Історичні ракурси ОП

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально профілактичних заходів та способів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Вступ

ЛЬВІВ 2008

КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, основ фізіології, питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритету охорони життя та здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Вперше дисципліна Охорона праці була впроваджена в 1929 році в Московському ін-ті залізничного транспорту.

1966 року курс був офіційно впроваджений у програмах всіх інженерних спеціальностей, у всіх технічних навчальних закладах почали створювати кафедри охорони праці.

Історично сталося, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головним об’єктом її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

“Основи хорони праці” – дисципліна яка базується як на загальнонаукових (фізика, хімія, математика), так і на загально-технічних і спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і обладнання виробництва тощо).

Методологічною основою курсу ОП є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих та небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій.

Курс “Основи хорони праці” складається з чотирьох частин:

· законодавство і система управління охороною праці;

· гігієна праці і виробнича санітарія;

· техніка безпеки,

· пожежна безпека.

І.М. Сєченов (1901 р) встановив фізіологічні критерії, за якими можна було встановити тривалість робочого дня.

Основоположником сучасної гігієни вважають професора Московського університету Ф.Ф. Єрисмана, він видав книгу «Курс гігієни» (1887 р.)

У 1902-1903 р. лікар А.В. Погожев видавав перший російський журнал «Промышленность и здоровье».

Академік А.А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості (1938-1967 рр.), академік Н.Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння. Академік М.Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.

Академік М.Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем.

Фундаментальні та прикладні проблеми охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки розробляються у працях академіка Б.О.Патона, професорів К.Н.Ткачука, О.Н.Русака, С.В. Бєлова та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормування витрати води на зовнішнє пожежогасіння	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.