Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Співвідношення методології й психології. Значення психологічного знання для методології науки

Усе, що говорилося вище про методологію науки і її функцій у частнонаучном дослідженні, справедливо й у відносини психології. Однак будь-яка приватна наука має свої специфічні, тільки їй властиві аспекти відносин з наукою про метод, зав'язує свої неповторні вузли методологічних проблем. Специфіка ця визначається об'єктом даної науки і його складністю, рівнем розвитку науки, її сучасним станом (наявність розривів у теорії або нездатність відповісти на запити практики говорить про необхідність методологічної допомоги), нарешті, тим внеском, що сама наука робить у загальнонаукову або філософську методологію. Головне полягає в тому, що психологія ставиться до числа наук про людину, тому вихідні принципи психологічного дослідження і його результати не можуть не мати яскраво вираженого світоглядного фарбування, вони часто прямо пов'язані з поданням про сутність людини і його відношенні до миру.

Іншу найважливішу особливість психологічного знання, що визначала його методологічне значення, відзначив ще Аристотель ( 384-322 гг. до н.е.) у перших рядках свого трактату про душ. «Визнаючи пізнання справою прекрасн і гідним, але ставлячи одне знання вище іншого або по ступені досконалості, або по тому, що воно знання про більше піднесен і дивному, було б правильно по тій і іншій причині відвести дослідженню про душ одне з перших місць. Здається, що пізнання душі багато сприяє пізнанню всякої істини особливо ж пізнанню природи» [Аристотель, 1976, с. 371]. Значення це визначається тим, що психологія здатна давати знання 0 самому процесі пізнання і його розвитку.

У психології отримані дані, що дозволяють обґрунтувати необхідність методологічного знання як деякого предзнания, без якого взагалі неможлива пізнавальна діяльність колективного або індивідуального суб'єкта. Необхідність попереднього знання в тої або іншій його формі чітко зафіксована вже на рівні почуттєвого пізнання й з усією виразністю виступає у випадку раціонального, а тим більше властиво наукового пізнання. Визнання найважливішої ролі такого предзнания автоматично приводить до вимоги максимально глибокої рефлексії його, що й становить предмет методології. Роблячи внесок у методологічне знання взагалі, психологія тим більше високо повинна оцінювати значення методології для себе самої. Більше того, психологи здавна підкреслюють особливий її нестаток у допомозі з боку методології й неможливість вироблення орієнтирів для побудови й розвитку психологічної науки виходячи із властиво психологічного знання. Сама «можливість психології як науки є методологічна проблема насамперед», - відзначав Л. С. Виготський ( 1896-1934) у роботі «Історичний зміст психологічної кризи» [Виготський, 1982а], спеціально присвяченої обговоренню методологічних проблем побудови наукової психології. «У жодній науці немає стількох труднощів, нерозв'язних контроверз, з'єднання різного в одному, як у психології. Предмет психології - самий важкий із усього, що є у світі, найменш поддающийся вивченню; спосіб її пізнання повинен бути повний особливих хитрувань, щоб одержати те, чого від нього чекають». І далі: «Жодна наука не представляє такої розмаїтості й повноти методологічних проблем, таких туго затягнутих вузлів, нерозв'язних протиріч, як наша. Тому тут не можна зробити жодного кроку, не почавши тисячу попередніх розрахунків і застережень» [Виготський, 1982а, с. 417-418].

За більш ніж три чверті століття, що пройшли з моменту написання Л. С. Виготським цієї роботи (опублікована в 1982 р.), гострота сформульованих їм проблем не згладилася. «У жодній з наукових областей результати конкретного дослідження не залежать у такому ступені прямо й безпосередньо від вихідних методологічних посилок і використовуваних методичних прийомів, як у психології» [Виготський, 1982а, с. 218].

Отже, перша причина особливої зацікавленості психології в методологічних розробках полягає в складності й багатоплановості самого предмета дослідження, його якісній своєрідності.

Друга причина полягає в тім, що психологія нагромадила величезну кількість емпіричного матеріалу, що просто неможливо охопити без нових методологічних підходів. Обидві ці причини тісно зв'язані між собою, як і з десятком інших, які можна було б перелічити, обґрунтовуючи особливу потребу психології в методологічних орієнтирах.

Необхідно також урахувати особливу відповідальність психолога за публикуемые їм результати й висновки про сутність психічного й детермінантах його розвитку. Висновки, засновані на неправомірному узагальненні результатів приватних досліджень, перенесення даних, отриманих при вивченні тварин, на людину, а при вивченні хворих - на здорових людей і т.п., приводять до циркуляції в суспільній свідомості ідей, що перекручено відбивають природу людини й ведучих до негативним соціального, а іноді й політичним наслідкам.

Більша відповідальність лежить і на психологах, що працюють із людьми й беруть участь у діагностиці й прогнозуванні професійної придатності, рівня розвитку, у постановці клінічного діагнозу, у проведенні комплексної судової психіатричної експертизи. Робота в цих сферах вимагає гарної методологічної й методичної підготовки.

Варто звернути увагу на широко розповсюджену й типову саме для психології методологічну помилку, що полягає в некритичному запозиченні й використанні підходів і процедур (насамперед тестів), розроблених стосовно до людей зовсім іншої культури, іншої соціально-економічної спільності.

У першому розділі ми коротко виклали існуючі подання про методологію, її завданнях, рівнях і функціях. На закінчення потрібно ще раз застерегти від рецептурного розуміння її функцій. Як наукова, так і методологічна робота вимагають творчості. Методологічно коректна робота вимагає творчості в ще більшому ступені. Спроби застосування психологами нових концептуальних схем, що розвиваються в сучасній методології науки, натрапляють на двоякого роду труднощів. Перші труднощі пов'язана з наявністю в будь-якої такої концептуальної схеми певного числа «ступенів волі». Так, наприклад, серед фахівців в області системного підходу (або системної методології) ведуться дискусії щодо його істоти, границь застосовності, відносини до теорії, емпірії й практиці. Зазначені вище труднощі не можуть бути переборені механічно, тобто шляхом довільної переваги певної концептуальної схеми й певного подання про предмет психології. Тут необхідне проведення свого роду експериментально-методологічного дослідження, або методологічного експерименту, результати якого допомогли б уточнити й обґрунтувати як саму методологічну схему, так і подання про предмет психології.

Методологічний експеримент— перевірка в ході конкретного дослідження эвристичности й корисності методологічного знання того або іншого рівня для рішення виниклій науці проблеми (пізнавальних труднощів).

Успішне рішення поставленого наукового завдання за допомогою розроблювальної методології дозволяє обґрунтувати наступне застосування того ж методологічного знання для рішення аналогічних наукових проблем.

 


Читайте також:

  1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
  2. I визначення впливу окремих факторів
  3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  5. Iсторичне значення революції.
  6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
  7. Ocнoвнi визначення здоров'я
  8. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  9. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  10. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
  11. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  12. АГД як галузь економічної науки




Переглядів: 1204

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Дескриптивна й нормативна функції методологічного знання | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.