Освітні інтенції в контексті Болонського процесу

У проблемах і складностях сьогодення надзвичайно загострюється питання особистості, її входження у соціум, адекватна реакція ' на проблеми глобалізації та інформатизації. Окрім розв'язання економічних, політичних ситуацій і проблем у житті особистості чи не найважливішим є питання духовності як власної, так суспільства і оточуючого середовища. Одним із важелів духовності є інтелект, який набувається через освіту. Болонський процес, одним з не багатьох, але-дуже важливих підходів до окреслених питань. У тексті Болонської декларації говориться, зокрема, про розвиток відносин з іншими європейськими країнами, про потребу створити більш досконалу Європу, а громадян Європи — більш компетентними та з розумінням європейських цінностей і приналежності до загального і культурного простору. І далі зазначається, що мірилом життєздатності й ефективності будь-якої цивілізації може бути її привабливість для інших країн.

Роль освіти у розв'язанні цих питань незаперечна. На думку К. Ясперса, прогрес можливий тільки у розумовому знанні і є можливим рухом поглиблення й удосконалення людської природи. А за теорією соціальних систем Т. Парсонса, освіта як соціальна система визначається у ' 4-х функціях: відтворення відповідних зразків суспільної поведінки, адаптація до нових соціальних умов, досягнення цілей, інтеграція системи. Програми Болонського процесу фактично і мають на меті удосконалення освітньої системи для задоволення потреб сучасної особистості, в першу чергу, й удосконалення суспільства. Вони покликані узгодити глобалізаційні процеси, вплив інших культур, безперервну ситуацію вибору і запити особистості. А у сучасних суспільствах ризику надзвичайно складними ще є й питання виживання і можливості діяльності.

У сучасному українському суспільстві є потреба удосконалення вищої освіти у безпосередньому взаємозв'язку і з загальною середньою, адже на сьогодні вища школа помітно «відірвалася» від середньої, давши їй перевантаження програмовим матеріалом. Незрозумілим є і досить велика наповнюваність класів, коли сучасні діти потребують набагато більше уваги, ніж попередні покоління. Немалою проблемою є і фаховий рівень учителів середньої школи, їхнє ставлення до навчального процесу та рівня засвоюваності матеріалу. Та і якщо учителю буває самому нецікаво, то як він може зацікавити учнів. Часто діяльність учителя із задоволення від своєї інтелектуальної праці переростає у сподвижництво. Не секрет, що більшість учителів столиці поки не володіють комп'ютером. Тому підвищення якості освіти, її життєздатності в першу чергу залежить від підготовки майбутніх педагогів, освітньої і кадрової політики.

Кредитно-модульна система вказує шляхи наближення до особистості й підвищення якості освіти. Документи Болонського процесу спрямовані на розвиток й інтеграцію вищої освіти. Саме кредитно-модульна система сприяє виявленню інтелектуальних інтересів, і підвищення інтелектуальної працездатності. А інтелект може набутися лише через відповідно організований навчальний процес, котрий переростає у постійну самоосвіту. Оскільки освіта перетворює країну на самостійну і сильну державу, забезпечує формування цілеспрямованого покоління, котре здатне проявлятися адекватно й вирішувати численні проблеми, вона, об'єктивно, є однією з найвищих цінностей особистості й суспільства, виступає передумовою їх існування і розвитку. Це відносно самостійна система, завданням якої є формування членів суспільства, орієнтованих на оволодіння знаннями, моральними цінностями, уміннями, навичками, нирками поведінки. Отже, висловлене дозволяє розглядати і освіту і суспільство як цілісність, в якій цінується неформальний рівень освіти, тобто інформованість, а саме знання як здатність до творення нового, до творчої діяльності. Однією з найважливіших сучасних особливостей освіти є формування світоглядних принципів, котрі переходять у моральні норми, а згодом проявляються у поведінці.

Напрями програм Болонського процесу актуальні для України. Трансформація сучасного українського суспільства веде за собою і зміни в освіті, політиці, духовних цінностях. Якраз духовність, її інтроверт-не спрямування до особистості, має своєю метою удосконалити психологію сучасної людини. Бо, за визначенням А. Запєсоцького, освіта, і перш за все гуманітарна, є найважливішою передумовою духовної безпеки людини і суспільства.

Особлива роль належить комунікативній і гуманістичній функціям освіти. Гуманістична функція покликана формувати цілісну (моральну, творчу) особистість. Специфіка гуманістичної думки якраз і полягає в тому, що це діалог, який підноситься до діалектики, якраз це і проступає у кредитно-модульній системі навчання.

Велике значення має вихід з Ізоляції в питаннях освіти, ознайомлення з нею як з культурою інших країн і народів. Рідна культура лише через порівняння з іншою розкривається повніше і глибше. Подальший розвиток сучасної освіти в діалозі культур, безумовно, пов'язаний з утвердженням у ньому пріоритету загальнолюдських чинників. Нова модель української освіти має базуватися на українській національній культурно-історичній традиції, теоретичних надбаннях української педагогіки і філософії, досвіді поколінь і повинна відтворювати світовідчуття української людини. Тільки практичний і реальний зв'язок із програмами Болонського процесу дасть і знання інших мов, які так необхідні для вивчення інших культур як світових досягнень в національній культурно-історичній традиції, теоретичних надбаннях української педагогіки і філософії, досвіді поколінь і повинна відтворювати світовідчуття української людини. Найефективнішим засобом підвищення якості освіти є обмін досвідом і підвищення кваліфікації. Від оптимізації цього процесу надзвичайно виграє якість освіти і психологія учасників освітньо-виховного процесу.

Від якості освіти залежить, з якими знаннями, світоглядом і громадянськими принципами увійде до інформаційного світового простору молоде покоління. Тому перед сучасною освітою України стоять такі головні завдання: оновлення змісту освіти, зміна психології учасників освітньо-виховного процесу, фундаментальна підготовка кадрів для багатогранних сфер життєдіяльності, забезпечення якості та життєспроможності освіти у полікультурному контексті, створення сучасної філософії освіти та законодавчо-нормативної бази. Сучасна філософія освіти виходить з необхідності комунікативно-діалогової взаємодії, спрямованої на подальший прогресивний розвиток суспільства й особистості. У цьому зв'язку в Інституті вищої освіти АПН України проводиться дослідження сучасного стану філософського осмислення проблем розвитку вищої освіти, відповідно до якого у рамках постійно діючого семінару «Філософія освіти XXI століття» відділом змісту, філософії та прогнозування у червні цього року було проведено круглий стіл «Філософія освіти в Україні у контексті Болонського процесу». На ньому наголошувалося, що освіта виступає невід'ємною частиною суспільного розвитку і розглядається сьогодні як один із найважливіших ресурсів, який має формуватися і використовуватися свідомо і найбільш ефективно. Існує прямий зв'язок між ставленням суспільства до освіти і майбутнім. Освіта є головним засобом підготовки людини до життя в майбутньому відкритому суспільстві і відіграє виключно важливу роль у створенні фундаментальних умов процвітання особистості й суспільства. Саме освіта перетворює країну на самостійну і сильну державу, забезпечує формування цілеспрямованого покоління, котре здатне проявлятися адекватно й вирішувати численні проблеми.

Освіта України все більше викристалізовується як цілісна система, що розвивається згідно з потребами - державотворення, національними інтересами, європейським і світовим досвідом, Разом з тим вважати процес оптимальним зарано. Його стимулюють власні суперечності, соціально-економічні негаразди, політичні незгоди.

Важливого значення у справі подолання соціальних конфліктів й нормалізації усього суспільного життя набуває розширення системи освіти та підвищення її рівня. Безперечно, освіта повинна бути життєздатною. Загострення соціальних проблем справило негативний вплив на сферу гуманітарного розвитку. У кожній з ланок системи освіти виникли непрості проблеми, зумовлені недостатнім фінансуванням, • необхідністю структурної перебудови та змінами в освітніх пріоритетах. При цьому важливо забезпечити гуманістичну спадкоємність освіти, піднявши її ефективність у завершальній ланці — в галузі вищої освіти, включивши реструктуризацію середньої.

Якість освіти як основний фактор розвитку системи освіти передбачає досягнення поставлених цілей, реалізацію індивідуальних можливостей особистості. З якістю освіта тісно пов'язані процеси її модернізації, котрі базуються на новітніх досягненнях науки, культури і соціальної практики. У Національній доктрині розвитку освіти підкреслюється що якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, безпосередньо сприяє додержанню міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. Висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і науки, педагогічної теорії та практики.

Якщо протягом довгих років головний акцент у підготовці спеціалістів робився на вченість, образ світу в очах людини поступово відходив на другий план, а на перший дедалі більше висувалася техно-сфера як безумовний прогрес. На сьогодні постає необхідність формування нових принципів, які мають бути покладені в основу сучасної системи навчання й виховання.

Тому входження до Європейського освітнього простору розглядається як процес сутнісних перетворень освіти і науки, а не просто як пристосування їх до «зовнішніх» для вимог суспільства.

Тому треба скоригувати навчальні програми в сутнісному розумінні гуманізації, оскільки суспільні науки лише частково компенсують існуючий недолік. Освіта повинна мати широкий, загальний характер і сприяти використанню знань в інтересах людства.

Освіта постає як діяльність самотворення людини в культурі і, як соціокультурний феномен. Уявлення ж про освіту у вигляді номенклатури знань є вторинним. Це стає можливим завдяки розвитку філософії освіти. Філософія освіти звертається до проблем теоретичного обгрунтування самої системи освіти бути обґрунтованою, усвідомленою як сфера буття й формування людини.

Філософія освіти визначає граничні основи освіти та педагогіки; місце і сенс освіти в культурному універсумі життя розуміння людини та ідеалу освіченості, сенс і особливості педагогічної діяльності тощо. Вона утверджує необхідність стабільності соціальної системи. XXI Всесвітній конгрес «Філософія обличчям до світових проблем», зокрема, розглядаючи глобальні світові проблема, надав філософії освіти особливого значення. Вона сприятиме діалогу культур розширенню комунікації, формуванню вихователя й учителя насамперед як особистості.

Отже, програми Болонського процесу, враховуючи перш за все духовну безпеку людини і суспільства, новий тип культури, котрий зараз формується, є актуальною відповіддю на виклики і потреби сучасної особистості, освіти і демократичного суспільства. Вони дозволяють поєднувати науку й освіту, брати активну участь у творчому процесі навчання і безперервної освіти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ	\|	Політичні ідеї Стародавнього світу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.121 сек.