначний розмір. Таким чином, третейський розгляд суперечок має ряд переваг перед дозволом їх господарськими суднами.

Здавалося б, воно повинне мати широке розповсюдження. Але поки цього немає. Пояснюється це, очевидно, перш за все тим, що господарники і юрисконсульти немають ясного уявлення про суть і порядок розгляду справ третейськими суднами.

Багато в чому таке положення пояснюється і отсутстви- . їм належного правового регулювання даного інституту. Досить сказати, що в Україні основоположним актом по третейському розгляду господарських суперечок у порядку ad hoc є Положення про третейський суд для дозволу господарських суперечок між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затверджене ухвалою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 р. № 121.1 Далеко не кожен господарник і навіть юристи знають, що можна користуватися правовим актом, прийнятим давно не діючим державним органом країни, яка припинила існування більше десяти років тому. Не дивлячись на па-в^ радокс, це Положення діє, оскільки ухвалою Верховної Ради від 12 вересня 1991 р. встановлено, що можна користуватися нормативними актами Радянського Союзу, коли з відповідного питання немає правового акту України і якщо акти Радянського Союзу не суперечать Конституції і іншому законодавству України.

Які ж основні, початкові дані вказаного Положення? По-перше, третейський розгляд суперечки може мати місце лише при згоді на це обох сторін. Ініціатива звернення в третейський суд може виходити від будь-якої сторони, але найчастіше пропозиція про це поступає від позивача. Сторона, що одержала пропозицію про передачу справи в третейський суд, повинна в десятиденний термін відповісти письмово про згоду або про відхилення пропозиції контрагента. При відхиленні пропозиції або неотриманні відповіді у встановлений термін спор можна передати на розгляд господарського суду.

Досягши угоди сторони обирають третейський суддю або суддів. Кількість суддів може бути будь-якою, але обов'язково непарним. Найчастіше сторони обмежуються одним суддею. Звичайно, необхідна згода вибраної особи (облич) на розгляд справи як третейський суд. Третейські судді можуть обиратися з числа керівників організацій і інших компетентних посадовців. Звичайно ними є найбільш досвідчені, кваліфіковані, юрисконсульти. Дане Положення вимагає обов'язкового дотримання претензійного порядку по всіх суперечках, що передаються в третейський суд. У літературі давно висловлювалася думка про недоцільність доарбитраж-ного врегулювання суперечок, що вирішуються третейським судом. Так і вирішене питання в Тимчасовому положенні про третейський суд для дозволу економічних суперечок, затверджений ухвалою Верховної Ради Російської Федерації 24 червня 1992 г.1 Очевидно, це правильно, оскільки в процесі узгодження сторонами питання про передачу суперечки в -третейский суд сторони докладно обговорюють виниклий між ними конфлікт. Тому при ухваленні нормативного акту про розгляд господарських суперечок третейськими суднами в Україні треба відмовитися від претензійного порядку в третейському судочинстві. Тим більше; що згідно із законом від 17 травня 2001 р. .№ 2415-Ш «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України» досу-дебный порядок врегулювання господарських суперечок збережений лише по деяких категоріях. І їм слід користуватися при третейському розгляді суперечок у порядку аналогії закону і відповідно до ухвали Верховної Ради від 12 вересня 1991 р. (в даному випадку Положення про третейський суд суперечить Закону від 17 травня 2001 р.).

Після узгодження питання про передачу суперечки в третейський суд і обрання судді (суддів) позивач складає, позовна заява і передає його третейському судді. Заява по свйему змісту повинна бути приблизно таким же, як і при зверненні в господарський суд. До нього повинні додаватися необхідні документи, що обгрунтовують позовні вимоги. Копії иско-,, вого заяви і документів, що додаються до нього, прямують або вручаються відповідачу.

Відповідач зобов'язаний представити суду і в копії позивачу відгук на позов з додатком документів, підтверджуючих його позицію до, Місце розгляду справи визначає третейський суддя, але сторони можуть висловлювати своюдумку з цього питання. Суперечка повинна бути дозволена протягом одного місяця, що вигідно відрізняє третейський розгляд від розгляду в господарському суді, в якому термін розгляду по більшості справ рівний двом місяцям. Же' Суд має право витребувати від сторін необхідні матеріали, у разі потреби призначити експертизу. ;, До ' Засідання третейського суду проходить в такому ж порядку як і в господарському суді.

Рішення суду по реквізитах і змісті подібно до рішення господарського суду. Тільки якщо останнє ' виноситься від імені Української держави, то в рішенні третейського суду таке посилання відсутнє. Але незалежно від цього воно носить такий же обов'язковий характер, як і рішення господарського суду.

Рішення вступає в законну силу негайно після його оголошення і підлягає виконанню в добровільному порядку відразу ж або у встановлений в рішенні термін. Закінчена виробництвом справа передається на зберігання в місцевий господарський суд по місцю розгляду.

Якщо боржник не виконує рішення в добровільному порядку, стягувач має право звернутися до господарського суду, в якому зберігається справа, про видачу наказу. Якщо господарський суд знайде, що рішення третейського суду відповідає матеріалам справи і чинному законодавству, він виносить визначення про видачу наказу. Наказ за змістом не відрізняється від наказів, що видаються відповідно до рішень господарських суден, тільки в ньому указується, що він виданий на підставі рішення третейського суду.

Згідно даному Положенню незадоволена рішенням третейського суду сторона може оскаржити його голові того господарського суду, в якому зберігається справа. Якщо рішення виявиться помилковим, таким, що суперечить закону, голова суду міг його відмінити, передавши матеріали справи позивачу з тим, щоб той міг звернутися до господарського суду.

Зараз, коли відповідно до Законів від 21 червня 2001 р. № 2538-III і № 2539-Ш голова місцевого господарського суду не наділений правом перевірки правильності рішень не тільки третейських суддів, але і суддів самого господарського суду, питання про його контроль за правильністю рішень третейських суден сам по собі відпадає. Аналіз розглянутого Положення дозволяє зробити висновок, що до теперішнього часу воно багато в чому застаріло, є архаїчним, не відбиває істотні зміни, що відбулися в соціально-економічних відносинах і в новому законодавстві.

Це зайвий раз підтверджує настійну необхідність ухвалення нормативного акту, регулюючого третейський розгляд господарських суперечок. Ухвалення закону або іншого нормативного акту по розгляду господарських суперечок третейськими суднами в Україні розширить можливості суб'єктів підприємницької діяльності по регулюванню самим своїх суперечок в демократичній формі, що відповідає духу подій, що відбуваються в країні. Рішення цієї задачі спрощується у зв'язку з тим, що проект Закону про третейський суд в Україні давно розроблений і був опублікований в журналі «Підприємництво, господарство і право».— 1997.— № 1. Треба тільки додатково обговорити його, допрацювати і внести на розгляд Верховної Ради.

У проекті нового ХПК є спеціального 7 розділу про виробництво у справах про відміну арбітражного (третейського суду) рішення.

У ньому передбачається перевірка рішень третейських суден господарськими суднами першої інстанції |, по зверненню сторони, суперечка якої вирішується тре-' тейским судом. Порядок подачі звернення, його зміст, термін звернення, дії і повноваження по рас-І- смотрению його досить детально викладені в ст. 190— 1 201 проекту. Не вдаючись в обговорення цих норм, звернемо увагу тільки на наступні обставини. і По-перше, якщо сам проект ХПК буде прийнятий, зокрема його 7 розділ, то вийде досить дивна картина: порядок перевірки рішень третейських суден бу-' подітий врегульований законом, а сам порядок діяльності : третейських суден ad hoc — ні (не можна ж рахувати нор-, мальным регламентацію його Положенням від 30 грудня 1975 р.). По-друге, важко погодитися з проектом I ХПК в тому, що контроль за правильністю рішень третейських суден повинен здійснювати господарський суд першої інстанції. Адже в цьому випадку він наділяється по суті правами апеляційного суду, що суперечить закону про судовий устрій, який чітко розмежував компетенцію трьох ланок судової системи господарських суден: перша інстанція — розгляд суперечок по суті, друга інстанція — перевірка правильності рішень судів першої інстанції в апел-^: ляционном порядку, третя — касаційне судочинство. Вже якщо встановлювати перевірку правильності рішень третейських суден господарськими, то це v повинне мати місце із сторони апеляційних, а не 1 судно першої інстанції.

По-третє, а чи слідує взагалі третейські суди под-; водити «під дах» господарських суден. Адже це все ;. досить же самостійні по характеру організації ; і багато в чому по порядку діяльності судові органи. Оскарження їх рішень в господарські суди по ; істоті означає до певної міри дискримінацію '• самого інституту третейського розгляду суперечки. Не ; випадково в багатьох зарубіжних країнах (зокрема, в Швеції) рішення третейських суден оскарженню не г підлягають. І це логічно, оскільки самі сторони по | взаємній угоді вирішили передати суперечку в третейс-| кий суд, самі обирали суддів, багато в чому визначали процедуру розгляду і т.п. Адже при таких обставинах їх скарги на рішення третейського суду .— це скарги на самих себе...

По-четверте, в проекті ХПК нічого не мовиться про перевірку правильності рішень постійно діючих третейських суден, адже їх досить багато (споживкооперація, біржі і т.д.)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поворот виконання судових актів господарського суду.	\|	Постійно діючі третейські суди по господарських суперечках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.