• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція № 18

Практичне заняття № 3

Тема :« Призначення, основні ТТД і складові частини гаубиці. Улаштування боєприпасів до Д-30 »

Навчальна ціль:закріпити та поглибити знання з улаштування гаубиці Д-30 і улаштування її боєприпасів.

Навчально-матеріальне забезпечення:

демонстраційні схеми, макети , плакати та слайди щодо гаубиці Д-30 у аудиторії № 1-145, навчальна література, матеріальна частина технічної позиції.

Навчальні питання :

1. Призначення, основні ТТД Д-30

2. Складові частини гаубиці Сили, діючі на ствол при пострілі.

3. Улаштування боєприпасів до Д-30

4. Дія основних частин Д-30 у бою .

Навчальна література :

1. Остапенко Ю.И. Артилерійські установки і боєприпаси (основи будови). ВМФ, 1985.

2. Туркін П.І. під загальній редакції Блінова А.Д. “Курс артилерії”. Кн.1. “Загальні відомості”. Кн.4. Воєніздат, М., 1967.

3. Савєльєв К.К., Болох О.Я.Основи побудови і конструкції артилерійських установок. СВМІ, 2006- 124 с.

4. Корольков Н.Н. Основания устройства и конструкция орудий и боеприпасов наземной артиллерии. Войн. Издат. М.,-1976г. стр.146-161, 235-241.

5. Савєльєв К.К. Посібник Д-30 стр.62-75.

6. Савєльєв К.К., Болох О.Я.Основи побудови і конструкції артилерійських установок. СВМІ, 2006-124 с.

Організаційно-методичні вказівки:

- заняття проводяться у відповідності з загальними організаційно-методичними

вказівками до практичних занять з дисципліни.

Завдання на самостійну підготовку, вивчити:

питання , яки були розглянути.

Тема: « Призначення, класифікація, дія реактивних систем залпового вогню і типи використоуємих снарядів »

Питання:

1. Призначення, класифікація і вимоги, що ставляться до реактивних систем залпового вогню РСЗВ .

2. Принцип дії РСЗВ. Основні використовуємі системи і шляхи їх вдосконалення.

3. Основні типи снарядів РСЗВ

Навчально-матеріальне забезпечення:

демонстраційні схеми та слайди щодо до РСЗВ , стенди аудиторії № 1-151, навчальна література.

Навчальна література :

1. ГОСТ В 20132-84 Зброя артилерійська (терміни і визначення).

2. ГОСТ В 20134-84. Зброя артилерійська. Група ствольно-затворної артилерійської зброї. Терміни і визначення

3. Остапенко Ю.И. Артиллерийские установки и боеприпасы. Савєльєв К.К.(основы устройства) ст. 36-39, 43-47.

3. Еремеев Г.В. 1986 Арт. оружие, ВВ и пороха ст. 79-118.

4. Корольков Н.Н. Основания устройства и конструкция орудий и боеприпасов наземной артиллерии. Войн. Издат. М.,-1976г. стр.146-161, 235-241.

5. Савєльєв К.К.Посібник РСЗВ. ст. .62-75..2007-214 с

6. Савєльєв К.К.Основи побудови РСЗВ і іх конструкції. СВМІ, 2006-124 с.

1. Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) - багатозарядні пускові установки реактивної артилерії (бойові машини) призначені для посилення вогню військової артилерії по поразці живої сили і вогняних засобів, розташованих на значних площах.

Основна гідність цих систем і по досвіду їх бойового застосування, і за оцінкою військових фахівців багатьох країн – висока вогняна продуктивність: за короткий час може бути випущене велика кількість снарядів, що несуть могутній бойовий заряд. Залповий вогонь реактивних систем, раптово обрушуючись на супротивника, наносить йому велику утрату і надає сильну психологічну дію на особовий склад. Перевагами систем залпового вогню є також простота пристрою, постійна готовність до дії, надійність в роботі і зручність в експлуатації.

Головна задача РСЗВ (Рис.1.1.4.) – нанесення раптових ударів для ураження живої сили і техніки супротивника в районах зосередження, а також для руйнування фортифікаційних споруд польового типу й інших інженерних споруд (мостів, переправ, а також будинків, пунктів керування, складів).

Другорядна задача РСЗВ – утворення пожеж на вогневих позиціях, а також застосування хімічної зброї. У ВМФ – для ураження морських диверсантів на прибережній акваторії.

Як нові задачі є використання комбінованих снарядів для мінування позицій супротивника.

Існуючі РСЗВ класифікуються за такими ознаками:

1) По носіях:

– наземні, які свого часу бувають:

а) колісні на базі ГАЗ-АА, ЗІС, студебекер, ЗІЛ, УРАЛ, МАЗ;

б) буксирувані – РПУ;

в) гусеничні – БМ, СУ-100 л;

– корабельні, які, у свою чергу, бувають на:

а) десантних кораблях пр.1171;

б) ДКВП пр.1206.;

в) надводних кораблях з ПК;

г) на малих артилерійських катерах пр.1208;

д) на бронекатерах проекту 1204;

– авіаційні:

а) НУРС;

б) ТРОФС;

2) По числу спрямовуючих:

12; 17; 36; 40; 50.

3) По калібру:

– середнього 122–140 мм;

– великого 220 мм; 300 мм.

4) По стабілізації снарядів у польоті:

– стаціонарне оперення;

– що розкриваються при сході із напрямних;

– що обертаються через розташування сопел.

5) По характеру закінчення порохових газів:

– реактивні (М-21 ОФ, 9М28Ф);

– турбореактивні (М-30, М24Ф) БМ.

6) По первинному виходу імпульсу обертання:

– по закінченню газів з сопла;

– по провороту по пазу (по двох).

7) По типу спрямовуючих:

– стільникові;

– циліндричні;

– фермент спіральні;

– трубчасті;

– трубчасті з пазом.

8) По досяжності:

– малої дальності до 10 км;

– середньої до 25 км;

– великої дальності більше 25 км.

9) По типу головної частини:

– осколково-фугасні, які бувають з:

а) напівготовими осколками;

б) готовими елементами:

– запалювальні;

– димові;

– освітлювальні;

– касетні, які, у свою чергу, бувають:

а) для мінування;

б) спеціальні;

в) постановники перешкод:

– хімічні;

– коректовані і самонавідні.

10) По типу зривників:

– ударної дії;

– дистанційні.

11) По числу сопел у ракетній частині снаряда:

– одне;

– до 10 шт.

12) По числу шашок у ракетній частині снаряда:

– одна;

– багато від 4 до 31 шт.

До РСЗО ставляться такі основні вимоги:

1. Вражати живу силу, неброньовані цілі й укриття польового типу.

2. Висока мобільність пускових пристроїв.

3. Висока бойова готовність.

4. Висока швидкострільність.

5. Малий час перекладу з бойового положення в похідне і навпаки.

6. Малий час перезарядження.

7. Висока купчастість і мале розсіювання.

8. Велика дальність стрільби.

До позитивних якостей РСЗВ відноситься:

– висока швидкострільність через велику кількість спрямовуючих;

– висока рухомість, викликана демаскуючими ознаками залпу;

– малий час перекладу установки з похідного положення в бойове і навпаки;

– висока живучість спрямовуючих через відсутність великих навантажень і тиску в цих трубах;

– відносна простота технічного обслуговування, зберігання і збереження.

До недоліків РСЗВ відносяться:

– демаскуючі ознаки залпу;

– неможливість ураження малорозмірних цілей;

– невисока купчастість стрільби;

– великий час перезарядження;

– громіздкість оперення.

Табл.18.1 ТТХ комплексів РСЗВ

	БМ-13 Катюша	БМ-21 Град	9К-57 Ураган	9К-58 Смерч
Калібр		122,4
Маса снаряда	42,36
Дстр	7900/8470			(72000)
Маса ВР/БЧ	49/21,7	6,4/18,4	51,9/104
Маса заряду	7,1	20,45	-	-
Маса БМ	7,2	13,7		43,7
Кількість направляючих
Час залпу	7-10		20:8
Час перекладу	2-3
Довжина направляючих				7,8
Час заряджання	5-10	7;14
Купчастість бою: Вб В	1/45   1/65	1/125   1/260	-   1/200	1/300   1/300

2. У системах залпового вогню використовуються багатозарядні пускові установки. Багатозарядна пускова установка складається з підстави з прикріпленим до нього пакетом (блоком) тих, що направляють. При цьому в один пакет з'єднуються декілька і навіть десятки тих, що направляють, які можуть бути розташовані в один або декілька рядів. Число їх залежить від розмірів і маси снарядів, для запуску яких вони призначаються, а також від вантажопідйомності базового шасі.

Ті, що направляють виготовляються у вигляді полозів – рейок або труб. Рейки робляться легкими, а труби – тонкостінними. Такі пакети з десятків направляючих полозів або труб важать менше одного гарматного стовбура.

Постріл (пуск) реактивного снаряда з пускової установки робиться подачею електричного імпульсу від пульта управління до електрозапалу, що запалює пороховий заряд реактивної частини. При горінні порохового заряду гази, що закінчуються через сопло, створюють реактивну силу, під дією якої снаряд рухається вперед, сходить з тих, що направляють і летить в повітрі в заданому напрямі. При зустрічі з перешкодою спрацьовує детонатор, що забезпечує вибух бойової частини снаряда. Корпус реактивної частини, як правило, вибухом не руйнується. Догораючі залишки порохового реактивного заряду можуть підпалювати місцеві предмети в зоні падіння. Для запобігання падінню і розриву снарядів поблизу вогняної позиції стрілянину реактивними установками ведуть при кутах піднесення не менше 5.

У 1963 р. на озброєння була прийнята РСЗО "Град". Цілий ряд революційних технічних рішень, вперше застосованих на "Граді", стали класичними і так або інакше повторюються у всіх системах, що існують в світі.

Це перш за все відноситься до конструкції самого реактивного снаряда. Його корпус виготовляється не точінням із сталевої болванки, а за технологією, запозиченою з гільзового виробництва, – розкочуванням або витяжкою із сталевого листа.

По-друге, снаряди мають оперення, що складається, причому стабілізатори встановлюються таким чином, що у польоті вони забезпечують обертання снаряда. Первинне закручування відбувається ще при русі в пусковій трубі за рахунок руху направляючого штифта по пазу.

Система "Град" була широко упроваджена в сухопутні війська. Крім 40-стовбурної установки на шасі автомобіля "Урал-375", були розроблені цілий ряд модифікацій для різних варіантів бойового застосування:

-"Град-В" для повітряно - десантних військ

- "Град-М" – для десантних кораблів ВМФ

-" ГРАД-П" – для застосування підрозділами, ведучими партизанську війну.

У 1974 р. для забезпечення вищої прохідності при сумісних діях з бронетанковими частинами з'явилася система "Град-1" – 36-стовбурна 122-мм установка на гусеничному шасі.

У 60-х рр. у військовій теорії і практиці відбулися ряд змін, що привело до перегляду вимог бойової ефективності зброї. У зв'язку з підвищенням мобільності військ тактична глибина, на якій вирішуються бойові завдання, і площі, на яких концентруються цілі, значно збільшилися. Забезпечити можливість завдання попереджуючих ударів по супротивникові по всій глибині його тактичних порядків "Град" вже не міг.

Це було під силу тільки новій зброї – 220-мм армійській реактивній системі залпового вогню "Ураган", прийнятою на озброєння на початку 70-х рр. Її тактико-технічні дані вражають і сьогодні. При створенні цієї системи вперше в світі була сконструйована оригінальна касетна головна частина з відпрацьованими бойовими елементами для неї, а як база використовується шасі ЗІЛ-135ЛМ. Крім звичайних головних частин уламково-фугасної дії для нього розроблені касетні головні частини різного призначення. Серед них: запалювальні, уламково-фугасні з надземним підривом, а також бойові елементи для дистанційного мінування місцевості.

Робота по вдосконаленню бойових можливостей реактивних систем залпового вогню продовжується. Мало знайдеться зразків військової техніки, нечисленні розрахунки яких управляли б такою грізною ударною потужністю. При вирішенні бойових завдань в найближчій оперативній глибині конкурентів у РСЗО немає.

Зарубіжні військові фахівці все РСЗО умовно підрозділяють на три види: крупного калібру (понад 220 мм), а також середнього (100-220 мм) і малого (менше 100 мм). На їх думку, системи малого калібру мають відносно низьку бойову ефективність.

Відмітною особливістю РСЗО малого калібру є застосування як боєприпаси некерованих авіаційних реактивних снарядів (НУРС) класу "повітря-земля". Достоїнствами РСЗО малого калібру є простота конструкції і бойового застосування, висока маневреність самохідних варіантів, можливість швидкого перекидання по повітрю. До їх недоліків слід віднести невелику дальність стрілянини, невисоку ефективність дії боєприпасів у мети (маса бойових частин до 7 кг). З цього виходить, що що існують зарубіжні РСЗО калібру менше 100 мм можуть вирішувати вельми обмежений круг тактичних завдань.

Головною вимогою відносно перспективних РСЗО крупного калібру є забезпечення високої вогняної продуктивності і ефективності ураження цілей на всю тактичну глибину бойових порядків військ супротивника.

Нові модифікації і зразки зброї РСЗВ володітимуть поряд нових властивостей, що роблять його ще ефективнішим.

На думку фахівців, подальше вдосконалення реактивних систем полягає в наступному:

по-перше, створення самонавідних боєприпасів, що самоприцілюються ;

-по-друге, сполучення РСЗО з сучасними системами розвідки, цілеуказання і бойового управління. У такому поєднанні вони стануть розвідувально-ударними комплексами, здатними уражати навіть малорозмірні цілі в межах своєї досяжності;

по-третє, за рахунок застосування енергоємнішого палива і деяких нових конструктивних рішень вже в найближчій перспективі дальність стрілянини буде збільшена до 100 км., без істотного зниження точності і підвищення розсіювання.;

по-четверте, не повністю вичерпані резерви по скороченню чисельності особового складу підрозділів РСЗО. Автоматизація операцій заряджання пускової установки, проведення необхідних підготовчих операцій на бойовій позиції не тільки понизить чисельність членів бойового розрахунку, але і скоротить час згортання - розгортання системи, що кращим чином позначиться на її живучості.

І, нарешті, розширення номенклатури вживаних боєприпасів істотно розширить круг завдань, вирішуваних РСЗО.

3.Виходячи з класифікації, снаряди для РСЗВ (за принципом закінчення газів з ракетної частини снаряда) бувають 2-х типів:

– реактивні, де вихід газів походить з одного сопла;

– турбореактивні, де вихід газів здійснюється з декількох сопел, внаслідок чого і відбувається обертання снаряда навкою своєї осі.

До реактивних снарядів відносяться снаряди:

– 132 мм осколково-фугасні снаряди М-13, М-13УК, М-13УК-1;

– 200 мм фугасний снаряд МД;

– 300 мм з моноблоковими ОФ БЧ, що відділяються, касетні головні частини з субелементами; касетні з бойовими елементами "Мотив-3М", що самоприцілюються; для дистанційної постановки мін;

– 122 мм осколково-фугасний снаряд М-21ОФ, запалювальний МЗ, ОФ 9М28Ф, 3- 9М28С, агітаційний 9М28Д, 9М28Д-1, ОФ 9М53Ф, димокуренний 9М43.

До турбореактивних снарядів відносяться снаряди:

– 240 мм фугасний снаряд М-24Ф, М-24ФУД, снаряд з ОВ-МС;

– 140мм осколково-фугасний М-14-ОФ, димовий М-14Д.

Завдання на самостійну підготовку, вивчити:

питання , яки були розглянути.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 828